За гамбурзьким рахунком

Маленькі дрібниці великого свята

      Кожна велика подія в сучасному світі вимагає від її творців серйозного організаційного підходу. Передувати заходу має широка рекламна кампанія, щоб зацікавити якомога більшу кількість людей. Здавалося б, такі масштабні події, як чемпіонат світу з футболу, не потребують особливої «розкрутки», адже ажіотаж навколо них і так шалений. Але місто Гамбург вирішило привернути до себе додаткову увагу й запросило на екскурсію понад 500 (!) журналістів із різних країн. Серед запрошених опинилися й десять представників мас-медіа з України, у тому числі — кореспондент «УМ».

      Наразі лише одна українська авіакомпанія здійснює сполучення з Гамбургом, та й то — двічі на тиждень. Але через це українські журналісти отримали нагоду знайомитися з цим містом упродовж п'яти днів, а не трьох, як «акули пера» з інших країн. Опікувався нашою делегацією Михайло Гамалій, прес-офіцер збірної України у зв'язках із ФІФА. Саме він безпосередньо займається організацією перебування команди Олега Блохіна на «мундіалі» в Німеччині. 39-річний пан Гамалій народився й постійно мешкає в цій країні — його батьки були вивезені до «Бундесу» під час війни. Але, всупереч тенденції переїзду наших співгромадян для проживання на Захід, життєрадісний представник української діаспори незабаром відправиться у зворотному напрямку на постійне мешкання до Києва.

      За тиждень до візиту журналістів пан Михайло побував у Потсдамі з одним із тренерів збірної Андрієм Балем — там вирішували питання проживання української футбольної делегації до й під час світової першості. А тепер, просто під час спільної вечері, Гамалія потурбували, щоб забезпечити «синьо-жовтій» делегації 700 літрів питної води і 350 літрів соків. До речі, господар готелю в Потсдамі, де базуватимуться Шевченко і компанія, забажав екіпірувати свій персонал у приємні для наших очей кольори й попросив Гамалія привезти з України футболки нашої збірної. Той домовився про екіпірування, а от везти сто «контрабандних» футболок кільком нашим журналістам довелося, як кажуть, на собі. Зате тепер персонал резиденції у Потсдамі буде одягнений у знайому нам синьо-жовту амуніцію, і тим, хто не знає українських гравців в обличчя, тепер нелегко буде відрізнити їх від готельного персоналу. А футболістам можна буде уникати небажаного спілкування з іноземними журналістами, назвавшись працівниками готелю.

Старовинне місто з сучасним виглядом

      Гамбург у Німеччині має особливий статус. Друге за розмірами місто країни після її столиці Берліна прирівнюється до федеральних земель й офіційно називається вільним ганзейським містом. Гамбург має свій сенат і парламент. Причому хоч би якими поважними були гості місцевого бургомістра, всі вони піднімаються до нього в кабінет, а не він спускається до них. Виняток бургомістр зробив лише одного разу — для британської королеви, та й то місцева преса висловила невдоволення таким кроком.

      Місто широко розкинулося на зелених берегах річок Ельба й Альстер, на території 770 кв. км живе 1,7 мільйона мешканців. За легендами, селище на місці сучасного Гамбурга заснував імператор Карл Великий ще у 810 році. У стародавні часи кордон із Данією проходив по одній із вулиць сучасної території міста, тож не дивно, що тут жило чимало данців.

      Символом Гамбурга з середньовіччя став єдиний водонос-чоловік (бо носити воду вважалося жіночою справою). Дітлахи дражнили його «Хуммель, Хуммель» — на прізвище дядька, котрий раніше жив у помешканні водоноса. На що той спускав штани, бив себе по «п'ятій точці» й кричав у відповідь: «Морс, морс», що на північнонімецькому діалекті плато означає назву того самого місця. З тих пір звернення «Хуммель, Хуммель» стало в Гамбурзі звичним, а на цей заклик нинішні мешканці міста, не соромлячись, відповідають «Морс, морс». Нині по місту наставили величезну кількість фігур водоноса, розмальованих наскільки тільки в кого вистачило фантазії.

      У місті багато каналів і аж 2500 мостів, за що його порівнюють з Амстердамом і Венецією. Більше 300 років працює місцевий «Фіш маркт» — рибний базар. Особливий інтерес у публіки викликає аукціон, де торгівці просто з машини продають рибу за смішними цінами.

      Гамбург називають воротами до Німеччини, оскільки він розташований на перетині авіаційних, морських та наземних шляхів. Тут розташований другий за величиною порт Європи, дев'ятий у світі. Для журналістів навіть організували спеціальну екскурсію Ельбою на баржі із розповіддю про деталі портового життя. Свого часу для роботи сюди приїхали португальці, заснувавши одну з багатьох діаспор. До речі, саме в португальських і турецьких ресторанчиках можна доволі дешево поїсти, вклавшись у 10 євро.

       Гамбург за свою історію двічі відновлювався фактично «з нуля». 1842 року в місті палала велика пожежа, що знищила більшу частину будинків. А під час Другої світової війни місто бомбардувала англійська авіація. Житлові квартали були зруйновані на 60 відсотків, а промислові — на 90.

Гігантоманія і мікронезія

      У Гамбурзі розташована штаб-квартира й завод компанії «Ейрбас» — виробника найбільших у світі пасажирських літаків.

      Навіть попри не надто сприятливі клiматичні умови, місто приваблює до себе «вершки» суспільства. Тут мешкає 80 відсотків мільйонерів Німеччини, і навколо озера Внутрішній Альстер стоїть кілька десятків розкішних вілл. Звісно, наявність порту породила велику кількість купців, які нині сформували вже цілі родини місцевих промислових магнатів. До речі, вони беруть активну участь у культурному житті міста, жертвуючи чималі суми на різні проекти. Зокрема, переважно на гроші купців зводиться нова філармонія, проект побудови якої коштує 70 мільйонів євро. Для любителів культурних заходів у місті працює 30 театрів, відомий балет Джона Ноймайєра, 40 музеїв і 110 галерей.

      Якраз у ці дні в місті перебуває найбільший круїзний лайнер світу «Свобода морів», на якому одночасно можуть відправитися у морську подорож 5 тисяч осіб.

      У Гамбурзі збудована й найбільша у світі за площею (900 кв. м) мініатюрна залізниця. Це можна було б вважати дитячою розвагою, якби не природна німецька педантичність, з якою з 2000 року на цій території зібрали понад тисячу поїздів, створивши для них пейзажі й частини міст з усього світу. Все тут виглядає як насправді.

      У районі міста Санкт-Паулі є відома на весь світ вулиця Репербан. Усі знають її насамперед за наявністю борделів (проституція у Німеччині легалізована чотири роки тому). Але тут же розташовані театри й музичні клуби.

      До речі, саме тут у 1961 році вперше на великій публіці грала ліверпульська четвірка «Біттлз», для якої Гамбург став другою батьківщиною.

Футбольний дух

      Ось у такому місті 19 червня збірна України проведе свій другий матч у групі Н проти команди Саудівської Аравії — на новій «АОЛ-арені» футбольного клубу «Гамбург». Загалом тут пройде п'ять поєдинків чемпіонату світу — у групах зустрінуться також Еквадор і Коста-Рика, Аргентина й Кот-д'Івуар, Чехія й Італія, відбудуться ще один матч 1/4 фіналу. В принципі, вже можна казати, що Гамбург живе очікуванням великого футболу. Хоча афіш по місту дуже мало, але в порту висить величезний вітальний плакат. А якщо підвести очі догори, побачиш, що по всьому місту на дахах будівель розставлені двісті імпровізованих футбольних воріт, які ввечері яскраво сяють синім світлом. Є вони навіть на міській ратуші і церквах!

      А в центрі Гамбурга серед безлічі магазинів поставлено величезний годинник, який відраховує час до початку чемпіонату світу. І навіть у магазинах, що не мають відношення до футболу, можна знайти які-небудь сувеніри, пов'язані з «мундіалем». Що вже й казати про найбільший у Німеччині спортивний магазин «Карштадт», п'ять поверхів якого забиті всіляким знаряддям й амуніцією.

Гамбург спортивний

      Справді, Гамбург — місто не лише велике, а й спортивне. Тут є професійні команди з футболу, гандболу, хокею. Проводяться міжнародні змагання з тріатлону, а відомий на весь світ гамбурзький марафон минулої неділі відбувся вже 21-й раз. Участь у ньому взяли більше 28 тисяч людей, у тому числі й інвалідів. Переможцем із новим персональним рекордом (2 год. 6 хв. 52 сек.) став іспанець Хуліо Рей. Пристойно виступили й українці: Михайло Іверук прибіг десятим — також із власним досягненням (2.12.32), Юрій Гичун фінішував 12-м, а Віталій Шафр — 15-м.

      З 1996 року до недавнього часу саме Гамбург був резиденцією наших боксерів братів Кличків, тому тут їх вважають своїми.

      У місті є дві професійні футбольні команди — «Гамбург» і «Санкт-Паулі». Перша з них є єдиним клубом Німеччини, який виступав у всіх чемпіонатах елітного дивізіону країни. Пробитися до клубного фан-шопу чи музею в дні матчів можна, лише вистоявши у довжелезній черзі. Цього сезону «Гамбург» претендував на перемогу в чемпіонаті, але минулих вихідних несподівано поступився леверкузенському «Байєру» українця Андрія Вороніна й розпрощався з надіями на «срібну салатницю».

      Трибуни гамбурзької «АОЛ-арени», які від сюрпризів примхливої гамбурзької погоди повністю закриті дахом, на матчах бундесліги вміщують 57 тисяч глядачів, а під час чемпіонату світу матимуть 51 055 місць.

Закінчення — у наступному номері «УМ».