Тим часом ще один рок-фест, який уже три роки поспіль продовжує традиції регіональних рок-сейшенів («Тарас Бульба» (Дубно), «Рок-н-рол Таврійський» (Каховка)), полтавський «Мазепа-фест» цьогоріч пройде у першій декаді вересня, а не, як завжди, у червні.
Зміна дати фестивалю пов'язана зі зміною формату: тепер у 3—4-денну програму включать класику, фольк, джаз, а безпосередньо під час рок-концертів проходитимуть показові виступи кобзарів, запланований також день кіно та театру. За словами прес-секретаря «Мазепи-фесту», відомого музичного критика Олександра Євтушенка, має змінитися і медіа висвітлення фестивалю, плюс нещодавно країна тяжко і дорого народжувала новий склад парламенту, відтак чекатимуть наповнення спонсорських кишень до осені. Місце проведення — Співоче поле імені Марусі Чурай, диски-анонси з композиціями учасників-фестивалю — за тиждень до початку. Стосовно учасників, то фестиваль не змінює чудової традиції запрошувати щоразу іншi гурти, свого часу виняток зробили для «Гайдамаків» та «Кому вниз», які виступали двічі. За словами режисера і ведучого «Мазепи-фесту» Сергія Архипчика, такий принцип дає можливість побачити меломанам нових учасників і намалювати якомога ширшу картину сучасної живої музики. Отож цього разу хедлайнерами повинні бути ВВ, «Мандри» і «Тартак».
Цього року на фестивалі планують також розпочати благодійний збір коштів на будівництво пам'ятника Івану Мазепі, а виконавці навіть погодилися віддавати для доброї справи частину гонорарів. Не до кінця вирішене питання з можливо платним входом на «Мазепу-фест», про що вже тривалий час говорять організатори не одного більш-менш масового концерту, особливо, якщо ці кошти в даному випадку можна буде використати для воздвиження бронзового Мазепи.
Усе життя я соромилась співати. І на те були всі підстави: відчувала, що неправильно відтворюю мелодію, голос здавався якимсь «глухим», нецікавим. Але парадокс у тому, що з дитинства саме спів надзвичайно вабив мене: весь вільний час я слухала музику. Можливо, та любов передалася від тата. Він самостійно вивчився грі на декількох народних інструментах, завжди натхненно співав у колі друзів. >>
Ось уже півтора місяця найпопулярнішим музичним хітом в Україні є Державний Гімн. Ще ніколи не звучав він так часто і так масово. Його виконанням були позначені трагічні передранкові години 30 листопада та драматична ніч 11 грудня. Він палко лунав із вуст кожного, хто приходив на Майдан. З ним зустрічали Новий рік півмільйона українців. >>
Раніше, ще до середини грудня, на Майдані раніше суворо дотримувалися традиції щогодини співати «Ще не вмерла». Чоловіки знімали шапки і разом із жінками прикладали руки до серця, виконуючи Гімн України. Новий закон Майдану всім настільки сподобався, що заради виконання Гімну переривалася будь–яка робота, розмова, дискусія. >>
У Японії, коли дитина йде до школи, вона знає 300 народних пісень. В Україні навіть не кожен студент може підтримати своїм голосом співочу компанію. У школах на «народознавство», де б мали вчити звичаї та обрядові пісні, виділяється одна година на тиждень, і то не всі вчителі ставлять перед собою мету розспівати молоде покоління. >>
Для тих, хто не сприймає фольклор у чистому вигляді, музиканти подають етномузику у сучасних обробках. Буває, слухаєш якусь рок–ватагу з роззявленим ротом від захоплення, і навіть не підозрюєш, що цю пісню музиканти привезли з експедиції з Полтавщини чи Карпат. >>
Здається, лише ці корифеї українського рок–панку знають, що таке справжні «танці». У далекому 1987 році квартет молодих зухвалих хлопців уперше вийшов на фестивальну сцену Київського року–клубу і зіграв так, неначе знав, що на наступну чверть століття місце легенд українського року вже їм забезпечено. >>
