23 листопада Запоріжжя прощалося з капітаном Олексієм Бондаренком, який 18 листопада покінчив життя самогубством, перебуваючи в Іраку за контрактом. 15 грудня офіцеру виповнилося б 35.
Як поінформував кореспондента «УМ» заступник обласного військового комісара Петро Донін, літак з тілом миротворця прилетів з Києва минулої суботи. У присутності родичів зірвали пломби з труни, провели, згідно з постановою військової прокуратури, судово-медичну експертизу. При цьому в приміщенні Орджонікідзенського райвійськкомату (саме звідси у серпні було призвано до лав Збройних сил України капітана запасу) відбувся ритуал прощання з Олексієм Бондаренком. Затим колона автобусів відправилася на Осипенківський цвинтар, де відбувся траурний мітинг, салют... В останню путь миротворця проводжали батьки, сестра і брат покійного, офіцери Запоріжжя і бригади, в якій служив контрактник Бондаренко. Щоправда, офіцер і солдат-контрактник прибули чомусь не з батальйону Олексія — з іншого. А ті, ясна річ, ніяких подробиць трагедії повідомити не могли.
На запитання автора цих рядків, чи показували матері (Надія Миколаївна певна, що впізнала б почерк свого сина) передсмертну записку самогубця, Петро Донін відповів, що «всі особисті речі Бондаренка привезли з Іраку, за актом передали, у тому числі картку з нарахуванням зарплати та інші документи». Записка ж, мовляв, долучена до розслідування кримінальної справи, чим опікується прокурор 5-ї окремої механізованої бригади.
Твердження щодо суїциду ставлять під сумнів усі родичі Бондаренка, передусім його мати. Надія Миколаївна зауважує, що «Альоша на таке не здатний...» Згорьована жінка хотіла б у присутності командування перевірити почерки на «отому смертному клаптику» і його листів з Алжиру, які мати зберегла.
Так, офіцер Бондаренко встиг побувати і там. Ще в середній школі він виявив талант поліглота, тож подався на перекладацький факультет Московського інституту Міноборони СРСР. Спершу студіював китайську, затим переключився на французьку і арабську мови. Кілька місяців відслужив у військах ППО Ленінградського округу — і отримав відрядження до Алжиру. Там військовий перекладач пробув півтора року, і коли повторно його хотіли направити в Алжир, відмовився. Тим і поставив хрест на військовій кар'єрі. У 1996 році його, 28-річного, відправили у запас.
Кілька років у Москві підробляв на євроремонтах. На батьківщину повернувся навесні 2003 року. Ще більше розчарування мав від спроби заявити себе як менеджер Запорізького автосалону. На «Укрграфіті» пропонували посаду перекладача з окладом... сто гривень. Не за годину — на місяць...
Улітку, згадує Надія Бондаренко, Олексій зник. Казав перед тим, що хоче «заробити грошей багато і швидко». Не міг змиритися з тим, що мати злидарює на 150-гривневій пенсії у хатинці без опалення (вулиця Нижня розташована у престижному районі Запоріжжя, біля Набережної) — досі нічим розрахуватися з тепломережею. Батько з горя запив і залишив сім'ю. А своя в Олексія так і не склалася. Казав матері, що і себе він не здатний прогодувати — тож яке одруження!..
Улітку якось зателефонували з військкомату: «Ви знаєте, де ваш син?». Потім було ще кілька втаємничених дзвінків. Врешті-решт викликали жінку і повідомили, що Олексій Бондаренко в Іраку, а їй необхідно відкрити рахунок для надходжень зарплати сина...
Навряд чи стане колись мати миротворця поінформованішою. Якщо їй так і не покажуть передсмертну записку сина, то родичі житимуть з переконанням: «Нашого Олексія вбили!».
Офіційне джерело стверджує: факт суїциду позбавляє миротворця права на передбачену контрактом страховку. Її сума становить 107 тисяч доларів у випадку смерті (від 35 до 65 тисяч — каліцтва).
На позавчорашній прес–конференції, як «УМ» вже повідомляла, начальник обласного управління охорони здоров’я Богдан Ониськів зазначив, що від наразі незрозумілої недуги померли семеро людей. Однак уже наступного дня, за неофіційною інформацією з компетентних джерел, стало відомо, що в області сталося щонайменше десять летальних випадків. Серед осіб, які померли, — і дві студентки одного з тернопільських вузів. А ще — не менше десятка людей перебувають у лікарнях у важкому стані. >>
«У «темниках» було вказано: обов'язково акцентувати на тому, що Янукович сидів поруч iз Путіним, — розповіла мені приятелька з ТБ. — Він що, тримав Путіна за ....., що на цьому так важливо наголошувати?!». Переглянувши російську пресу, стає зрозумілим, що не Янукович Пітуна, а Путін Януковича, а на додачу ще й Кучму тримав. Російський президент, запрошуючи високих київських гостей у підмосковну резиденцію Ново-Огарьово буцімто на святкування дня народження (келейне святкування і запізніле: день народження минув 7 жовтня, а випити на своє 52-річчя Володимир Володимирович більше нікого з високих гостей не запрошував), уже знав: він заявить про підтримку Москвою спадкоємності влади в Україні. Він не вельми симпатизує Януковичу, але за «підписки» Леоніда Даниловича той став єдиною наразі силою в Україні, яка робить Путіну те, що жінки роблять чоловікам, і задоволений Путін, за відсутності альтернативи і наполегливості люблячих киян, згодився. Ось як описує «новоогарьовський процес» російська газета «Коммерсантъ», якій не пощастило отримати «темника» з київської вулиці Банкової: «Спершу з машини вийшов Кучма. Він вийшов і поцілував Путіна кудись у шию. За ним до російського президента підійшов Віктор Янукович... і старанно зробив те ж саме, силкуючись скопіювати всі рухи душі старшого товариша. Це було непросто, позаяк Янукович значно вищий за Кучму. Але йому вдалося». >>
Учений зі світовим ім'ям, засновник і президент Міжрегіональної Академії управління персоналом, голова правління Всеукраїнського благодійного фонду «Милосердя» 50-річний Георгій Щокін потрапив до лікарні внаслідок побиття. Як повідомив «УМ» керівник центру громадських зв'язків столичної міліції Дмитро Андрєєв, напад вчинили четверо невідомих, озброєних дерев'яними палицями-кийками. Сталося це позавчора на початку 12-ї години дня. Від нападу пана Щокіна не змогли захистити навіть двоє охоронців, які разом з президентом МАУП потрапили до лікарні. >>
Маршрутні таксі стають дедалі небезпечнішим видом транспорту, адже рідко який тиждень нині вони не фігурують у зведеннях Державтоінспекції. Минулий тиждень не став винятком, відзначившись аж двома ДТП за участю маршруток — на Рівненщині та в Криму. >>
Банк Швеції вчора оголосив прізвища лауреатів Премії з економічних наук ім. Альфреда Нобеля за цей рік. Вона заснована вже після смерті Нобеля, але за своєю значимістю прирівнюється до Нобелівської премії. >>
У суботу в Афганістані відбулися перші демократичні президентські вибори. Інтерес до них був надзвичайний. З 10,5 мільйона мешканців країни з правом голосу до виборчих дільниць з'явилися більше 10 мільйонів. І не побоялися при цьому погроз талібів влаштувати терористичні замахи, не побоялися вистоювання у довжелезних чергах, в яких вони гаяли час, вигукуючи: «Демокрасі, демокрасі!». >>
