Надія Заїченко, випускниця аспірантури при Інституті педагогіки, вже третій рік не може захистити кандидатську. І робота, як на мій неупереджений, але й непрофесійний погляд, непогана та й актуальна — порівняння організації позашкільної роботи в Америці та в Україні. Але чомусь справи йдуть важко, мов непідмазаний віз. То несамостійність роботи молодій авторці припишуть, то документи загублять, то постійно слухання роботи переносять. Та й науковий керівник не поспішає захищати від нападок свою підопічну. Їй якось поспівчували: «І як ви, така молода, без грошей, без зв'язків, хочете отримати науковий ступінь?» Але дівчина вірить у те, що розум може і без грошей пробити собі дорогу в нашій країні. Надія видала книжкою свою дисертацію, отримала довідку про те, що її робота є оригінальною (захист від звинувачень у плагіаті) і тепер чекає осені, бо аж на цей час перенесли оцінювання її дисертації, коли комісія має вирішити, чи достойна така робота бути заслуханою, чи знову відправити дівчину доопрацьовувати свою сто разів «вилизану» роботу. А час іде, й невідомо, чи не захистить до осені хтось спритніший дисертацію на таку ж тему.