А не судилося з цілком банальної і звичної не лише для нашого телевиробництва, а й для всієї культури, причини. Ну не готові ми ні в моральному, ні в матеріальному сенсі спекатися нав'язливої присутності колишнього «старшого брата» в нашому житті. Власник компанії «Про-ТБ» Віктор Приходько, що саме йому як своєму давньому партнерові «Студія «1+1» замовила фільмувати нову стосерійну «ковбасню» з робочою назвою «5 хвилин до метро», дуже хвацько знімає всі можливі незручні запитання журналістів і глядачів, дипломатично й мало не по-езопівському розповідаючи їм про формат стрічки. Мовляв, є такий імпортний формат, «Сусіди» називається. Це коли дія відбувається в одному багатоквартирному будинку, фактично в одному під'їзді. Тож і новий серіал за суттю такий само. Проте, за словами Приходька, сценарій «5 хвилин...» Олександра Щербакова — цілком оригінальний. Тому жанрувати його можна за допомогою такого цікавого терміна з перебудовчого відеопрокату, як «життєвий фільм».

Завдяки багатьом критичним відгукам у ЗМІ (зокрема й в «УМ») може скластися враження, що телебачення — це пережиток, а телевізор лише того й вартий, щоб викинути його у вікно, як це роблять на Новий рік італійці. Як на мене, цього аж ніяк не варто робити! Бо хоч інтернет дуже корисна річ, але далеко не всі мають вільний доступ у цю мережу, тому про події в країні та у світі дізнаються переважно з «ящика», а потім читають у газетах або слухають по радіо. Але обминемо випуски новин, спортивні та політичні програми. Їх існує досить багато, виконаних на досить фаховому рівні, справді цікавих, важливих і корисних.