Члени Малої академії наук України

      Минулого тижня у Пущі-Водиці відбулося нагородження переможців заключного етапу Всеукраїнського конкурсу-захисту науково-дослідницьких робіт учнів — членів Малої академії наук України. Нагороджували переможців гуманітарних секцій — іноземної філології, української мови, української літератури, зарубіжної літератури, фольклористики та мистецтвознавства.

      Усе відбувалося в досить бідній залі одного з пансіонатів Пущі-Водиці. Пошарпана оббивка крісел, старенька апаратура... Мала Академія наук України — небагата організація, але до її складу входить інтелектуальна еліта країни, для якої подібні умови, характерні для звичайного сільського клубу, могли би видатися образливими. Шкода, що держава мало піклується про престиж МАНУ. Щоб хоча б під час урочистостей все було «на рівні».

      Але ось на сцену піднімається президія — письменники і нардепи Іван Драч та Микола Жулинський, видавець Іван Малкович, представники МАНУ. Дотепний діджей врубав пісню гурту «Тартак», де у стилі реп співалося: «...старий сивий дід, що живе на землі кілька тисяч літ...» Довелося почесним членам президії йти пританцьовуючи. Поважність моменту було змазано, а настрій молодіжної аудиторії піднято. А коли до зали ввійшла Ніна Матвієнко, її зустрів шквал овацій та її власна співанка, знову доречно поставлена діджеєм.

      Переможцям конкурсу, крім диплома, вручали фотоапарат-мильничку або дешевий мобільний телефон. Дехто з учасників був обурений такими скромними подарунками. Але, як пояснила старший науковий співробітник Інституту проблем виховання АПН Луїза Ковбасенко, на інших відділеннях та у кращі часи можна було виграти навіть комп'ютер, а цього разу спонсорів у МАНУ було небагато. На жаль, бізнес не підтримує науку з таким ентузіазмом, як спорт чи телебачення.

      Переможці обласних конкурсів провели в Києві тиждень. За цей час вони не лише перезнайомилися один з одним («схід і захід разом»), а й мали змогу походити столицею України, відвідати музеї, виставки. Щоденно відбувався захист робіт учасників. Журі відзначило високу майстерність та добру академічну підготовку школярів.

Що таке МАНУ і як туди потрапити

      Мала академія наук України є системою навчальних закладів позашкільного типу, куди діти приходять опановувати науку після школи. Це наукові товариства, що складаються з різних гуртків-відділень, де діти можуть займатися наукою — не лише гуманітарного, а й технічного, фізико-біологічного, математичного напряму. В усіх областях України є відділення МАНУ у школах чи при палацах дітей та юнацтва (колишні будинки піонерів). За словами Луїзи Ковбасенко, особливо активно працюють відділення МАНУ в Криму, Мелітополі, в Луганській області, на Волині, у Львові.

      Приймають до МАНУ молодь з 14—15 до 20 років. Учні МАНУ визначаються з темою дослідження на першому етапі, будучи слухачем. Далі їх зараховують до кандидатів у дійсні члени МАНУ. І вже на останньому етапі учень стає дійсним членом МАНУ та працює над своєю дослідницькою роботою. Саме з цією працею юний дослідник бере участь у конкурсі на районному, обласному, а потім уже й всеукраїнському рівні.

      Заняття в гуртках проходять у формі лекцій, під час яких учень визначається з тим, якою темою і з якого напряму дослідженням хотів би займатися, а вчитель допомагає правильно оформити роботу, підказує, до якої літератури звернутися. До речі, Мала академія наук укладає договір із більшістю столичних та обласних бібліотек для того, щоб її члени могли без перешкод користуватися тією ж літературою, що й студенти та науковці.

Вступати до ВНЗ членам МАНУ легше

      У правилах прийому до ВНЗ написано, що переможці державних олімпіад, у тому числі й конкурсу Малої академії наук, можуть не складати вступних іспитiв. Але на сьогодні положення Міносвіти про вступні іспити дозволяє вирішувати це питання вступним комісіям самих вищих навчальних закладів.

      Мала Академія створює банк даних своїх членів. Зараз у ній навчається до 30 тисяч дітей. МАНУ активно співпрацює з Нацiональною академією наук України, але членство в Малій не означає, що юного науковця автоматично візьмуть і у «велику» Академію наук. Просто МАНУ є гарною школою наукової діяльності, допомагає розвивати інтелект та знайти цікаве коло друзів та приятелів.

КОМЕНТАР

Аркадій Хідекелі,

керівник прес-служби Національної Академії наук України:

      — Звинувачення в тому, що НАНУ є застарілою структурою — несправедливе. Академію наук було засновано майже 100 років тому — у 1918 році Павлом Скоропадським. Першим керівником НАНУ був вчений зі світовим ім'ям академік Вернадський. За радянських часів академія активно розвивалася передусім тому, що на наукові розробки існувало держзамовлення. Радянський Союз переміг у Другій світовій війні не в останню чергу через те, що тоді активно розвивалася наука, а це позитивно позначилося й на індустрії, і на економіці країни в цілому.

      Зараз наука в Україні розвивається не менш стрімко, але проблема в тому, що держава практично не фінансує складні розробки, на які академія просто не має коштів. Наші промисловці рідко запроваджують у себе винаходи, зроблені в Україні. А значна частина багатих людей, званих олігархами, прагнуть швидкого збагачення, тож їх більше цікавить не розвиток технологій, а операції купівлі-продажу. Такі люди не дають грошей на розвиток науки.

      Проте НАНУ за останні кілька років має багато цінних розробок в галузях нанотехнологій, біохімії. Інститут Патона розробив технологію зварювання живих тканин, що є особливо цінним при лікуванні пошкоджень печінки, селезінки, маточних труб. У нас є розробки для сфери комунальних послуг — ми пропонуємо котли, які водночас можуть генерувати електроенергію та тепло. Минулого року НАНУ запропонувала 2200 винаходів, які мали б зацікавити нашу промисловість, але втілено в життя було лише мізерну їх частину.

      Академія не винна, що наша економіка поки не сприймає інновацій. Щоправда, останнім часом науку почали краще фінансувати, але за останні 10 років накопичилося стільки проблем, що потрібен час, щоб українська наука стала на ноги.