Якщо задатися дитячим питанням — чиїх зображень у світі найбільше, то виявиться, що значна частина людства щоденно споглядає портрети... королеви Єлизавети ІІ. Адже вони присутні на банкнотах тринадцяти країн. Єлизавета II — формальний глава Об'єднаного Королівства — співдружності Великобританії, Австралії, Канади, Нової Зеландії і ще десятка острівних держав. Таким чином її день народження, що традиційно відзначається у суботу, найближчу до цієї дати, і є «червоним днем календаря» для багатьох жителів планети.
Єлизавета-Анна-Марія Віндзор народилася 21 квітня 1926 року. Назвали її на честь матері (Єлизавети І) і бабусі (королеви Марії). У два з половиною роки Єлизавета сама придумала собі «домашнє» ім'я — Лілібет.
Вінценосну дiвчинку чекало регламентоване і нудне дитинство, тож друзів їй замінили тварини. З 10 років вона вже вправна вершниця, учасниця руху скаутів. При цьому — зосереджена і небалакуча: дається взнаки вишкіл майбутньої королеви. У повній відповідності до кращих британських традицій вона виховувалась у відмові від розкошів, була привчена до дисципліни. Сім'я вважала, що Лiлiбет та молодшу сестру Маргарет-Роуз не варто «обтяжувати надмірним навчанням». Адже інтелектуальний рівень — не найголовніша з монарших чеснот. Тож, розуміючи недостатність своєї ерудиції через первинну неувагу до таких «надлишкових знань», як математика чи географія, королева не любить вдаватися до дискусій.
У 1939 році, з початком війни і бомбардувань Лондона, її з сестрою відвезли у Віндзор. Король Георг VI із королевою Єлизаветою I залишились у столиці, щоб надихати британців своєю присутністю. А у 1940 році юна Єлизавета від імені всіх англійських дітей по радіо звернулась до співгромадян із закликом до мужнього опору.
По закінченні війни Єлизавета, яка досягла віку юної леді і статусу «першої нареченої Британії», почала виїжджати на бали. І хоча набір потенційних шлюбних партнерів у неї був вельми шляхетний — серед монарших дворів Європи і найвищих сімейств Англії, — саме у цій царині її характер не обіцяв яскравих успіхів. І все ж історія її заміжжя склалася досить романтично. Її обранцем став Філіпп Маунтбаттен — праправнук королеви Вікторії. До одруження на старшій дочці короля Георга VI він був відомий у Британії як принц Філіпп Грецький. Його батько, принц Андрій, син короля Греції і онук короля Данії, а по матері — нащадок королів Прусії, «просадив» сімейні статки в казино Монте-Карло після втечі сімейства у 1925 році від революції у Греції. Мати Філіппа, принцеса Аліса Батенбергська, яка називала себе «коханкою Христа і Будди», була сестрою лорда Маунтбаттена, останнього віце-короля Індії.
Лорд Маунтбаттен відіграв у долі племінника ключову роль. Він був командувачем британським флотом і, ставши опікуном принца Філіппа, направив його до Королівського військово-морського училища в Дортмуті. Саме лорд Маунтбаттен познайомив 18-річного Філіппа з 13-річною Єлизаветою, посватав племінника за майбутню королеву Великої Британії. Перед одруженням тесть надав Філіппу титул герцога Единбурзького. Тоді ж Фiлiпп змінив своє німецьке прізвище Шлезвіг-Гольштейн-Зюндербург-Глюксбург на Маунтбаттен і прийняв британське громадянство. Втім навряд чи це значно вплинуло на його популярність у Британії — оточуючі люблять його, однак вважають дратівливим і по-солдатськи простуватим.
Шлюбна церемонія 21-річної Єлизавети й 26-річного Філіппа відбулася 20 листопада 1947 року. У 1948 році народився їхнiй первісток, принц Чарльз, у 1950-му — принцеса Анна. Пізніше, вже у королівській сім'ї, народилися принци Ендрю (1960) і Едвард (1964). Усі діти в родині отримали прізвище Віндзор. Принц Філіпп тоді бідкався, що він — єдиний у Британії чоловік, який не може дати власним дітям своє прізвище. Єлизавету, як пізніше Діану, стали називати people's princesse («народною принцесою»). Королівські обов'язки стали і її прокляттям — вона не змогла стати ніжною і лагідною матір'ю.
На початку 1952 року принцеса Єлизавета, залишивши крихітних дітей під опікою нянечок, відбула з чоловіком у турне по країнах Співдружності. В Кенії вони зупинилися в готелі, де навіть не було радіо. 6 лютого прийшла звістка про смерть батька — Георга VI. 2 червня 1953 року Архієпископ Кентерберійський у Вестмінстерському абатстві поклав на голову 26-річній Єлизаветі корону Британської імперії. Її коронація стала найграндіознішою урочистістю XX століття. Вперше в історії це шоу транслювали по телебаченню, і його побачили 27 мільйонів глядачів. Перше сходження на Еверест Едмунд Хіларі присвятив коронації Єлизвети. Нещодавній прем'єр Вiнстон Черчилль, в'їдливий і не схильний до компліментів, сказав: «Ніхто б не знайшов кращої кандидатури».
Її сходження на престол стало символічним закриттям однієї з найзначніших сторінок британської історії. Спливли у небуття залишки вікторіанської епохи. І начебто на відзначення початку нової, єлизаветинської, ери у березні 1953 року померла її бабуся, тодішній «матріарх» роду — королева Марія.
Після смерті Реньє III, який правив князівським домом Грімальді з 1947 року, Єлизавету II стала дуайєном — старійшиною серед монархів континенту. У 2002 році країна з натхненням відзначила 50-річчя її правління.
В історії Великої Британії 50-х років королі правили нечасто. Таким було правління Георга III, який відзначив 50-річчя своєї коронації у 1805 році. А одна із найвидатніших британських королев — Вікторія — дожила навіть до «діамантового», 60-го, ювілею коронації. Єлизавета II цілком може подолати цей «рекорд»: довге життя по жіночій лінії — дивна особливість Віндзорів. Її мати, королева Єлизавета I, померла у 2002 році, подолавши віковий щабель у 101 рік, а її молодша сестра Еліс, тітка нинішньої королеви, побила і цей рекорд.
За понад 50 років Єлизавета II стала одним із найпопулярніших і найшанованіших символів Британії. За її словами, «монархія і парламент протягом століть створюють наше національне самоусвідомлення». 72% британців вважають, що королева виконує свої обов'язки чудово. За роки її правління кількість жителів держав співдружності збільшилася з 8 до 55 мільйонів. Єлизавета II має намір до кінця життя залишатися на троні, і навряд чи в осяжному майбутньому відречеться від корони на користь старшого сина принца Чарльза. Ну а далі — час покаже... Сьогодні в неї — вісім онуків-спадкоємців, і багато британців схиляються до думки, що після Єлизавети корону мав би успадкував її онук, старший син Чарльза принц Вiльям.
Ревні прибічники традицій і догм упевнені: надмірна відкритість і доступність невідворотно позбавлять монархію її містичного ореолу. Адже королева виконує посередницьку місію величезного значення — між Божим промислом і земним процвітанням держави. І консерватори, і лейбористи вважають, що саме завдяки монархічній системі Велика Британія змогла уникнути потрясінь, які пережили республіканські режими. Тому збереження монархії — у програмах обох урядових партій. Однак для багатьох сучасних британців августійша особа далебі не викликає такої трепетної поваги й пафосу. В їхнiх очах монархія залишається «кумедною забавкою», чиє головне завдання — символізувати саму себе. Підтвердженням цього скепсису стали слова самої королеви, яка після загибелі Діани у вересні 1997 року визнала, що життя у королівській сім'ї Віндзорів — вельми неприродне й складне.
Сьогодні політична роль королеви мінімальна. У неї залишилась лише декоративна, церемоніальна функція. Королева й досі вважається главою доволі формальної конфедерації — співдружності, яка зветься Об'єднаним Королівством (титул «імператриця Індії» нині скасовано). Як і сотні років тому, Єлизавета II щорічно відкриває сезон роботи британського парламенту. За традицією, що закладена Великою хартією вольностей ще 1215 року (вона виконує роль Конституції, якої Велика Британія, як відомо, не має), у випадку відсутності прем'єр-міністра королева може очолити уряд. Однак після 1938 року такого ще не траплялось.
Здавалося б, королівська сім'я має бути взірцем британських чеснот, об'єктом наслідування для підданих. На жаль, молодше покоління вiнценосних може слугувати антирекламою «сімейних цінностей». Стосунки між членами монаршої сім'ї важко назвати добрими: королева церемонно терпить свого чоловіка, сам принц Філіпп ненавидить колишню невістку, обоє вони зневажають власного сина-спадкоємця, а їхнi онуки не переносять свого дядечка Ендрю. Не дивно, що народна улюблениця леді Ді, яка стала, як вважають британці, жертвою королівського «сімейного театру», назвала британське сімейство № 1 «лепрозорієм, де головна прокажена — королева-мати». Вона, піклуючись про долю улюбленого онука Чарльза, вважала цілком прийнятним status-quo: Діана — дружина, Камілла — коханка. Особливо дошкульно внутрішні негаразди пошматували королівське сімейство у 90-ті роки: два невдалі шлюби дітей, скандали у пресі, загибель Діани. На початку 2002 року Єлизавета ІІ пережила майже одночасну смерть матері й сестри Маргарет.
Сьогодні британців ніскілечки не турбує, що Єлизаветі II важко дається спілкування з людьми, в неї немає того шарму, яким володіла її мати, і загалом королева не любить посміхатися. Адже на неї покладено місію подобатися своїм підданим зовсім не через ці якості, її головне завдання — залишатися символом Великої Британії і бути улюбленицею британців завдяки самому факту свого існування.
Ще до 62-річного віку Єлизавета II приймала паради Гвардійського кінного полку на честь свого дня народження, сидячи верхи на коні у формі полковника британської гвардії. Тепер парад проходить скромніше. А нещодавно вона навіть вирішила провести репетицію церемонії... власного поховання, заздалегідь потурбувавшись, щоб усе — квіти, музика, освітлення, телевізійна зйомка — створили про неї якнайкраще враження. Навіть у труні вона має залишатися символом!
Утім, на радість британцiв, залишати трон Об'єднаного Королівства вона аж ніяк не поспішає. У ці дні ми маємо чудову нагоду пересвідчитись у цьому — святкування дня народження Її величності обіцяє стати подією планетарного масштабу. І, як завжди, головним пунктом урочистостей буде виконання відомого гімну God Save the Queen («Боже, бережи королеву»), який звучить у рiзних кінцях світу вже понад 250 років.
Безпосередніми попередниками Єлизавети II на престолі були дядько (принц уельський Девід, який відмовився від трону та імені Едварда VIII) і батько — король Георг VI (до коронації — Альберт), сини короля Георга V, двоюрідного брата Миколи II (їхнi матері, данські принцеси, були сестрами). Монархія у Британії існує з IX століття. А самій династії Віндзорів — менше 100 років. Вона має німецьке коріння, беручи початок з принца Альберта, представника Сакс-Кобург-Готської династії (з Тюрінгського містечка Готта). Цю ж династію представляють сучасні нащадки болгарської монархії. Так само Сакс-Кобург-Готською йменувалася і монархічна династія Великої Британії. Король Генріх І навіть не володів англійською — лише німецькою.
Після Першої світової війни британська династія перейменувалася на Віндзорів — стало непатріотичним носити німецьке прізвище. Ім'я династії дав родовий маєток сімейства — непримітне містечко Віндзор, де інтерес туристів викличе хіба що ювілейна арка на честь 50-річчя коронації Вікторії. Ну і, звичайно, палац-замок, де у базиліці святого Георга минулого року вінчався принц Чарльз зі своєю багаторічною пасією Каміллою Паркер-Боулз. Головна резиденція королівської сім'ї — Букінгемський палац на площі Піккаділлі в Лондоні.
Ніхто до сьогодні не знає ні її точної дати народження, ні приблизного року смерті, ні місця поховання. Не дійшло до нашого часу і жодної фотографії чи портрета письменниці, оскільки вона не мала власних дітей і внуків, які могли б зберегти для історії подібні свідчення. >>
Тарас Шевченко прожив коротке і тяжке життя. Він помер у 47 років, з яких 24 припали на кріпацтво, 10 — на заслання і лише 13 років поет був порівняно вільною людиною. >>
Наближається 155-та річниця з дня народження мецената Євгена Чикаленка. Чикаленко п’ять років добивався дозволу царської цензури на видання своїх україномовних книжок, оплачував гонорари Бориса Грінченка і допомагав хворому Іванові Франку, уже сам бідуючи. >>
Королеві Великої Британії Єлизаветі ІІ 21 квітня виповнюється 90 років. За традицією, день народження королеви святкується двічі на рік, тому майже увесь 2016-й у Британії вважається ювілейним. Без сумніву, Єлизавета ІІ на цей час є найвідомішим монархом світу. >>
Нещодавно в Музеї шістдесятництва відкрилася виставка «Він бачив крізь час», присвячена видатному історику, культурологу, філософу, археологу, громадському діячеві — Михайлу Юліановичу Брайчевському. Лише найближче оточення вченого знало його ще й як неабиякого поета та художника. >>
Жива легенда стверджує — допоки Оранта молитиметься за Україну в Софії Київській — незнищенним буде український дух, український народ. Тому й, певно, жодна нація цього світу не має такого сузір’я видатних жіночих постатей, які творили національну та світову історію, зупиняли світове зло, ставали символами незламності людського духу та проривного пасіонарного чину в найкритичніших для народу буревіях історії… >>
