Солдате, їсти подано!

       «Відчуваєте запах цієї солдатської їдальні? — запитав мене командир 169-го Навчального центру Сухопутних військ ЗСУ «Десна» Віктор Бокій. — Він же зовсім інший, ніж був раніше. Тепер це справжній заклад харчування!». Iз полковником важко було не погодитися. Це була не та традиційна «солдатська кухня», до якої всі ми звикли. Хто з власного досвіду, а хто з анекдотичних переповідань дембелів, спогадів батьків та фільмів. У відомій «учебці» на Чернігівщині відтепер усе інакше: солдати рівними лавами приходили до їдальні, колоною по одному шикувалися з підносами i отримували обід із рук молодих офіціанток. I ніяких нарядів по їдальні, з обов'язковою «хірургічною» чисткою картоплі. Таке диво поки що існує лише на базі «Десни». Солдатам, які навчаються тут, відверто пощастило.

Це вже не експеримент

      Про запровадження цього «дива» на базі трьох частин 169-го Навчального центру Сухопутних військ «Десна» на початку квітня «УМ» уже писала. Щоправда, тоді довелося обмежитися скупим повідомленням Міноборони, згідно з яким, за результатами тендеру, до організації харчування військових із цих частин були допущені три цивільні установи з Білої Церкви i Києва — заготівельно-виробниче підприємство «Хутровик», «Військторг» та «Органіка +». Уже зараз комерційні компанії-переможниці годують солдатів по-різному: перші дві обладнали в армійській їдальні поточну лінію харчування з одноразовим пластиковим посудом, остання працює за «бачковою» системою, коли на кількох бійців накривають один стіл. Який спосіб виявиться прийнятнішим для військової їдальні, покаже час.

      Допустили цивільних кухарів i офіціанток у солдатську їдальню до кінця цього року, після чого генерали з Міноборони мають вирішити, чи варто запровадити подібну цивільну систему харчування в усіх частинах i підрозділах Збройних сил України. Ініціативу військові приписують міністру оборони Анатолію Гриценку, але додають, що останнє слово не за командирами, а за солдатами. Саме вони мають вирішити, чи підходить їм така система, за якою харчуються в усіх провідних арміях світу, чи краще знову повернутися до нарядів по їдальні.

       Минуло кілька тижнів — i преса отримала змогу побачити експеримент військових на власні очі. Але командир навчального центру «Десна», полковник Віктор Бокій, уже з перших слів спілкування запевнив «УМ», що принаймні на базі «Десни» про експеримент більше не йдеться. В Іраку, де офіцер служив у складі нашого миротворчого контингенту, він побачив чимало армійських систем харчування союзників. Тож його завдання полягало i в тому, щоб втілити цей досвід на базі «Десни». Полковник Бокій запевняє, що поточні лінії харчування, біля яких ми з ним спілкувались, i є одним з варіантів втіленого досвіду. I вже зараз Віктор Бокій упевнений, що в подальшому військові його центру відмовляться від «бачкової» системи, бо поточна лінія виправдовує себе значно краще.

Ні «мийдодирів», ні «діджеїв». Плюс посмішки офіціанток

       Строковикам із військових частин, дислокованих тут, на Чернігівщині, відверто пощастило. I на плацу перед їдальнею, i в черзі за обідом, i за столом жоден солдат не сказав «УМ», що таке нововведення йому не подобається. Ще б пак! Дехто згадує, як доводилося мити в наряді гори посуду після бойових побратимів, а тих, кому діставався цей обов'язок у різних частинах називали по-різному: «мойдодирами» або «діджеями» (від кругових рухів руки по тарілці). Тепер посуд не миють i наймані офіціантки, бо він пластиковий i одразу йде на сміття. А для колишніх «діджеїв» грає сучасна музика, щоб їжа краще засвоювалась організмом.

       Раніше ж треба було i відро картоплі начистити, обов'язково тоненько i економно, накрити столи, встигати подавати-прибирати. Через це солдати часто заставали обід ледь теплим, тоді як зараз кожному насипають борщ з великого казана, що парує. З безплатною працею покінчено, а навколо чимало гарних офіціанток. Солдати, ховаючи посмішки, кажуть, що серед їхніх «годувальниць» є чимало веселих дівчат. З ними i жартом похапцем обміняєшся i погляд спіймаєш. Офіціантки від запитання «УМ», як їм працюється, коли поряд стільки здорових молодих чоловіків, трохи червоніють, мовляв, звикаємо та й «клієнти» дисципліновані. Заміжні вказують на обручку на пальці, кажуть, головне, що є робота, за яку непогано платять. Адже в «Десні» працевлаштуватися не так вже й легко, а тут офіціантка отримує близько семисот гривень, а кухар — більше тисячі.

       Відверто задоволений нововведеннями i заступник начальника 169-ки з гуманітарних питань Вадим Пашинов. Бо відтепер у командирів не болить голова, де купити овочі, м'ясо, крупи, як вчасно зробити заготівлю на зиму тощо. Усе це перейшло на плечі комерційних структур. А у бійців з'явилося більше часу на навчання, на бойову справу після того, як наряди по їдальні пішли в минуле. Судіть самі, в «Десні» п'ять частин i, відповідно, п'ять їдалень, щодня кожну їдальню обслуговувало по два наряди по п'ятдесят чоловік. Отже, від «абетки» військової науки кожну добу відривалося півтисячі солдат!

       Щоправда харчуються по-новому лише 4,5 тисячі строковиків з трьох частин. Полковник Бокій каже, що лишилося ще дві їдальні, де солдати «Десни» харчуються по-старому. Але чекати нововведення їм лишилося недовго: вже проведено тендери, визначено переможців i зараз триває підготовка цих їдалень до передачі комерційним структурам. До 9 травня вони будуть повністю переведені на подібні системи харчування, і це, якщо хочете, своєрідний подарунок командирів солдатам до Дня перемоги. 

Солдатський шлунок коштує 15 гривень

       У їдальні автомобільного полку, в якій мали змогу побачити «цивільну кухню» для військових, господарює підприємство «Хутровик». Його у війську добре знають, бо ледь не всі роки незалежності «Хутровик» забезпечує «Десну» м'ясом та іншим продовольством. Тепер ще й готує сніданки, обіди та вечері. «УМ» потрапила лише на обід, засвідчуємо — дуже смачно. Особливо гречка з м'ясом. Був червоний борщ, на любителя, але не гірший за ті, що подають у закладах харчування на кшалт «Смаженої картоплі», «Швидко» тощо. А ще салат та компот iз булочкою.

      Хліба — бери, скільки хочеш. Директор підприємства «Хутровик» Тетяна Глиніна розповідає, що спочатку дехто з її співробітників пропонував давати солдату нормовану кількість шматків, бо розтягнуть по кишенях, будуть одні збитки, але вона від такої практики відмовилася. I дійсно, спочатку бійці хапали хліб про запас до тумбочки, але згодом, побачивши, що його вистачає, їжа калорійна, наїдаєшся, відмовилися від давньої армійської звички. На свята меню трохи змінюється. Наприклад, на Великдень, окрім стандартних страв, солдат пригостили i паскою, i крашанками.

       Віктор Бокій каже, що на добу харчування одного солдата обходиться державі у 15 гривень. Окрім загальновійськового пайка, у цій цифрі враховують i витрати на зарплатню персоналу, комунальні послуги тощо. Гроші за все це комерційним структурам напряму платить Міноборони. Тож, за таких умов, підписати угоду з військовими хоче чимало підприємців. Бо це i прибуток, i гарантії, адже військова частина нікуди не подінеться, не кине. Але потрібно виграти тендер, військові запевняють, що при його проведенні не було ніякого «кумівства».

       I хоча Тетяна Глиніна й не встигла за перші три тижні експерименту підрахувати прибутки, але запевняє, якби ця справа не була прибутковою, за неї ніхто б не узявся. Згідно з комерційним планом розрахунку, в «Хутровику» сподіваються на 5 відсотків прибутку від суми проплат. Підрахуємо, i виходить, що це десь 75—80 копійок за кожного нагодованого солдата на добу. Інший вагомий плюс експерименту — нові робочі місця для місцевих мешканців. Тільки в «Десні», не враховуючи військової частини в сусідніх Дівичках, було створено 60 таких робочих місць. Задоволені всі — й солдати, й комерційні структури, й місцеві деснянці.

А ТИМ ЧАСОМ...

      Президент Віктор Ющенко підписав зміни до законів щодо пенсійного забезпечення і соціального захисту військовослужбовців, а також зміни до Закону «Про загальний військовий обов'язок і військову службу». У першому випадку законом упорядковуються виплата вихідної допомоги при звільненні зі служби та умови призначення і виплати допомоги в розмірі окладу за військове (спеціальне) звання особам, які звільняються зі служби без права на пенсію. Вперше визначаються поняття та складові грошового забезпечення, умови обчислення вислуги років та трудового стажу, точніше виписані умови призначення пенсії з інвалідності. Встановлюється механізм обчислення пенсій для більш розширеного кола осіб, правовідносини з якими раніше не регулювалися.

       А от зміни до Закону «Про загальний військовий обов'язок» передбачають більш досконале правове регулювання відносин між державою i громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни. Адже нарешті передбачено виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовця під час проходження ним військової служби.

      Натомість міністр оборони Анатолій Гриценко підписав директиву про впорядкування питань задоволення релігійних потреб військовослужбовців ЗСУ, i це перший такий документ за 15 років існування українського війська. Раніше право військових на свободу участі в релігійних обрядах лише констатувалося, згодом — почали переобладнувати споруди для відправлення релігійних потреб на територіях військових частин, пройшов експеримент з духовного забезпечення миротворців в Іраку. Тож сьогодні присутність священиків у військових частинах у день прийняття військової присяги є загальноприйнятою практикою. I хоча, за словами міністра Гриценка, військове командування під час проведення заходів за участю духівництва не завжди враховувало бажання віруючих і невіруючих військовослужбовців, тепер із цим покінчено. Адже в розробці директиви активну участь брали не лише генерали, а й представники Української православної церкви Київського і Московського патріархатів, Української греко-католицької церкви, Львівської митрополії Римсько-католицької церкви й Всеукраїнського союзу об'єднань євангельських християн-баптистів.