Пострадянське суспільство, виховане на прикладах героїзму Червоної армії в роки Великої Вітчизняної війни, шокували дані, що їх опублікували західні дослідники, про масові згвалтування радянськими солдатами німкень у травні 1945 року. Лише у захопленому Берліні до 100 тисяч жінок зазнали сексуальної наруги. Причому потiм кожна десята з них була або вбита, або доведена до самогубства. Однак постраждали у той період не лише німкені. Схожі події відбувалися у Відні й Будапешті. Югославський комуніст Милован Джилас розповів у своїх мемуарах про тисячі жінок, згвалтованих і навіть убитих червоноармійцями на території союзної СРСР Югославії. У відповідь на його скарги до Сталіна більшовицький вождь закликав Джиласа зрозуміти складність російської душі і побільше читати її великого знавця — Федора Достоєвського. Однак читати російського класика з цього приводу треба було б не лише Джиласу. Подібна картина із сексуальними злочинами спостерігалась практично у всіх європейських країнах, де побувала Червона армія. В Україні ситуація в цьому відношенні була дещо іншою.