Олександр Сеуканд: Найгірше зараз гравцям «Сокола», адже їхньої команди фактично... немає

      Будемо сподіватися, у боротьбі зі збірними Швеції, Швейцарії й Італії нашим хлопцям до снаги посісти принаймні третє місце в групі й зберегти прописку в еліті ще на рік. Це суперечить загальному стану хокею в країні, тож нашим знову доведеться виїжджати на психологічному настрої, запасі досвіду й міцності. Саме з психологічного стану хокеїстів ми почали розмову з головним тренером національної команди Олександром Сеукандом. У ролі керманича «синьо-жовтих» він їде на свій третій чемпіонат у дивізіоні А.

      — Олександре Юрійовичу, з якими почуттями наша команда відправляється до Латвії?

      — Насамперед — із тривогою за те, що буде з українським хокеєм. Невизначеність щодо майбутнього негативно впливає на моральний дух хлопців. Тому добре, що ми заздалегідь вирушили до Риги й до першого матчу пробудемо там три дні. Спробуємо забути про наші негаразди. Адже в Києві дуже гостро відчувається, що хокей насправді перебуває поза увагою влади.

      — Наскільки ви задоволені підготовкою збірної?

      — Не в повній мірі, бо зазнали кількох втрат. Один із провідних захисників — Дмитро Толкунов — відмовився їхати в Ригу, бо його не задовольнили фінансові умови. Але кращих запропонувати ми просто не в змозі. Зазнали травм оборонець Люткевич і центрфорвард Цируль, ще один захисник Разін не прибув через сімейні проблеми. Крім того, в останньому спарингу зі словаками не вдалося задіяти оптимальний склад, оскільки кільком хокеїстам не оформили вчасно візи. Якби від зустрічі iз Словаччиною можна було відмовитися, ми б туди не полетіли.

      — Здається, що на відміну від попередніх років, у команді з'явилася конкуренція за місце у складі?

      — Збірна поступово оновлюється. Гравці, котрі здобували престиж українському хокею на міжнародній арені в попередні роки, потроху сходять зі сцени. Добре, що є молоді амбіційні хлопці — ті ж Дяченко, Доніка, Міхнов, які на чемпіонаті світу хочуть гучно заявити про себе, заробити собі хокейне ім'я. У їхніх руках — майбутнє нашої збірної. І, звісно, я вірю в перевірених часом ветеранів, потенціал яких дозволяє їм грати на високому рівні.

      — Чи дається взнаки втома по завершенні клубного сезону?

      — У першу чергу — психологічна. Найгірше гравцям «Сокола», які взагалі не знають, чи існуватиме клуб наступного сезону. Можна сказати, що зараз «Сокола» немає.

      — Можете дати коротку характеристику збірній за лініями?

      — Найспокійніший я за воротарів, а от на брак захисників не очікував. Наші форварди ще не зігралися як слід у трійках, оскільки ми пробували різні варіанти, а дехто хворів. Наразі найбільш стабільно виглядає друга ланка: Матерухін — Шафаренко — Міхнов.

      — У Латвії наша збірна гратиме від оборони?

      — Повинен існувати баланс між захистом і нападом, який має допомогти нам виконати основне завдання — зберегти місце в елітному дивізіоні. А закидати треба вміти і у ворота італійців, і шведів, так само, як і дбати про свої ворота.

      Битися будемо з усіма. Як можна виходити не налаштованими на олімпійських чемпіонів шведів? Чи постійного чвертьфіналіста світових форумів — Швейцарію? Берегти сили на чемпіонаті світу ніхто не збирається.