І дим із труб був помаранчево-чорним...

      Важко повірити, що словак Любош Міхел ще раз добровільно погодиться судити матч двох українських провідних команд. У єврокубкових поєдинках, які він обслуговує регулярно, єдиноборства теж часто домінують над технічними діями, але навряд чи там є словесний тиск зрозумілою арбітру мовою. Судячи з міміки Міхела, він розумів, що йому розповідають футболісти, а це для матчу такого високого рівня напруги — безумовний мінус. На результат протистояння це не вплинуло, але все ж відзначимо, що трактування фолів цього разу не було по-англійськи бездоганним. Міхел досить часто потрапляв на «гачок» артистизму гравців. Чому роль рефері знову не виконував Стів Беннет, якщо з цього приводу було навіть рішення ФФУ? Бо помiчники арбiтра — не професiональнi суддi й мали повернутися до роботи.

      Звичайно, два поспіль поєдинки з таким рівнем відповідальності принесуть користь «Динамо» та «Шахтарю» в Лізі чемпіонів. Але все ж у футболі недарма існує два різновиди національних турнірів — чемпіонат і Кубок. У першому випадку переможцем стає клуб, який демонстрував стабільність на тривалій дистанції, а ось друга «номінація» існує для турнірних «спринтерів» — команд, які здатні «вистрілити» пару разів на тлі «мовчазного» сезону. Не випадково ж у провідних чемпіонатах Європи при рівності очок існує два справедливi додатковi критерії для визначення володаря «золота». За різницею м'ячів, скажімо, першими були б донеччани (+50 проти +48), а за очними зустрічами — кияни (гостьова перемога і домашня нічия). У будь-якому випадку, регламент потрібно затвердити не на один, а на три-чотири роки наперед — це камінь у «город» ПФЛ.

      Після поєдинку минулої середи, коли обидві команди показали жахливий за європейськими мірками перехід до оборони, було зроблено висновки. Цього разу з перших хвилин суперники вдалися до колективного пресингу, і було помітно, що по-київськи це виглядає ефективніше. Утім, продовження у вигляді стрімкого накату на чужі ворота після відбору м'яча ми не побачили. Хоч би що там казали про працездатність Шацьких, але його техніка роботи з м'ячем не вписується у швидкий розвиток атаки. У підсумку, гра тривала у мало привабливому режимі — «щохвилини — фол» (у першому таймі — рахунок за цим показником 12:12). Такий розвиток подій найменше хвилював Мірчу Луческу: константою румуна упродовж усього турніру була впевненість у тому, що його підопічним немає рівних у контролі м'яча. А враховуючи більшу втому динамівців, момент для реалізації цієї переваги гірників рано чи пізно з'явився б. І навіть відсутність травмованого Матузалема та дискваліфікованого за четвертий «гірчичник» Жадсона не вплинули на вміння «Шахтаря» тримати м'яч. Елано і Фернандіньйо без проблем упоралися з конструктивом за відсутності співвiт чизників.

      На перших ролях у цьому матчі були саме бразильці. Як це зробив Елано на 59-й хвилині — він пробив зльоту у нижній кут, Шовковський відбив цей м'яч на Маріку, той ударив у штангу. Коли м'яч знову відлетів до Елано, він витримав паузу і гросмейстерською підрізкою навісив на голову румунському форварду, про якого у метушні центральні захисники збірної України «забули», — 1:0. Так само і київський бразилець Родольфо не став поспішно бити за меншої нагоди, а «на паузі» залишив скупчену групу донецьких захисників «за кадром», і знову ж таки з розумом, а не силою пробив у протилежний рухові Шуста кут воріт, — 1:1.

      Основний час не виявив переможця, хоча «біло-блакитні» можуть пригадати два класнi низовi удари Сергія Реброва — після одного з них м'яч потрапив у стійку. Однак, київська «паличка-рятівниця» надто багато виручала команду під час регулярного сезону, тож тепер за відомими законами «промовчала».

      Уперше долю золотих нагород мав вирішити кубковий регламент, а це вкупі з фізичною перевагою та славнозвісним «гірняцьким характером» було козирем «Шахтаря». Коли підопічні перебувають на межі сил, дуже важливо, наскільки точно вгадає тренер зі свіжим «джокером». Анатолій Дем'яненко «поставив» на Белькевича, який «вміє тримати м'яч, віддати пас, виконати стандарт». Мірча Луческу випустив на поле Джуліуса Агахову, який востаннє забивав у березні 2005 року! І вгадав. Нігерієць мав забивати ще в епізоді, коли легко втік від захисників-ветеранів, але зупинився, чекаючи партнерів. Натомість гольового відчуття після тривалого перебування у запасi Джуліус не втратив, розташувавшись під час кутового між Федоровим і Ващуком, які «довірили» опіку форварда Максимові Шацьких. «Золотий гол» на 100-й хвилині був справою техніки. Владислав Ващук після матчу скаже, що стандарти — це багаторічна біда «Динамо». Від того не легше уболівальникам збірної і Олегу Блохіну...

      Так «Шахтар» став триразовим чемпіоном України, уперше захистивши титул. Мірча Луческу, який уперше переміг зі своєю командою у чемпіонаті двічі поспіль, оптимістично запевнив, що залишається на третій сезон згідно з контрактом і нікуди не піде.

      Хтось звернув увагу на те, що дим із труб «Криворіжсталі» валив помаранчево-чорний. А всі разом побачили ще й те, що група фанів «Динамо» — важко хвора. ЇЇ бійки з міліцією, з киданням «фаєрів», із вирваними кріслами та сутичкою з міліцією стали вже звичними і «прикрасили» й «золотий матч».

ТАБЛО

Чемпіонат України. «Золотий матч»

«Шахтар» — «Динамо» — 2:1

(дод. час)

Кривий Ріг. Стадіон «Металург».

29 784 глядачі

      Арбітр — Любош Міхел (Словаччина)

      «Шахтар»: Шуст, Гюбшман, Тимощук, Фернандіньйо, Левандовський, Стойкан, Брандао, Рац, Чигринський, Маріка (Агахова, 80), Срна, Елано (Дуляй, 74)

      «Динамо»: Шовковський, Федоров, Ребров, Клебер, Ротань (Белькевич, 106),Шацьких, Гусєв, Ващук, Каддурі, Гавранчич (Родольфо, 56), Єщенко (Мілевський, 68)

      Голи: Маріка, 59; Агахова, 100 — Родольфо, 79

      Попередження: Елано, 21; Гюбшман, 58; Брандао, 103; Дуляй, 105 — Клебер, 45; Мілевський, 82; Каддурі, 104