Зінаїді Савівні (ліворуч) і Марії Никифорівні є про що поспiлкуватись... (Фото автора.)
Людей, котрі рiк у рік протягом тривалого часу зберігають вірність одному періодичному виданню, мені доводилося зустрічати немало. Але після відрядження до Немирова повертався з переконанням: мати таких читачів, про яких йтиметься нижче, було б за щастя журналістам будь-якої газети. І тому про них хочеться розповісти більше.
Марії Никифорівні Шандрацькій у квітні виповнилося 93, але попри поважний вік пам'ять чіпко тримає факти минулого. Вижила в голод 33-го, чудом обминула репресивну машину 37-го, коли її чоловіка Саву виключили з Вінницького учительського інституту за причетність до «контрреволюційної організації». А потім трапилося ще більше чудо, бо йому вдалося добитись відновлення у навчальному закладі. «Від гріха подалі» взяли направлення на Донбас і опинилися в Новоолександрівці під нинішнім Краснодоном. Там їх застала війна, на яку мобілізували Саву. Під Сталінградом він не повернувся з розвідки.
На очах Марії Никифорівни розгорталися й інші події, про які згодом заговорить уся країна, — діяльність «Молодої гвардії». Разом із малою донькою жила впроголодь, і справжнім порятунком для них були продукти, що підпільники експропріювали в окупантів і потай передавали сім'ям червоноармійців. А коли німецькі війська відступили, жінку запросили для опізнання знайдених у шахті тіл «молодогвардійців»: дехто вчився в її школі.
Після війни повернулася на Поділля, вчителювала у сільських школах, а після виходу на пенсію придбала невелику квартиру в Немирові.
Та й для її доньки Зіни червоний прапор, піднятий підпільниками над заводською трубою, зостався, певно, найяскравішим спогадом дитинства. Життя згодом підкинуло і їй серйозні випробування. Наприклад, коли молода вчителька української мови та літератури після Ужгородського університету відмовилась від аспірантури й вибрала направлення на Донбас — в Кадіївку. Після першого ж уроку її викликали на перерві до директора: «Это национализм! Вас спасает только ваша молодость...»
За націоналізм Зінаїда Савівна постраждала пізніше — в 1976 році її виключили з КПРС. До цього страшного обвинувачення додали ще й аморальність, бо жінка посміла — без дозволу бюро райкому! — розлучитися, забрати синів і переїхати до чоловіка з трьома дітьми, якого полюбила. Втім Євген Петрович Пеньков був їй цілком до пари. Парторг на «Криворіжсталі», а згодом на «Азовсталі», він сам вийшов iз КПРС кількома роками пізніше, написавши в заяві: «Не бажаю бути в одній партії з таким-то й таким-то...» І назвав конкретні імена. Довелось доробляти до пенсії на рядовій посаді на іншому підприємстві.
У 1988 році Пенькови перебрались до Вінниці. За наступні роки Зінаїда Савівна як лектор товариства «Знання» об'їздила всю область. Зараз викладає культурологію в інституті економіки і в 68 років дивує кипучою енергією, якою заряджає десятки молодших.
Один із неодмінних додаткових посібників на її парах — свіжі номери «України молодої». Зінаїда Савівна згадує, як на початку дев'яностих інфляція залишила їх без грошей, тож мусили відмовитись від періодики. Аж тут приходить листоноша і пропонує нову недорогу газету, яка щойно з'явилася. Для проби вирішила передплатити на три місяці:
— Я почитала і побачила: «Україна молода» — це по духу моя газета! Відтоді не пропустила жодного номера.
Відразу ж завезла мамі, загітувала передплатити кількох подруг, і відтоді газета стала бажаним гостем не одного дому. Прочитані номери у Пенькових не викидають — роздають сусідам.
Саме завдяки «Україні молодій» Марія Никифорівна стала прихильницею і навіть до певної міри учасницею Помаранчевої революції (до речі, окуляри останнім часом підводять, тому знайшла вихід — призвичаїлася читати газету з лупою). У розпал передвиборчих подій вона пізно ввечері виходила на подвір'я і обв'язувала горіх яскравими стрічками. На ранок дерево під вікнами баби Марії сяяло жовтогарячими кольорами — за якусь сотню метрів від Немирівської райдержадміністрації.
Марія Никифорівна щиро рада гостеві з улюбленої газети. Пригощає своїми «фірмовими» пиріжками, які славляться серед усіх, хто скуштував, і на прощання дає доручення:
— Я вас усіх дуже люблю. Так і перекажіть редакції!..
Незважаючи на найгарячішу пору року — і за температурою повітря, і за зайнятістю аграріїв — ціни на продукти не зменшуються. У чомусь винні погані погодні умови на початку посівної. >>
Дендропарк у селі Ходаки Коростеньського району Житомирської області з’явився в 1979 році на місці колишньої пустки. >>
У Черкасах оголошено про збір підписів під петицією до міської влади проти встановлення в обласному центрі стели «Я люблю Черкаси». >>
Найшвидше впоралися з локалізацією та ліквідацією пожежі рятувальники Херсонщини. Пожежникам удалося за лічені години загасити полум’я, що спалахнуло на території Первомайського лісництва ДП «Каховське лісове господарство». >>
Три дні поспіль на батьківщині Богдана Хмельницького тривав Всеукраїнський фестиваль нескореної Nації «Холодний Яр», на якому зібралися патріоти України від заходу до сходу. >>
Минулими вихiдними у Черкасах відбувся «Грінфест 2016». Це традиційний екологічний фестиваль, який проходить четвертий рік поспіль у міському парку «Сосновий бір» на дніпровських схилах. >>
