Живи, поки стане сили

      За статистикою, в Україні щорічно реєструється близько однієї тисячі онкохворих дітей — медики знаходять злоякісні пухлини у 11-12 відсотків дітей зі 100 тисяч дитячого населення. Що означає потрапити в ті відсотки, на власному досвіді переконався тернопільчанин Микола Кнатюк. Юнаку йде сімнадцятий рік, з них п'ять років він живе з пухлиною в нозі. Неправильний діагноз, а відповідно й лікування, призвели до стрімкого розвитку хвороби. Коли Миколу доправили до дитячого відділення Інституту онкології АМН України, пухлина розрослася настільки, що ногу врятувати не вдалося, незважаючи на всі зусилля медиків. Втім навіть після складної операції та п'ятьох курсів хіміотерапії хлопець, який чекає на протез, не полишає мрії потанцювати на власному випускному вечорi в технікумі.

      Микола — один із багатьох пацієнтів дитячого відділення Інституту онкології АМН України. В сусідніх палатах лежать інші діти, які чекають на операцію, проходять опромінення чи відновлюються після хірургічного втручання. Серед них — півторарічна Ангеліна Горобець, п'ятирічний Сергій Капелюх, восьмирічна Віка Чернявська, тринадцятирічний Василь Кардаш. У кожного — своя біда, але, як зазначив головний фахівець Міністерства охорони здоров'я з питань дитячої онкології Григорій Клімнюк, сумне перше місце серед дитячих онкозахворювань посідають лейкемії, на другому — пухлини мозку, потім лімфоми, пухлини кісток та м'яких тканин тощо. За словами фахівця, онкозахворювання піддаються лікуванню, однак рак у дітей дуже підступний. Виявити злоякісну пухлину на ранніх стадіях дуже і дуже важко, для цього вона принаймні повинна мати якісь прояви. Специфіка ж дитячих пухлин у тому, що вони тривалий час можуть розвиватися безсимптомно, не порушуючи функції жодних органів. Хворобливі ознаки з'являються лише, коли пухлина досягає значних розмірів, а це вже пізня стадія хвороби. Через те, на жаль, і статистика щодо запущеності таких хвороб за останні роки не покращилася ні у нас, ні за кордоном.

      Втім, за словами лікарів, пухлини у дітей — досить рідкісне захворювання. І хоч батькам варто уважно ставитися до будь-яких проявів нездужання дитини, однак усе має бути в міру, аби піклування не набуло форм так званої карцеофобії. А ще головний дитячий онколог не радить втрачати дорогоцінного часу на пошуки альтернативних способів лікування, бо, як правило, це призводить лише до погіршення здоров'я дитини. За його словами, не варто боятися поставленого діагнозу, адже ця хвороба у багатьох випадках виліковна, особливо на ранніх стадіях. «Залежно від виду пухлин та стадії захворювання понад 70 відсотків хворих виліковуються, — зазначає Григорій Клімнюк.

      — Однак особливо радіти, на жаль, не доводиться. Значно знижує загальну відносно позитивну картину одужання частка пацієнтів із пухлинами високого ризику, які потребують дорогого й високотехнологічного лікування. Наша країна часто не може профінансувати саме таку допомогу, однак кроки у цьому напрямку робляться. Завершується розробка державної програми з дитячої онкології на 2006—2010 роки, розвивається програма з трансплантології. Прийнято рішення про будівництво нового центру охорони здоров'я матері та дитини, де буде онкологічне відділення, яке має стати кращою клінікою для онкохворих дітей у Східній Європі».

      Планується, що через 3—5 років Україна зможе забезпечити європейський рівень лікування в онкогематолігії. Нині ж українські онкологи застосовують три основні види лікування раку — хірургічне втручання, променеву терапію та хіміотерапію. Методи імунотерапії, біотерапії, трансплантації клітин кісткового мозку, гіпертермії тільки набирають потужності.

Олена БРЕЗІЦЬКА.