Свій фінал Україна виграла

      Після матчів на кшталт позавчорашнього протистояння збірних України й Італії особливого сенсу описувати перебіг подій на ковзанці немає. Адже для всіх, хто обізнаний із станом справ у нашому хокеї, головним було не красива гра нашої команди, а позитивний результат, який дозволяв Україні залишитися серед кращих збірних планети.

Глядачам шоу, гравцям — бійки

      У двобої з італійцями збірну України влаштовувала нічия, але, звичайно, метою був виграш. Утім «синьо-жовті» спершу діяли занадто обережно, й агресивні апеннінці влаштували нашому голкіперу Костянтину Симчуку справжнє випробування. У ці хвилини думалося: якщо ми вже не можемо обігрувати команди на кшталт Італії, Японії або Данії, то нам узагалі нічого робити у вищому дивізіоні. Однак клас наших хокеїстів, які виїжджають «на старому багажі», насправді вищий за рівень італійців, що в підсумку й дозволило команді Олександра Сеуканда святкувати перемогу.

      Нарешті наші хлопці реалізували чисельну перевагу, причому двічі, тоді як у попередній грі, зі Швейцарією, скористатися вигідними ситуаціями не зуміли. Костянтин Касянчук невідпорно «вистрелив» під поперечину, потім Роман Сальников найкраще за всіх зорієнтувався на п'ятачку воріт колишнього енхаелівця Джейсона Маццатті і підправив шайбу у сітку. Підопічні канадського фахівця Мішеля Жульє двічі скорочували розрив до мінімуму, але наші хлопці обидва рази відновлювали гандикап у дві шайби. До речі, гол у контратаці записали на рахунок захисника Юрія Гунька, який опинився на місці центрфорварда (!), хоча насправді шайба влетіла в сітку від ключки італійця. А останню шайбу в матчі Юрій Дяченко закинув у порожні ворота, коли суперник всіма силами намагався зрівняти рахунок і вже втретє змінив голкіпера на додаткового польового гравця.

      Ці хвилини варто описати окремо, адже наприкінці зустрічі трапилися конфліктні ситуації, які зацікавили глядачів не менше від ігрових комбінацій. Спочатку арбітри прогавили удар італійця по шиї Дениса Ісаєнка. До честі суперників, вони аплодували нашому непритомному захисникові, коли він залишав лід на ношах із накладеною на голову й карк шиною. Була підозра на перелом щелепи, але вчора з'ясувалося, що серйозної травми Денис не зазнав — лише забій шиї. Хоча його участь у матчі з росіянами в четвер не планувалася.

      А перед самою фінальною сиреною Вадим Шахрайчук спочатку захистив від нападу суперників голкіпера, а потім вирішив відповісти на поштовхи ключкою у спину. Міні-двобій у італійського форварда Ентоні Йоба, який публіка зустріла з азартом, наш велетень із московського «Динамо» виграв з явною перевагою. Обидва бійці отримали по 14 хвилин штрафу і залишили майданчик.

      Намагаючись прояснити ситуацію у головного судді, капітан збірної України Сергій Климентьєв «напросився» на вилучення до кінця матчу, причому запису стосовно цього у протоколі так і не з'явилося. По дорозі до роздягальні, як розповів згодом Клим, на нього напав невгамовний Йоб, йому на допомогу побігли ще двоє італійських гравців. Поспішив на виручку партнерові й Шахрайчук, однак битися знову Шахові не довелося — охорона розняла забіяк.

      У підсумку дисциплінарний комітет вирішив дискваліфікувати за бійку в підтрибунному приміщенні Йоба на три матчі, тобто до закінчення турніру, а Климентьєва — на два. Скоріше за все, Сергій пропустить сьогоднішній двобій з росіянами й суботній із білорусами. Хоча вчора вдень наша делегація збиралася подати протест на несправедливе рішення.

Другий етап — нова гра

      В іншому матчі групи В також сталася пригода. На 6-й хвилині другого періоду гри шведів зi швейцарцями на льоду утворилася яма, яку змогли ліквідувати лише через годину. Цей час команди провели в роздягальні в очікуванні дозволу рефері вийти на лід. Після ексцесу у третій 20-хвилинці суперники продемонстрували феноменальну скорострільність, закинувши шість шайб. Шведи виходили вперед, але швейцарці вдало контратакували й добилися почесної нічиєї, яка, проте, залишила на першому місці скандинавів.

      У групі А білоруси каменя на камені не залишили від оборони збірної Казахстану. Азійська команда завершила турнір із ганебною різницею закинутих і пропущених шайб (2 — 23) і приєдналася в турнірі за виживання до Словенії, Данії і Італії.

      Збірна Росії в емоційному протистоянні здолала команду Словаччини завдяки вирішальному кидку вихованця київського хокею Олексія Міхнова — рідного брата гравця збірної України Андрія Міхнова. Вчора ввечері вихованці школи київського АТЕКу  і СДЮШОР «Сокіл» зійшлися в очному двобої — у стартовому матчі групи F.

      Крім українців і росіян, до цієї групи також увійшли Швеція, Швейцарія, Словаччина, Білорусь.

      Перед вчорашнім матчем із командою Росії наша збірна вирішила відпочити і не вийшла на ранкову розкатку. З урахуванням браку захисників в обороні мав зіграти Василь Бобровников. А в нападі наш склад посилили ще два дебютанти чемпіонатів світу — дозаявлені нападаючі Олександр Бобкін і Віталій Доніка.

ТАБЛО

Попередній раунд

Група В

Швеція — Швейцарія — 4:4 (Зеттерберг, 14, 45; Маттссон, 45; Карлссон, 52 — Вірц, 24 (більш.); Занніц, 46, 57; Рютерманн, 53).

Італія — Україна — 2:4 (0:1, 1:1, 1:2)

      Головний суддя: Севідж (Канада)

      Штраф: 52—32 (4—6, 6—4, 4—2)

      Кидки: 21—27 (8—8, 6—13, 7—6)

      Шайби: Касянчук (Шахрайчук, Остроушко), 14:54 (0:1 — більш.); Сальников (Бобровников, Дяченко), 21:08 (0:2 — більш.); Бузілло (Тревізані, Чироне), 32:25 (1:2); Гунько (Литвиненко), 51:11 (1:3); Боргателло (Молтені), 55:38 (2:3 — більш.). Дяченко (Гунько), 57:56 (2:4 — п. в.).

      Воротарі: Муццатті (відбив 23 кидки з 26) — Симчук (19 із 21)

      Підсумкове становище: Швеція — 5, Швейцарія — 5, Україна — 2, Італія — 0.

Група C

Словаччина — Росія — 3:4 (Сурови, 7; Коллар, 10 (менш.); Чернік, 37 (більш.) — Куляш, 4 (більш.); Малкін, 18; Зарипов, 28; О. Міхнов, 47), Білорусь — Казахстан — 7:1 (Заделенов, 3 (більш.); 30 (менш.), 46; Чупріс, 35 (більш.); Грабовський, 40 (більш.), 49 (буліт); Дудік, 47 — Спиридонов, 19).

      Підсумкове становище: Росія — 6, Білорусь — 4, Словаччина — 2, Казахстан — 0.

Основний раунд

Група F

      Турнірне становище перед другим етапом: Росія — 4, Швеція — 3, Швейцарія — 3, Білорусь — 2, Словаччина — 0, Україна — 0.

ПІСЛЯМОВА

Олександр Сеуканд, тренер збірної України:

      — Ще перед приїздом на чемпіонат світу ми очікували, що головним для нас стане матч з Італією. Думаю, Україні ця перемога була потрібна більше, ніж суперникові, і ми виграли цей міні-фінал. Хоча матч був дуже непростим, емоції били за край.

      Щодо бійок... Я проти того, щоб з'ясовувати стосунки за межами майданчика. Думаю, це має залишатися на льоду, поза ним починається зовсім інше життя».

Мішель Жульє, тренер збірної Італії:

      — У перші два періоди ми грали так, як не мали права грати. Втратили дуже багато шансів закинути шайбу, а самі пропустили, що й визначило результат. Моя команда повинна була створювати на суперника постійний тиск у його зоні, що раніше приносило нам успіх. Але сьогодні моїм підопічним це не вдалося, і вибачень їхнім діям я не знаходжу.

Костянтин Симчук, воротар збірної України:

      — Зараз я відчуваю величезну втому, але водночас і радість, що команда утрималася у вищому дивізіоні. Бачите, навіть шайбу зберіг на пам'ять, чого раніше не робив. Попри те, що італійці швидше ввійшли у гру, у мене була впевненість, що ми виграємо. Все ж таки у нас більш класна команда. У збірній дружний колектив, за рахунок чого ми й продовжуємо виступи на такому рівні.

      Не можу сказати, що я нервував, але визнаю, що інколи помилявся, виїжджаючи по шайбу за ворота.

      Нині багато говорять про нові правила, але їх не надто й дотримуються. Зокрема, у моменті з Ісаєнком. Вважаю, треба відіслати відео, коли йому завдавали травму, до дисциплінарного комітету, щоб покарати італійця за небезпечну гру.

Юрій Гунько, захисник збірної України:

      — На початку матчу ми діяли обережно, дещо хвилювалися, адже це був найважливіший матч команди в цьому році. Вважаю, ми зіграли гідно, а наприкінці ще й побили італійців. Бо було за що!

      Сьогодні ми двічі реалізували чисельну перевагу, що визначило долю зустрічі на нашу користь. Разом із радістю відчуваю й гіркоту, що на батьківщині на хокей уваги майже не звертають. Але приємно, що нас підтримують рідні, преса, вболівальники (на наших матчах у Ризі присутні близько сотні синьо-жовтих галасливих фанів. — Ред.).