Сервус, пане Воргол!

      Феномен Енді Уорхола (він же — Андрій Воргола, син бідних емігрантів із Закарпаття) не може не шокувати й досі, хоча, здавалося б, за півстоліття час уже до нього й звикнути. Звичайний хлопчик, який панічно всього боявся, до самої смерті так і не навчився грамотно писати й говорив англійською якимось страшним суржиком, назавжди увійшов в історію мистецтва завдяки малюнкам... звичайних консервних банок. Ну і ще доларових купюр, пляшок «Кока-коли», фотографічних знаменитостей на кшталт Мерилін Монро тощо. Цей ексцентричний тип із розхристаною сивою чуприною (Уорхол рано облисів, тому мав у своєму гардеробі з півсотні епатажних перук) і сам довго не міг повірити в те, що публіка шаленіє від його мазанини. Рахуючи тисячі доларів, які пливли йому в руки, Енді тихцем посміювався над «цінителями сучасного мистецтва». А ті шаленіли від плакатних зображень томатного супу «Кемпбелл» (довгі роки тоді ще бідний Воргола тільки цим супом і харчувався). Газети писали панегірики у стилі «тільки цей талановитий митець відкрив нам очі на те, який глибокий зміст може ховатися в звичайній консерві», «його суп сповнений поезії, це шедевр!» тощо...

      Енді Уорхол помер у 1987 році, але його «картини» приносять шалені прибутки й досі — нарівні з Пікассо, Воргола є найбільш затребуваним художником на аукціонах. Як повідомляє газета «Нью-Йорк таймз», днями на аукціоні «Крістіз» його «полотно» «Банка супу «Кемпбелл» із надірваною етикеткою (перцевого)», написане у 1962 році, було продане за 11,8 мільйона доларів. Таких банок Уорхол намалював сотні, але цінність даної картини полягає в тому, що консерв із надірваними етикетками з-під його пензля (хоча взагалі-то геній поп-арту використовував значно легший спосіб трафаретного друку на шовку) вийшло лише шість штук, тому кожна з них становить велику цінність для колекціонерів. А дотепний і неповторний Андрій Воргола, мабуть, і досі задоволено сміється з них десь там, у кращому світі...