Ковдра одна на двох

      Найбільш наочно це виявилося в історії щодо повернення державного пакета акцій на Нікопольському феросплавному заводі. Обидва відомства так і не спромоглися навести лад на підприємстві, а перипетії навколо передачі пакета, до того ж, показали всю залежність державної влади від потужних фінансово-промислових груп. Серією поразок увінчалося намагання вплинути на управління держпакетами на інших великих заводах. І якщо ця залежність є непереборною, як стихія, то варто було б принаймні хоча б на відомчому рівні визначитися, чого ж не вистачає для чіткого процесу приватизації і управління об'єктами державної власності. Адже кожне з відомств трактує це по-своєму, тим паче що законодавство і нормативні акти цілком сприяють такому різнобою.

      Два тижні тому Кабмін нібито поставив крапку в подібних затяжних розборках. За повідомленням заступника міністра промислової політики Віктора Баранчука, 12 квітня уряд прийняв концепцію, згідно з якою повноваження з управління державними об'єктами слід покласти на плечі галузевих міністерств. Цьому рішенню передувало важке протистояння на грунті управління заводом «Більшовик». Підприємство належить до переліку об'єктів, що не підлягають приватизації. У липні 2005 року Верховна Рада відмовилася дати дозвіл на його продаж. Тепер Мінпромполітики висловилося за те, щоб перебрати на себе управління цим заводом як профільним підприємством. Його підтримало Мінекономіки. На початку квітня керівник цього відомства Арсеній Яценюк ініціював передачу корпоративних прав ВАТ «Більшовик» у сферу управління Міністерства промполітики. Досі ж повноправним господарем на заводі вважав себе Фонд держмайна на чолі з Валентиною Семенюк. Вона виступила проти такої передачі. 5 квітня голова Фонду обвинуватила Міністерство промислової політики у відчуженні майна ВАТ «Більшовик». «Відчуження відбулося в результаті діяльності заступника міністра промислової політики Віктора Баранчука», — стверджує керівник приватизаційного відомства. «Іде боротьба не за завод, а за землю... там Труханів острів (порівняння за розміром території. — Авт.). І тому сьогодні стоїть питання, щоб передати об'єкт в управління Мінпромполітики, а потім здійснити відчуження... 46 гектарів землі», — заявила пані Семенюк.

      12 квітня Кабмін таки передав Міністерству промполітики повноваження з управління державними корпоративними правами заводу «Більшовик», про що повідомив журналістам керівник цього відомства Володимир Шандра. На засіданні Кабміну Прем'єр-міністру Юрію Єханурову, а також міністру внутрішніх справ України Юрію Луценку пред'явили договір про відчуження від ВАТ «Більшовик» на користь ТОВ «Агентство екологічних досліджень» корпусу 5 за адресою: вулиця Індустріальна, 6. Договір укладав ФДМУ, повідомив пан Шандра. За його словами, Фонд продав заводський корпус і здав в оренду землю.Тоді ж Арсеній Яценюк зазначив, що слід зупинити будь-які кривотлумачення з приводу тіньової приватизації майна і території підприємства. «Основна наша вимога — щоб не розтягти завод», — підкреслив міністр економіки. Необхідно, як вважає він, щоб відчуження будь-яких основних фондів цього підприємства та передача його землі в інше користування відбувалися винятково з дозволу уряду.

      Віктор Баранчук, у свою чергу, скликав конференцію, на якій заявив, що подаватиме судовий позов до пані Семенюк. Заступник міністра пояснив важке протистояння на «Більшовику» неефективним менеджментом та намаганням Фонду держмайна зберегти на цьому підприємстві свій вплив аж до призначення свого директора. Заступник міністра промполітики пригадав епізод, коли приватизаційне відомство продало одне з приміщень «Більшовика» «за вдвічі меншу ціну». І ФДМУ, і Мінпромполітики продають об'єкти держвласності за однією процедурою. Різниця тільки в тому, що виручені кошти Фонд перераховує до державного бюджету, а міністерство передає їх заводу і вимагає від нього проведення заходів, спрямованих на реструктуризацію. «Така наша принципова позиція», — наголосив пан Баранчук. Є виробничі стосунки, а є майнові, і для того, щоб ці сфери функціонували не на шкоду одна одній, державі потрібно виробити чітку політику.

      Свого часу, нагадав заступник міністра, було створено Агентство з управління державними частками майна, потім ці функції перейшли до ФДМУ. Водночас існує Положення про Міністерство промислової політики, затверджене указом Президента від 21 вересня 2001 року, згідно з яким це відомство виконує функції з управління об'єктами державної власності. Отож слід нарешті з'ясувати повноваження Фонду. Міністерство промислової політики України ініціює передачу у своє пiдпорядкування близько 20 промислових підприємств, чиї 100-відсоткові пакети перебувають у власності держави. Віктор Баранчук зазначив, що, крім вже переданого в управління Мінпромполітики ВАТ «Більшовик», до цього переліку можуть включити «Турбоатом» і Одеський припортовий завод. Цей документ узгоджують із ФДМУ і галузевими міністерствами. Заступник міністра не виключив, що перелік будуть коригувати, зокрема шляхом передачі певних підприємств у підпорядкування Мінпаливенерго і Мінтрансзв'язку. Шкода тільки, що досі відсутнє законодавство про управління об'єктами державної власності. Президент повернув 21 березня до Верховної Ради відповідний закон, ухвалений парламентом 21 лютого. У листопаді минулого року глава держави заветував попередню редакцію закону.

      А поки що Фонд держмайна загруз у судовій тяганині. «Сьогодні на багатьох підприємствах приватні акціонери грубо ігнорують інтереси держави як одного з акціонерів, і приклади того, коли представників держави не допускають на збори або й на саме підприємство, — непоодинокі. Так було, наприклад, під час проведення зборів акціонерів НПК «Галичина». Крім того, голові ФДМУ Валентині Семенюк довгий час не давали допуску на відвідання ЗАТ «Лукор», а після того як вона пройшла на територію підприємства, охоронця, який її пропустив, було звільнено. Під час проведення загальних зборів акціонерів ЗАТ «Енергогенеруюча компанія «Укр-Кан Пауер» (Дарницька ТЕЦ) уповноваженому представнику Фонду було безпідставно відмовлено в реєстрації», — повідомляє відомчий сайт. Ну точнісінько так само було за часів Леоніда Кучми. Використовуючи такi самi вирази, скаржився журналістам на ігнорування корпоративних прав держави екс-заступник голови ФДМУ Євген Григоренко. Якби новий парламент виявився спроможним створити нарешті законодавство про управління об'єктами держвласності, це стало б проривом в усій економіці. Тяжкий хрест судових розглядів Фонд ніс завжди, але чомусь хочеться вірити, що відколи в Україні змінилася влада, приватизаційні конфлікти повинні були б поступово відходити в минуле. Тим паче що, за словами Валентини Семенюк, після 25 квітня до Фонду надійдуть остаточні дані щодо інвентаризації державного майна і відбудеться формування за її результатами Єдиного реєстру об'єктів державної власності.

      У свою чергу, Мінпромполітики досі відбивається від закидів, що, мовляв, воно є дахом для олігархічних груп. А й справді, час уже цьому відомству виправдовувати свою назву. Втручатися у виробничі стосунки на суцільно приватизованих підприємствах так чи інакше доведеться, тому що вступ до Світової організації торгівлі передбачає певну промполітику. Тим паче що, за висновками експертів, сьогодні практично вся українська промисловість, крім авіації, оборонного комплексу і важкого машинобудування, є сировинним придатком ринку Євросоюзу і США. Іноземні підприємці закуповують нашу сировину і на основі суперсучасних технологій виробляють високоякісні товари. Та й формально поле для діяльності є: Кабмін затвердив 18 квітня Державну програму розвитку машинобудування на 2006—2011 роки. «У перспективі, — якось висловився пан Баранчук, — ми хотіли б стати міністерством європейського рівня, де б основну увагу було зосереджено на функціональних обов'язках, більше уваги приділялося б питанням інноваційного розвитку промисловості, юридичному забезпеченню її діяльності, митного регулювання тощо». Але, крім розуміння завдань, деколи потрібна воля. Доступ до цивілізованих ринків не може знищити українську промисловість, але й не зробить її автоматично конкурентоспроможною. Отож зайняти свою нішу на світовому ринку українським виробникам буде непросто.

ДО РЕЧI

      ВАТ «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат» (ЗалК) — найбільший виробник «крилатого металу» в Україні. За рік тут виплавляють близько 90 тисяч тонн первинного алюмінію. Раніше майже 80 відсотків продукції йшло на експорт, але тепер зростає частка її використання у вітчизняній промисловості. ЗалК входить до складу групи СУАЛ, яка належить до десяти найбільших алюмінієвих компаній світу і володіє 20 підприємствами, розташованими у дев'яти регіонах Росії та в Запорізькій області України. Останній державний пакет ЗалКу, який становив 25 відсотків статутнго фонду,  було продано на Донецькій фондовій біржі восени 2004 року.