Точка неповернення
Місяць тому Кабінет Міністрів нарешті ухвалив рішення про потребу приватизації української частки в Криворізькому гірничозбагачувальному комбінаті окислених руд.
Нагадаємо, йдеться про долю найбільшого довгобуду в Україні: будівництво в містечку Долинська Кіровоградської області почали на паях понад двадцять років тому спільними зусиллями кількох країн колишнього соцтабору, але після розвалу СРСР проект загальмувався. Кілька разів спроби продовжити роботи (а для цього були потрібні вольові законодавчі рішення, значні кошти й згода партнерів) зазнавали невдачі. Зараз КГЗКОР, який, по суті, є навіть не підприємством, а «об'єктом незавершеного будівництва», нарешті бачить реальне світло в кінці тунелю. Проектна потужність підприємства — 10 млн. тонн окатишів на рік. Добудова комбінату важлива і для всієї української економіки, і особливо для соціального розвитку залежної від держбюджетних потоків Кіровоградської області. Крім того, запуск КГЗКОРу має непересічне значення для екології, адже підприємство має розробляти рудні відвали, що нагромадилися за десятиліття роботи інших гірничозбагачувальних комбінатів.
За оцінками експертів, для запуску в наступному році першої черги комплексу в Долинській потрібно вкласти 400 млн. доларів. Питання — хто саме їх вкладатиме і на яких умовах?