Втрата ілюзій

      Ні для кого не секрет, що в останні роки головним для української збірної є завдання зберегти місце у вищому дивізіоні. Час від часу у головах чиновників-мрійників з'являються думки зорієнтувати нашу команду на щось вище, але, зустрічаючись із суворою реальністю, вони тануть, наче повітряні замки. Звісно, не тільки кабінетним начальникам хочеться бачити збірну України у чвертьфіналі чемпіонату світу, а й уболівальникам. Коли нам посміхається примхливий жереб, українські шанувальники найшвидшої гри одразу починають обговорювати шанси, і десь глибоко в душі жевріє надія: раптом вдасться зробити щось більше, ніж обіграти японців чи данців.

      Більшість фахівців, та й самі хокеїсти, вважали, що цьогорічний склад збірної, сформований в умовах незвичної конкуренції, виглядає найбойовитішим за останні роки. Та рожеві окуляри ілюзій стосовно наявності в команді кращих бомбардирів чемпіонату Білорусі завадили зважити на найбiльшу кiлькiсть дебютантів світових першостей — відразу семеро. А рівень білоруського турніру не може йти ні в яке порівняння з чемпіонатом світу. Якщо навіть Андрій Міхнов з «Лади» каже, що не очікував таких швидкостей — значно вищих, ніж у російській суперлізі, то що вже казати про інших новачків. Не доводиться говорити і про зіграність ланок. Адже дехто грав разом узагалі вперше, ще хтось через хворобу або затримку в клубах не міг приєднатися до команди на початку зборів.

      Щороку збірну на поверхні тримають ветерани — вихованці шкіл Києва й Харкова ще радянських часів. Але ж час іде, і їхні кондиції кращими не стають. Багатьом аксакалам уже за тридцять. Хто вийде на авансцену, коли повісять ковзани на цвях Литвиненко, Бобровников, Шахрайчук, Гунько, Климентьєв, Завальнюк?.. Гідні хокеїсти, які могли б підсилювати команду, з'являються час від часу то тут, то там, але за ними треба доглядати. Не тільки, щоб вони виросли у вправних майстрів, а й щоб їх не «висмикнули» спритні російські чи білоруські скаути. Та й нинішні новачки не зможуть нескінченно тримати збірну на плаву, якщо на неї всім буде начхати.

      І знову, як про набиту оскому, не можна не згадати про жалюгідне становище хокею в Україні, що, за словами самих спортсменів, напряму відбивається на їхньому настрої. А значить, і на налаштовуванні на поєдинки. Адже за наявності доволі великої кількості рівних команд другого ешелону психологічна стійкість і бажання битися «до останнього патрона» відіграють ключову роль у підсумкових результатах матчів. Швидше за все, саме відсутність гідної мотивації досягти командного успіху стала причиною ганебної поразки, якої наша збірна зазнала минулої суботи від білорусів.

      Напередодні протистояння із «сябрами» в українців ще були теоретичні шанси потрапити до чвертьфіналу. Приводів для оптимізму додало і поповнення складу. За годину до початку зустрічі дисциплінарний комітет, зваживши на апеляцію нашого капітана Сергія Климентьєва стосовно двоматчевої дискваліфікації після бійки з італійцем, переглянув своє рішення і скоротив відлучення від чемпіонату до однієї зустрічі. Після травми коліна, отриманої у двобої зі шведами, відновився ще один гравець оборони В'ячеслав Завальнюк. Участь у протистоянні з командою американського тренера Глена Хенлона не могли взяти лише Денис Ісаєнко (через травму шиї) й Олександр Бобкін, дискваліфікований після гри з росіянами.

* * *

      Початок поєдинку вийшов для «синьо-жовтих», здавалося б, вдалим. Суперник явно побоювався підопічних Сеуканда й діяв обережно, а наші хлопці раз по раз виявлялися на ударних позиціях. Та Касянчук, Дяченко, Полоницький, Проценко, Матерухін засмутити Мезіна не зуміли. А білоруси, реалізувавши козир — вдалі дії у більшості, спіймали свою гру і поступово «роздягли» українців «догола». До воріт Костянтина Симчука влітало ледь не все, що тільки можна, а наша команда спромоглася відзначитися лише одного разу, коли Юрій Гунько кидком відчаю ледь не порвав сітку.

      Українців явно розізлило неоднозначне трактування правил німецьким арбітром Ріхардом Шюцем, який чомусь судив другий поспіль матч за участi нашої команди. Звісно, в його пам'яті закарбувався епізод зі «зламаним» Харитоновим і враження про «брудні» дії «синьо-жовтих». Цього разу дисциплінарний 10-хвилинний штраф він виписав Гуньку, який лише поаплодував судді за несправедливе рішення.

      Навіть на початку третього періоду за рахунку 1:4 не полишала надія, що ситуацію можна виправити. Та наші, здається, занадто захоплювались індивідуальними діями і раз по раз марнували гольові шанси. А коли Симчук пропустив п'ятий гол, Україна викинула білий прапор і в підсумку програла з розгромним рахунком 1:9. Звісно, це не прикрашає наших професіоналів. Змагатися на рівних вони зуміли лише в боксерських поєдинках. Андрій Срюбко відповів на спробу атаки голкіпера й поштовх у спину білорусові Андрію Костіцину і вчисту виграв бійку. А за секунду до сирени постояв за себе й Олег Шафаренко, якому не сподобалися обійми Володимира Світо.

* * *

      Україна втратила останній, як виявилося, примарний шанс поборотися за місце в «плей-оф», і сьогодні завершить свою участь у чемпіонаті світу матчем зi збірною Словаччини. У неділю в групі F ситуація не тільки не прояснилася, а ще більше заплуталася. Доля путівок до чвертьфіналу вирішиться в останньому турі. На три місця претендують чотири команди: Швеція, Білорусь, Швейцарія і Словаччина. Наразі спокійно себе почувати не можуть навіть шведи, які йдуть на другому місці. В іншому секстеті делегати до «плей-оф» стали відомi ще в суботу, і в неділю команди займалися розподілом місць для вибору кращої позиції у чвертьфіналі. Господарі турніру поступилися американцям, і, як українці, втратили можливість пробитися до 1/4 фіналу. У «плей-оф» від групи Е зіграють Канада, Фінляндія, Чехія, США.

* * *

      Після двох турів нічого не зрозуміло і в боротьбі квартету команд, що намагаються залишитися в елітному дивізіоні. Найкращі шанси «вижити» має збірна Данії, але всі крапки над «і» мали розставити останні зустрічі, які відбулися вчора ввечері.

ПІСЛЯМОВА

Олександр Сеуканд,

головний тренер збірної України:

      — Програвати завжди неприємно, особливо з великим рахунком. Я відчуваю свою провину як тренер, який не знайшов потрібних слів, аби примусити команду грати так, як це потрібно робити проти збірної Білорусі. Перш за все мої хлопці не дотримувалися ігрової дисципліни. Я не вітаю брудну гру, але сьогодні незрозуміло судив і арбітр: білорусам він пробачав їхні порушення, а нас за найменше карав.

Глен Хенлон,

головний тренер збірної Білорусі:

      — Наш успіх визначили напрочуд вдалі дії у більшості. Упродовж чемпіонату ми постійно вдосконалюємо свою гру, і сьогодні, здається, провели кращий матч на турнірі.

Віталій Литвиненко,

нападаючий збірної України:

      — Сьогодні ми програли матч, пропустивши більшість шайб у меншості. Звісно, такого розгрому ніхто не очікував. Коли ми програвали ще з невеликою різницею, мали кілька чудових шансів зменшити відставання, та змарнували їх. Шайба перестала нас слухатися — таке інколи трапляється з багатьма командами. А за рахунку 1:5 команда просто кинула грати, і все пішло за течією. Ми перебуваємо в Ризі доволі довго, тому більшість скучила за домівками і, ймовірно, думками вже була в Україні.

      У нас були й залишилися проблеми з ігровою дисципліною, тому, мабуть, Україна і вважається однією з «найбрудніших» команд чемпіонату. Через цей стереотип і судді до нас ставляться не зовсім об'єктивно, вилучаючи українських гравців і пропускаючи порушення у суперника.

Олег Антоненко,

нападаючий збірної Білорусі:

      — Ми дуже серйозно налаштовувалися на українську команду. Ніхто з нас не міг і припустити, що вдасться виграти з подібним рахунком, адже пам'ятали два товариські матчі напередодні чемпіонату, коли ми програли й звели поєдинок внічию. Збірна України — доволі зіграна команда, в якій достатньо майстрів, котрі можуть вирішити долю епізоду й самостійно. Сьогодні ми більш вдало діяли в реалізації своїх моментів, ніж суперник, і, крім того, намагалися якомога менше вилучатися. Можливо, свою роль вiдіграла й різна мотивація команд: перед нами поставили завдання поборотися за медалі, а Україна, яка думає лише про збереження місця у вищому дивізіоні, свою задачу вже виконала.

ТАБЛО

Група F

Білорусь — Україна — 9:1 (1:0, 3:1, 5:0)

      Суддя: Шюц (Німеччина)

      Штраф: 14 — 38 (2 — 6, 4 — 18, 8 — 14)

      Кидки: 39 — 32 (13 — 9, 17 — 9, 9 — 14)

      Шайби: Грабовський (Скабелка), 10:36 (1:0 — більш.); Костючонок (Грабовський, Костіцин), 22:11 (2:0 — більш.); Антоненко (Скабелка, Заделенов), 22:37 (3:0); Грабовський (Костіцин, Заделенов), 35:47 (4:0 — більш.); Гунько (Бобровников), 39:47 (4:1). Дудік (Скабелка), 45:06 (5:1). Скабелка (Антоненко), 46:17 (6:1 — більш.). Копать (Заделенов, Скабелка), 56:40 (7:1). Грабовський (Костіцин), 57:26 (8:1). Дудік (Михальов), 57:48 (9:1 — більш.).

       Воротарі: Мезін (відбив 31 кидок із 32) — Симчук (30 із 39)

Швейцарія — Словаччина — 2:2 (Райхерт, 50 (більш.); Джаннін, 59 — Чибак, 15; Міло, 32), Швеція — Білорусь — 4:1 (Ніландер, 5 (більш.); Нордквіст, 8; Йоханссон, 17; Хальберг, 19 — Заделенов, 50 (більш.)), Швеція — Словаччина — 2:5 (Йоханссон, 23; Карлссон, 24 (більш.) — Маріан Госса, 2; Чибак, 9 (більш.); Видарени, 22; Марцел Госса, 27 (більш.); Коллар, 47 (менш.)), Росія — Швейцарія — 6:3 (Зарипов, 14; Архипов, 23; Биков, 41 (більш.); Нікулін, 43 (більш.); Кульомін, 58; Малкін, 60 — Патерліні, 24; Форстер, 33; Безіна, 46 (більш.)).

      Турнірне становище: Росія — 8, Швеція — 5, Білорусь, Швейцарія — 4, Словаччина — 3, Україна — 0.

Група Е

Чехія — Норвегія — 3:1 (Главач, 28; Баластік, 39; Тенкрат, 59 — Аск, 13), Фінляндія — США — 4:0 (М. Койву, 12; Бергенхайм, 27; Нуммелін, 33; Кукконен, 55), Латвія — США — 4:2 (Дарзінс, 23; Семеновс, 42 (більш.) — Мелоун, 21; Браун, 35 (більш.); О'Салліван, 43 (більш.); Сатер, 50 (більш.)), Фінляндія — Норвегія — 3:0 (Хентунен, 10; Ю. Йокінен, 34; Пірнес, 56), Канада — Чехія — 4:6 (Робідас, 16; Річардс, 22; Хамхуїс, 32; Кросбі, 42 — Губачек, 7; Виборни, 9; Плеканец, 14; Іргль, 36; Баластік, 47; Ерат, 54).

      Турнірне становище: Фінляндія — 7, Канада, Чехія — 6, США — 4, Латвія — 1, Норвегія — 0.

Група G («за виживання»)

Італія — Казахстан — 3:2 (Бузілло, 6 (більш.), 45; Хелфер, 51 (більш.) — Самохвалов, 29 (більш.); Жайлаулов, 34 (більш.)), Словенія — Данія — 3:3 (Разінгар, 25 (більш.); Краньч, 41 (більш.); Сотлар, 58 — Дальман, 2 (більш.); Стаал, 9 (більш.); 26 (буліт)), Італія — Данія — 0:5 (Бедкер, 5; Стаал, 38 (більш.); Ф. Нільсен, 50, 56; Дамгард, 60), Казахстан — Словенія — 5:0 (Старченко, 7, 30; Пчеляков, 8; Литвиненко, 28 (більш.); Краснослабовцев, 33).

      Турнірне становище: Данія — 3, Італія — 2, Казахстан — 2, Словенія — 1.