«Ні, ну ви тільки подумайте — вони пишуть, що ця дівчина — друга Кейра Найтлі. Це що ж виходить, у свої 21 рік я вже можу виходити на пенсію?!» — обурюється Кейра. Справді, вона ж іще така молода, а всі чомусь сприймають її як значно старшу. Не через зовнішність — виглядає ця гарненька дівчина саме на свій вік, ну хіба що, можливо, трохи старшою, коли нагримована або вдягне щось надто «доросле». Але так уже склалося, що 17-річна британка стрімко злетіла на кіношний oлімп, ставши відомою після фільму «Грай, як Бекхем», і просто неймовірно знаменитою — після «Піратів Карибського моря».
Відтоді були в її житті не дуже вдалі (як «Доміно», який у прокаті фактично провалився) і дуже вдалі фільми (наприклад «Гордість і упередження», за роль Ліззі у якому Кейра отримала «Золотий глобус» і номінацію на «Оскара»), але це й не дивно, адже знімається молода особа майже безперервно, і зазвичай у кількох стрічках паралельно. Скажімо, ще геть недавно їй доводилося грати одразу у двох продовженнях «Піратів», водночас час від часу відриваючись для участі в інших проектах. 7 липня на екрани України виходить довгоочікуваний фільм «Пірати Карибського моря: cкриня мерця», після прем'єри якого Кейра планує, нарешті, хоч трохи перепочити. Хоча сама ж зізнається, що навряд чи вдасться — вона не звикла сидіти на місці, їй хочеться постійно щось у собі змінювати, вдосконалюватися. Саме тому зйомки у «таких довгих» «Піратах», за словами Кейри, стали для неї «неабияким випробуванням», адже протягом тривалого часу довелося грати одного й того самого персонажа. А їй постійно хочеться чогось новенького...
Принаймні так Кейра Найтлі стверджує в інтерв'ю журналу «Екліпс».
— Кейро, для тебе справді так важливо грати різні за характером ролі?
— Змінюватися — це завжди важливо. Не те, що я це роблю навмисне: «О, я збираюся змінитися негайно!». Просто мені це подобається і, зрештою, грати різнопланові ролі — завжди корисно для кар'єри, та й для самовдосконалення. Крім того, уявляєте, яка це нудьга — завжди бути однаковою? І не лише для актриси, а й для публіки, якій навряд чи буде до вподоби постійно бачити мене в одному образі. Краще я десь помилюся, зіграю гірше, зате — інакше.
— А є якась така роль, яку ти в жодному разі не хотіла б зіграти?
— Ні, немає. Отримати шанс — це завжди прекрасно. Тільки потрібно робити те, що тебе цікавить. А я дуже люблю кіно, тому іноді навіть якщо мені доводиться зіграти у фільмі, який не я обрала, після цього я шалено вдячна тим, хто мене туди запросив. Бо все, чим я займаюся, мені завжди дуже подобається — інакше б із цього нічого й не виходило.
— Ти зробила дуже швидку кар'єру. Але ж, мабуть, якась частина популярної й успішної Кейри Найтлі шкодує про те, що все відбувалося так стрімко і ти навіть не встигла як слід «нагулятися», ставши популярною в неповні 17 років.
— О, так. Насправді я б дуже хотіла закінчити університет і спокійно вчитися жити на власних помилках. Це було б так чудово! Навіть мій тато завжди каже: «Краще б це сталося років на п'ять пізніше: тоді тобі було б уже за двадцять, і ніхто б не знав, з ким ти до того зустрічалась або спала». Але це ж не та робота, яку обирають, — вона сама тебе знаходить. Я, щиро кажучи, терпіти не можу роботи, на якій усе розплановано, щодня одне й те саме: о такій-то годині прийшов до офісу, о такій-то — можеш іти додому... У акторській професії все не так, і це чудово!
— Ти взагалі романтична особа?
— Не знаю. Думаю, я трохи залінива для того, щоб бути дуже романтичною (усміхається), але мені дуже подобаються любовні романи. Дивним чином вони схожі на казки. Ви ніколи не дізнаєтеся, що було з їхніми героями через тиждень чи два після того, як історія закінчилася, і вони там, може, геть розсварилися або розійшлися. Але ви бачите красиву, акуратну картинку, і це по-своєму прекрасно. Словом, реальне життя ніколи не буде на це схоже, але, думаю, романи потрібні кожному з нас — у всіх сенсах.
— Останній рік ти працювала майже без передишки: паралельно зі зйомками «Гордості й упередження» доводилося бігати на знімальний майданчик фільму «Доміно», потім — стрічка «Жакет», і постійна робота у другій серії «Піратів Карибського моря». Бодай тепер плануєш трохи перепочити?
— Справді, напружений був час. Але це приємна напруга, адже всі ці фільми і, відповідно, мої героїні такі різні. Знаєте, так приємно, коли до мене підбігають діти з палаючими очима і допитуються: «Ну що ж там буде далі, ну розкажіть!». Це, звісно, про «Піратів», вони їх цікавлять найбільше. Думаю, нам вдалося приберегти для шанувальників цього фільму кілька сюрпризів. А щодо відпочинку... Я вже давно його запланувала, але я ж себе знаю: думаю, нічого з цього не вийде. Хоча, звісно, все залежить від того, чи надійдуть мені пропозиції і якими вони будуть.
— Чим би ти займалася, якби не стала актрисою?
— Не знаю. Я завжди кажу, що як тільки знатиму — одразу ж цим займуся (сміється). Насправді я не можу себе уявити не актрисою. Можливо, це свідчить про брак уяви (сміється). Але я дуже добре усвідомлюю, що слава й успіх не можуть тривати вічно. Рано чи пізно це припиниться, і я знаю, що треба обов'язково закінчити університет, аби потім, коли так станеться, мати чим зайнятися у житті. Mені дуже хочеться здобути вищу освіту, але чомусь ніяк не виходить. Тож поки що я не знаю, що робитиму, коли завершу акторську кар'єру, але переконана: хоч чим би я займалася, я отримуватиму від цього задоволення.
— А ти не можеш просто жити своїм життям, не переймаючись тим, що за кожним твоїм кроком пильно стежать папараці й преса?
— Я повинна цим перейматися. Деяких актрис, які за цим не стежать, іноді фотографують на виході з нічного клубу після добрячої гулянки, і незабаром увесь світ знає, що вона «алкоголічка, яка любить вештатися підозрілими закладами». І нікого не цікавить, що насправді вона майже нічого й не випила, і на роботу їй завтра не треба, тому можна розслабитися, і взагалі, вона професіонал високого класу. Це дуже неприємно і спонукає до роздумів.
Хоча особисто я вважаю, що робити з двадцятирічної дівчини зразкову леді для наслідування — це повний маразм. Ви пригадайте, якими ви були у двадцять! Багато сексу, багато випивки, купа помилок, еге ж? Ви через це пройшли, і хоч тепер, можливо, трохи й соромно, але ж це життя, його треба прожити! І вам це вдалося. А я — актриса, тому не можу...
Я дуже обережна і намагаюся нічого такого не робити — ну або принаймні не перестаратися з цим. Хоча насправді саме для актриси дуже важливо через усе це пройти — тоді, коли доведеться грати відповідну роль, це в тебе вийде значно краще, ніж якщо в житті ти ніколи не вживала наркотиків, не напивалася до чортиків і все таке.
— Яку найбільшу нісенітницю ти про себе чула?
— Якщо чесно, то «качок» було небагато. Ну хіба що про те, що я збільшила губи, закачала туди якийсь силікон чи щось таке. Про це вперше написали ще тоді, коли мені було вісімнадцять. Ви б робили щось зі своїми губами в такому віці? Це просто дурня.