Кадр із нового серіалу.
Якось дивно було після появи в телевізійному ефірі багатосерійного телефільму Володимира Бортка «Ідіот» бачити на пляжах людей з томами Достоєвського в руках. Виявилося, що це не щаслива і рідкісна випадковість, коли замість книги Дар'ї Донцової або Бориса Акуніна в руках читачів помічаєш книгу великого письменника. Після тріумфального маршу екранами героїв Федора Михайловича працівники книжкової торгівлі з подивом відзначили підвищений попит на книги Достоєвського. Та ж доля спіткала і літературну спадщину Михайла Булгакова, щойно «Майстер і Маргарита» матеріалізувалися в серіальному форматі. Тепер прийшла черга ще одного славетного та видатного письменника Олександра Солженіцина. В Росії навіть завбачливо підготували до виходу нові видання його відомих, заборонених колись романів. Цілком можливо, що незабаром на українських пляжах зашелестять сторінками книг нобелівського лауреата, оскільки з 15 травня в ефірі «1+1» уперше на українському ТБ стартує 10-серійний фільм класика радянського кінематографа Гліба Панфілова — «В колі першому».
Колись цей автобіографічний роман писав ув'язнений спецоб'єкта МДБ у Марфіно Олександр Солженіцин. Тоді він і гадки не мав, що його твір прочитає хтось, окрім «друзів по шарашці». Перший варіант книги був конфіскований КДБ, 1968 року її опублікували на Заході й заборонили в СРСР. Проте роман підпільно читали, передруковували «самвидавом» і у такому вигляді передавали одне одному. Як сказав режисер Гліб Панфілов, «давали на ніч, але і термін за це давали». Саме в такий таємний і небезпечний спосіб передрук потрапив і до рук молодого Панфілова, майбутнього творця фільмів «Начало» і «Мать». Відтоді, за словами дружини Панфілова, актриси Інни Чурікової, кіномайстер «захворів» ідеєю поставити фільм за цим романом. «Це більше ніж просто робота над фільмом — це дуже важлива подія у моєму житті, — говорить режисер. — До неї я йшов тридцять років, з тієї миті, як уперше довелося прочитати роман. Для мене головне — доля Гліба Нєржина. Не тому, що він мій тезка, а тому, що це прототип Олександра Ісаєвича Солженіцина. У романі описується доля цієї людини, роль якої грає Євгеній Миронов, точніше — всього три доби. Але протягом цього часу з Нєржиним відбуваються події, які визначили все його подальше життя. І для мене головне — той поворот, який став наслідком його вибору.
Роман починається фактично з того, що Глібу Нєржину пропонують перейти в іншу лабораторію. Він відмовляється. Після чого начальник інституту записує у своєму блокноті: «Нєржина списати», тобто відправити в ГУЛАГ. І Нєржин це розуміє, але він не міг вчинити інакше. Чому він не міг, що його вело, яка таємнича сила ним керувала? Адже цей вчинок був не лише нерозсудливий, а й смертельно небезпечний.
«Шарашки», що так міцно увійшли до нашої розмовної лексики, насправді були місцем ув'язнення наукової радянської інтелігенції — тут сиділи математики, фізики, хіміки, інженери-радисти, інженери з телефонії, конструктори, художники, перекладачі, палітурники, «навіть одного геолога помилково завезли». Лише за стінами в'язниці вчені могли в спокійній обстановці займатися дослідницькою роботою, правда, винятково на благо держави і дуже таємно. «Шарашку придумав, якщо хочете, Данте, — словами одного з ув'язнених пояснює письменник. — Він розривався — куди йому помістити античних мудреців? Обов'язок християнина наказував кинути цих язичників до пекла. Але совість митця доби Відродження не могла примиритися, щоб високочолих мужів змішати з іншими грішниками і приректи на тілесні тортури. То Данте придумав для них в пеклі особливе місце». Перше коло пекла ГУЛАГу — це і вершкове масло, і чорний хліб на столах, і книги, і жодного фізичного насильства з боку наглядачів, майже рай для арештанта. Від цього «благополуччя» і відмовляється математик Гліб Нєржин, прирікаючи себе, можливо, на смерть у таборах — як у романі, так і в телесеріалі, сценаристом якого виступив сам Солженіцин.
«Страшну річ вам скажу, — ділиться Євгенiй Миронов. — Я зрозумів, що завдяки цій моторошній ситуації, можливо, ми й досі живі. У нас збереглися совість, душа. «Душа виховується в муках» — це теж слова Солженіцина. Тому що ті люди — всі, хто потрапив до цієї м'ясорубки таборів, — дали необхідні паростки для духовного зростання нації. Чомусь горе нас вчить більше, ніж радість і щастя». Схожих поглядів дотримувалися й інші учасники проекту — Ігор Скляр, Інна Чурикова, Євген Стичкiн, Ольга Дроздова, Ігор Кваша та Євген Грішковець. На думку одного з найяскравіших персонажів телепроекту, виконавця ролі радянського дипломата Інокентія Володіна — Дмитра Пєвцова, такі ідейні фільми зараз просто необхідні. «Наша країна вже давно живе без національної ідеї, — вважає він. — Усі ретропошуки в сучасному мистецтві — в кіно, музиці і таке інше — відбуваються не випадково. Душа, духовність, людська цілісність — це вічні цінності. Роман Солженіцина, зокрема, і про це».
Хто не знає Сашка Лірника? Виявляється, є такі. Та з кожним новим днем незнайків стає все менше: то книга з Лірниковими казками до рук потрапить, то диск хтось перепише й дасть послухати, то на телебаченні Лірникову вечірню казочку тато з мамою увімкнуть. Казкар постійно спілкується з читачами, слухачами й глядачами, їздить з волонтерською місією на Донбас, а також за кордон, до українців діаспори. >>
Професійна мандрівниця Ольга Котлицька цього тижня у Києві збирає друзів, щоб нагадати: телепроекту про подорожі, автором і ведучою якого вона є, уже 20. Спочатку був «На перший погляд», потім він трансформувався у «Не перший погляд». >>
Навіть якщо комедії не ваш улюблений кіножанр, варто подивитися на неперевершений талант однієї з найсмішніших сучасних коміків — американської акторки Меліси Маккарті у новій стрічці «Леді бос», що цього тижня виходить у прокат в Україні. >>
Телеведучий Дмитро Комаров на каналі «1+1» показав Камбоджу, Індію, Кубу, Болівію та інші країни такими, як ніхто не здогадувався. Він «вивертає» світ і показує його з вражаючих сторін. У кабінеті Дмитра в офісі «Плюсів», де ми ведемо розмову, ніби зібрані шматочки екзотичних країн, у деталях. >>
Упродовж останніх років вибагливі телеглядачі, які цінують свій час, усе частіше відмовляються від перегляду ефірів так званих великих каналів, де навіть у новиннєвих блоках орієнтуються на «інформацію розваг» — інфотеймент. >>
У Донецьк прибула група з 20 представників російських ЗМІ, перед якими поставлено завдання «фіксації обстрілів мирного населення українськими військовими», а також «консультацій» з організації провокацій, — повідомили в групі «Інформаційний спротив». >>
