Ціною зламаного носа

      Призначивши фінал Кубка України на 2 травня, Федерація футболу дала можливість динамівцям Києва зробити собі та своєму тренерові подарунок на ювілей. Адже саме цього дня у 1986 році «Динамо» здобуло Кубок володарів кубків європейських країн, перегравши мадридський «Атлетико». Тепер суперником киян був запорізький «Металург», шанси якого здобути почесний трофей букмекери оцінювали лише як 1 до 10. На різницю команд у класі відреагували і вболівальники — їх на фінал прийшло всього 25 тисяч. На верхній ярус квитки не продавали взагалі, нижній виявився заповненим на три чверті, причому два центральні сектори на сонячному боці (загалом близько 5 тисяч місць) окупували гості із Запоріжжя.

      Запоріжцi, чия команда вперше вийшла до кубкового фіналу, були інакшої думки стосовно переможця у зустрічі, аніж кияни. Амбітний наставник «металургів» В'ячеслав Грозний «мав на увазі» думки скептиків і абсолютно серйозно розраховував здобути зі своєю командою трофей, а не просто відбути номер за вже отриману путівку в Кубок УЄФА. Тренер «червоно-чорних» розробив ретельний сценарій досягнення позитивного результату в поєдинку з суперником, який переважає тебе за класом. І в підсумку публіка, яка прийшла рахувати голи у ворота гостей, була дуже здивована, коли «середняки» нав'язали динамівцям боротьбу за ініціативу і в окремі моменти навіть змушували бігати лідерів чемпіонату без м'яча.

      Це було пізніше — після того як кияни не змогли реалізувати план «швидкого голу». Винен був у цьому Клебер, який не реалізував чистий вихід віч-на-віч із Глущенком. Другий форвард «Динамо» Шацьких теж відзначився в негативному сенсі, пробивши з кількох метрів у хрестовину воріт. І лише після цього запрацював запорізький план.

      «Ми не стали грати від оборони, вважаючи, що за такої тактики в нас буде менше шансів на успіх. Адже досить складно здобути перемогу, маючи за всю гру лише одну-дві контратаки. Це не в моєму стилі, не в моєму характері», — пояснить Грозний після матчу. Слід віддати йому належне — його задумка мала дуже високі шанси на реалізацію.

      Футболiсти «Запоріжсталі» не стали закриватися на своїй половині поля, а на кожну атаку фаворита прагнули відповідати своєю. Хтозна, чим би все завершилося, якби досвідчені Нагорняк, Шищенко, Кутарба та Модебадзе у деяких епізодах діяли б розважливіше, — моменти для взяття ворiт у них були. А найближчим до мети в першому таймі був молодий Коритько, який влучив у поперечину.

      Відзначимо, що виправдало себе запрошення на «роботу» в цьому матчі португальського арбітра Лусіо Батішти. Як і в Стамбулі, коли збірна України розтрощила турків (3:0), так і нині в Києві цей рефері виявив зразок об'єктивності й не оцінював численні єдиноборства з погляду належності гравця до команди господарів чи гостей. Через це впродовж майже всього матчу на полі точилася боротьба зовні рівних суперників, які поважали один одного. І в цьому, безумовно, перемога Грозного — учасник Кубка УЄФА  станом на початок травня довів свою конкурентоспроможність в окремому двобої з майбутнім учасником Ліги чемпіонів.

      А вирішила долю зустрічі... впертість тренера «Динамо». У тому сенсі, що на другий тайм його підопічні вийшли з бажанням забити все той же «швидкий гол». Цього разу киянам, як і їхнім славетним попередникам із 1980-х, поталанило. Бразилець Клебер (як виявилося потім — ціною зламаного носа) після подачі кутового своєчасно «вставив» голову під час метушні м'яча над штрафним майданчиком запоріжців — 1:0.

      Після цього ми бачили звичне «Динамо» на контратаках і не зовсім звичний «Металург» у ролі володаря ініціативи. Напівмоменти у запоріжців були, але перевести фінал у додатковий час Грозному не вдалося, хоча він і випустив на поле «джокера» — екс-динамівця Алієва.

      У підсумку, «Динамо» увосьме у своїй історії здобуло Кубок України. Для Сергія Реброва це вже шостий національний Кубок у колекції, він теж рекордсмен.

      Анатолій Дем'яненко підняв над своєю головою почесний трофей із тією ж посмішкою, що й двадцять років тому в Ліоні. Лише тоді він був капітаном команди, а тепер виграв із «Динамо» перший турнір як головний тренер.

ТАБЛО

Кубок України. Фінал

«Динамо» (Київ) — «Металург» (Запоріжжя) — 1:0

НСК «Олімпійський». 25 000 глядачів

      Арбітр: Батішта (Португалія)

      «Динамо»: Шовковський, Федоров, Ребров, Белькевич (Родольфо, 82), Клебер, Рінкон (Мілевський, 86), Шацьких (Ротань, 90), Гусєв, Несмачний, Ващук, Гавранчич

      «Металург»: Глущенко, Челядинський, Штанюк, Шищенко (Алієв, 69), Бредун (Польовий, 62), Модебадзе (Аристархов, 78), Квірквелія, Нагорняк, Кутарба, Коритько, Любарський

      Гол: Клебер, 47

      Попередження: Клебер, 29; Рінкон, 60 — Челядинський, 78

ШЛЯХ ДО КУБКА

      На шляху до Кубка України-2005/06 київське «Динамо» не пропустило жодного м'яча.

1/32 фіналу — з МФК «Олександрія» — 6:0.

1/16 фіналу — зі «Спартаком» (І-Ф) — 7:0.

1/8 фіналу — з «Металістом» — 1:0.

1/4 фіналу — з «Металургом» (Д) — 2:0.

1/2 фіналу — з «Карпатами» — 2:0 і 1:0.

Фінал — з «Металургом» (З) — 1:0.

      Кращий бомбардир у розіграші Кубка — Клебер (5 голів).