«Небезпечне» мистецтво,

      «В усьому світі, ще з часів стародавнього Китаю i до сьогодні, піротехніка вважається мистецтвом, — емоційно розповідає мені президент Асоціації піротехнiків України Сергій Вишневецький. — Тоді як в Україні рідні правоохоронці ставлять нашу справу ледь не на третє місце після торгівлі зброєю i проституції. Але ж залпи салютів i постріли петард — не одне й теж саме, що залпи артилерії чи автоматні черги!»

      У цьому питанні кожен може й погодитися, й заперечити. Головне полягає в іншому — сучасного українця, особливо з великого міста, вже важко здивувати яскравим салютом чи петардою під ногами. Бо сприйняття людським морем яскравої краси  «драконових хвостів» чи «пелюсток хризантем», що шиплять і сипляться на землю, та небезпечнi iгри школяра, який лякає петардою вчительку або ветерана, як кажуть в Одесі, — двi великi різниці. Бо піротехніка вже міцно ввійшла в наше життя, стала обов'язковим атрибутом масових гулянь навіть у райцентрах. Та й окремі громадяни, якщо в кишені завалялася «зайва копійка», цілком здатні влаштувати непоганий феєрверк за 200-400 гривень на день народження когось із близьких, а подвоївши-потроївши цю суму — справжнє свято на корпоративній вечірці. Що вже казати про переддень новорічних свят, коли люди розгрібають з прилавків петарди, хлопавки, салюти, ракети i феєрверки ледь не мішками. Щоб було із чим на двір після дванадцятої вийти. Здавалося б, у торгівців піротехнікою за таких умов саме життя має бути схожим на свято. Наскільки це так, спробувала з'ясувати «УМ».

Дракони, піони, фонтани...

      Людину, яка мешкає в Києві, а тим більше працює у загальноукраїнському ЗМІ, важко чимось здивувати. Й поготів, якщо йдеться про феєрверки. У столиці вони гримлять постійно, якщо не на майдані Незалежності, то у будь-якому районі міста під час вечірок крутіїв, яких тут вистачає. Особисто у мене, попід вікнами, середні салюти яскравими язиками здіймаються у нічне небо ледь не кожних вихідних. Гуляють люди. Тому від V всеукраїнського з'їзду виробників, реалізаторів та демонстраторів піротехніки, який нещодавно відбувся неподалік від Києва у мальовничих місцях Десни, на базі відпочинку «Зазим'я», не очікував чогось такого, що могло б вразити.

       Помилявся. Дві години безперервної демонстрації найсучасніших зразків піротехніки, коли нічне небо спалахує всіма можливими i неможливими барвами i віддзеркалюється у річці — це щось! До того ж з'ясувалося, що у кожного феєрверку є своя назва, або, якщо мовою піротехнiків, ім'я. Не встигаєш записувати i запам'ятовувати назви всіх цих червоних, зелених, фіолетових i ще якихось піонів та хризантем, золотих i срібних дощів, холодних фонтанів, усіляких драконів (усе ж таки кращої піротехніки ніж «made in China» у світі не знайти). У вас день народження? Є феєрверки на кожен знак зодіаку, але не варто розраховувати, що у небі з'явиться якийсь скорпіон, козеріг чи рак. Це все для тих, хто влаштовує масове гуляння на якійсь площі по-серйозному, ціни тут кусаються, а для любителів, хоча й не з пустими гаманцями, повно всіляких «спецназів», «на абордаж!», «мінометів», «святкових ночей» та «секс-бомб». Назви теж доволі умовні.

      Хоча фонтани все ж таки схожі на фонтани, дощі на дощі, піони на піони, а дракони... Особисто мене вразив «срібний дракон, що повзе». Адже цей феєрверк, на відміну від інших, вибухнув не по вертикалі, а пройшов уздовж темного горизонту Десни горизонтально та ще й зигзагом, ніби перебирав когтистими лапами i могутнім хвостом. Незабутнє видовище! Так прикипів поглядом, що навіть забув сфотографувати.

Наша Шостка китайцям не здається

      «Тоді як в усьому світі закривають заводи з виробництва піротехніки, бо конкурувати з винахідниками пороху дуже важко, у нас в Україні намагаються робити свій феєрверк. Йдеться про Шостку, не знаю навіщо це їм потрібно, простіше ж привезти китайський високоякісний товар, але вони ще працюють, не здаються», — так Сергій Вишневецький скептично, хоча й не без доброго гумору, заявив про існування єдиного вітчизняного виробника піротехніки — Шосткинський завод «Імпульс».

       Уже потім головний піротехнік «Iмпульсу» Олег Логвин пояснив «УМ», що хоча головною продукцією підприємства є вибухівка для гірничо-рудної промисловості та капсульні заряди для «оборонки», але й від феєрверків вони не відмовились. Починали у 1991-му з хлопавок i петард (щоб «пацани могли нормально постріляти»), але коли побачили, що їхня продукція летить під ноги людям, лякає їх, а до цивілізованого використання петарди нам ще далеко, її зняли з виробництва. Почали випускати феєрверки, від якості яких українські реалізатори спочатку фиркали, але згодом, коли «Імпульс» почав вчитися у китайців, не соромлячись копіювати їхні технології, почали купувати.

      Шоу, влаштоване «Імпульсом» у «Зазим'ї», вигідно відрізнялося від китайських феєрверків, хоча останні й анонсувалися, як новинки у сфері піротехнічних технологій. Звісно, оптовики, які привезли китайську продукцію, демонстрували присутнім потенційним покупцям не найпотужніші зразки. Тоді як наші виклалися по повній. Ще до того, як стемніло, на березі Десни можна було побачити потужні «гармати» Шостки великого калібру. Фахівці з найбільших піротехнічних фірм України, що приїхали сюди, засвідчували, що дизайн «гармат» не сильно змінився з часів радянських салютів на День перемоги, але наскільки змінилися самі феєрверки!

Феєрверк як показник рівня життя

      «Спитайте у піротехніка, як продається його продукція, i він вам скаже, наскільки покращилося життя пересічного українця. Бо у нас менталітет такий, давньоримська формула «хліба i видовищ» діє в Україні по-іншому, ніж у тій же Росії. Росіянин махне рукою, гуляй Вася, i останнє кине на розваги, залишиться без хліба. А ми, українці, спочатку заробимо на хліб, i якщо вистачає, починаємо витрачатися на видовища. Тому чим більше народ купує феєрверків, тим краще йому живеться!» — переконаний Сергій Вишневецький.

      За даними Асоціації піротехнiків, зараз ринок їхньої продукції зростає на 30% щорічно, але при цьому у 2005 вони не реалізували близько 40% продукції. Є попит i є пропозиція, але... Причина, перш за все, полягає у введенні обов'язкового ліцензування торгівлі піротехнікою. «Піратського» товару від цього не поменшало, якщо не навпаки, але контролюючі органи йдуть, насамперед, до тих, хто працює легально, бо їх не треба шукати. Піротехніки не проти ліцензії, але вважають, що її слід ввести лише для оптовиків, які завозять продукцiю великими партіями, а вже потім продають дрібним реалізаторам. Але ж останні зазвичай виходять торгувати лише перед Новим роком, то навіщо їм лізензія? Так є в усьому цивілізованому світі: піротехнічну продукцію продають у спеціалізованих магазинах, ліцензію на неї теж вимагають цілий рік, але за два тижні до Нового року її автоматично відміняють. Хлопавки, «салютки» i феєрверки всюди продають вільно, в будь-якому магазині i навіть на автозаправках. Бо є масовий попит. В Україні все інакше. Вилучається навіть сертифікований товар, якщо відсутня ліцензія. Саме тут з'являється й інша проблема — МВС.

Операція «Петарда»

      «Цілий рік піротехніки не бачать жодного міліціонера у своїх торгових точках, тільки настав грудень, одразу починаються спецоперації «Петарда», «Салют» тощо. До цього не було жодної перевірки i жодного акта вилучення, а в грудні міліцейські зведення тільки й встигають рапортувати про тисячі таких фактів. Аби ж «піратів» побільше ловили, наших конкурентів, а то ж переважно до легальних приходять!» — обурюється Сергій Вишневецький.

      Виконавчий директор асоціації Ярослав Карпухін каже, що боротися з міліцією складно, бо закон трактується по-різному. Наприклад, міліція при вилученні товару посилається на юридичний термін законодавця «піротехнічні засоби» (до яких, між іншим, можна віднести навіть сірники), а от продавці стверджують, що ніяких засобів вони з Китаю не привозять, бо в усьому світі феєрверк вважають піротехнічним виробом. Саме завдяки цій правовій казуїстиці їм вдалося виграти 70% справ проти міліції у суді i повернути вилучений товар. Але ж це сталося, коли Новий рік давно минув, до того ж 30% програних справ свідчать про те, що третина суддів в Україні теж по-своєму трактує закон.

      Пан Вишневецький переконаний, що за умов, коли у грудні продається 90% піротехніки i багато хто з продавців готується саме до цього передноворічного «сінокосу», вони готові на все, щоб товар лишився у крамниці, а не поїхав з міліцією і повернувся весною, і то у кращому випадку. Так i до хабарів недалеко, підприємці готові платити, аби торгівля не припинялася у ці дні навіть на годину. Хоча піротехніки не вважають, що рейди міліції проводяться саме з цією метою. Намагаються порозумітися, пропонують законодавчі ініціативи, але поки що спілкування піротехніків з представниками дозвільної системи МВС, яких щороку запрошують на з'їзди АПУ, не сприяє порозумінню.

       Головним «козирем» міліції є ще й травматизм під час запуску салютів. В АПУ погоджуються, що культура використання піротехніки в українців ще дуже низька, але водночас оперують статистикою МВС: під час останніх новорічних свят по всій країні було травмовано семеро людей, i ніякої смертності. До того ж саме легальні продавці вже розпочали просвітницьку роботу, й за умов цивілізованої торгівлі, які має створити держава, продавці-консультанти завжди пояснять покупцю, де, як i коли «цією штукою» можна «бабахнути», яку загрозу i дискомфорт вона у собі несе.