Студенти з Луганського педагогічного інституту своїм навчальним закладом задоволені. (Фото Укрінформ.)
В Україні закрито 5 базових вищих навчальних закладів та 121 філію ВНЗ. Причина — низький рівень освітніх послуг, які надавали ці навчальні заклади. Перевіряючі оцінювали рівень матеріально-технічного забезпечення (наприклад, філії деяких ВНЗ навіть не мали сталих приміщень, в інших — критично не вистачало підручників, не було бібліотеки та виходу в інтернет), рівень підготовки викладацького складу та рівень знань студентів, який визначали з допомогою тестів. З'ясувалося, що найнижчим був рівень освіти у новостворених комерційних ВНЗ, де за гроші «швиденько вчили» і видавали дипломи престижних на сьогодні спеціальностей.
Якщо навчальний заклад чи філію закриють, то, як пообіцяв заступник міністра освіти Михайло Степко, студентам не видаватимуть «вовчого квитка», а переводитимуть із філії до базового ВНЗ або до іншого навчального закладу за бажанням студента. ВНЗ, в який студента переводитимуть, може провести для нього тестування для перевірки рівня знань. У Міносвіти не уточнили, чи будуть змушені ВНЗ прийняти такого студента і як саме будуть захищені права тих, у кого взяли гроші за освітні послуги, а послуг так і не надали.
Попри добрі наміри Міносвіти «підстрахувати» студентів, їм навряд чи захочеться спробувати такої романтики: переводитися, шукати собі місце в гуртожитку чи в новій групі нового ВНЗ посеред року. Тому, схоже на те, що цим рішенням буде посилено позицію державних ВНЗ, а у приватні відважаться іти далеко не всі абітурієнти. Можна припустити, що навчальному закладу задля посилення стабільності доведеться заручатися підтримкою «даху» — політиків, бізнесменів, або мати гарні стосунки з самим міністерством. У результаті вільних, «нічийних» навчальних закладів стане значно менше.
Поки що найбільше претензій Міносвіти має до філій Міжрегіональної академії управління персоналом (МАУП), а також до філій російських ВНЗ, переважна кількість яких розмiщена в Криму і діє нелегітимно. За словами Степка, лише чотири філії російських ВНЗ узгодили свою роботу з українським Міністерством освіти, отже, можна з певністю сказати, що їхня діяльність не суперечить українському законодавству.
На МАУП Міносвіти подало в суд у зв'язку з образою честі і гідності як Міністерства, так і його працівників. Справа в тому, що у виданні, наближеному до цієї академії, виходять статті про «масонські змови», участь в яких приписують в тому числі Міністерству освіти та його працівникам. До речі, це видання давно звинувачують у розпалюванні міжнаціональної ворожнечі в Україні. У відповідь студенти МАУП масово подають позовні заяви, в яких звинувачують Міносвіти в упередженому ставленні до їхнього навчального закладу. Цей конфлікт тягнеться вже кілька років, і йому кінця-краю не видно.
Міносвіти працює над питанням, як убезпечити українських громадян від неякісних освітянських послуг, які надають філії іноземних навчальних закладів. А ось як боротися з порушниками-земляками, вже вирішили. Основним впливом на діяльність ВНЗ в Україні Степко назвав видачу ліцензій, акредитацію і навіть судові позови.
До речі, на питання, чи існують органи, які контролюють якість освіти в країнах із розвиненою ринковою економікою, Степко відповів, що такі комісії існують, наприклад, в Євросоюзі, і що освітня система у нашій країні, яка приєдналася до Болонського процесу, не суперечить європейським стандартам і орієнтується саме на них.
Міносвіти щорічно визначатиме рейтинг найкращих ВНЗ України. Братимуть до уваги викладацький склад, підготовку до диплому студентів, матеріальне забезпечення, опитування, проведене серед самих студентів, а також багато інших чинників (наприклад, кількість сиріт, які навчаються у ВНЗ, художню самодіяльність, спортивні досягнення, наукову роботу студентів та викладачів, видавничу діяльність навчального закладу та інше). Рейтинг ВНЗ України, який склали цього року, міністерство не хоче оприлюднювати через те, що оцінювальна система ще не опрацьована, і в цьогорічному списку може бути багато необ'єктивних результатів. За словами Степка, він не хоче, щоб для когось цей рейтинг став невиправданою рекламою чи антирекламою.
Квоти селянам збережено
Незважаючи на те, що в країні розпочалася боротьба за якість освіти, квоти для абітурієнтів із сільської місцевості на спеціальності, важливі для розвитку інфраструктури села, буде збережено. Тобто на педагогічні, медичні та сільськогосподарські факультети буде легше вступити тим, у кого є сільська прописка. Степко визнав, що рівень підготовки абітурієнтів із сіл може бути нижчим, ніж у міської молоді, але висловив впевненість у тому, що якщо хтось справді хоче вчитися, то на третьому курсі наздожене, а потім і пережене своїх однокурсників. Чи сприятиме квотуваня покращенню якості освіти — питання риторичне. На жаль, прірва у якості знань між селом і містом залишається, хоча Міносвіти обіцяє допомогти школам у селах підняти рівень сільської освіти.
На якість освіти також впливає кількість навчальних закладів. Виявляється, у нас існує занадто багато вищих навчальних закладів. Євросоюз дивує те, що в Україні є аж 233 державних та 114 приватних ВНЗ. Наші європейські партнери переконані, що за таких умов обов'язково знижується загальна якість освіти. Міністерство освіти і науки загалом згодне з цим, але масово закривати ВНЗ не збирається. Просто посилить контроль за існуючими навчальними закладами, а відкрити новий навчальний заклад, очевидно, з цього року буде проблематично.
Можна погодитися з тим, що державі невигідно готувати надто багато магістрів та спеціалістів, бо їх підготовка обходиться дорожче, ніж навчання бакалаврів чи професійно-технічна освіта. Але досить дивно звучить припущення, що велика кількість ВНЗ негативно впливає на якість освіти в країні. Програма ВНЗ складніша, ніж у технікумах чи професійно-технічних училищах, тож рівень підготовки випускника вищого навчального закладу вищий. А рівень освіти у країні, де більшість випускників має вищу освіту, відповідно, може вважатися кращим. Хіба не так?
Скорочення кількості ВНЗ спричинить подорожчання освітніх послуг. Адже випускники шкіл однаково прагнутимуть отримати вищу освіту, бо без «корочки» зараз практично неможливо влаштуватися на роботу, тим більше говорити про успішну кар'єру.
Спроби Міносвіти контролювати роботу ВНЗ і навіть вирішувати, бути чи не бути навчальному закладу, можуть посилити корумпованість обох сторін: завжди будуть охочі «домовитися» — з одного боку, та ті, з ким «домовитися» вдасться — з іншого.
Конкуренція між ВНЗ полягатиме також у тому, щоб залучити більше викладачів із науковими ступенями. Оскільки ці звання часто дістаються за гроші та за знайомствами, то на якість освіти це позитивно не вплине, а корумпована машина отримає більше «пального».
Думаю, що спроби держави активно втручатися в діяльність ВНЗ можуть гальмувати розвиток освітнього ринку в Україні. Справжньою бідою нашої освітньої системи є не так одноденки-ВНЗ, які й так мають вимерти як неконкурентоздатні, а корумпованість вищої школи, дуже низький рівень освіти в ПТУ та технікумах (майбутніх коледжах), що спричинило упереджене ставлення роботодавців до молодих людей без вищої освіти, погана підготовка самих викладачів, яких до останнього часу держава не стимулювала займатися наукою, а лише «відчитуванням годин».
Рівень вищого навчального закладу багато в чому визначає те, як влаштовуються його випускники, чи хочуть їх брати до себе на роботу провідні фірми. Зараз багато роботодавців досі не розбираються в тому, який ВНЗ дає якісну гуманітарну, який — хорошу технічну освіту, а який займається передусім видаванням «корочок». Саме тому на рівні Міністерства виникла ідея звузити сферу вищої освіти з тим, щоб лише справді талановиті діти могли вступити до ВНЗ. Нібито роботодавцям так було би простіше — диплом спеціаліста чи магістра справді вказував би на високоінтелектуальну людину з високим потенціалом. Треба сказати, що і випускники ВНЗ були б у цьому зацікавлені. Отримавши диплом, вони потрапляють до специфічної «вищої касти» та можуть розраховувати на те, що їх візьмуть не переносити папери і готувати чай директору, а відразу на якусь керуючу посаду.
Попри те, нам справді треба стимулювати розвиток науки та технологій в Україні, не хотілося б, щоб «з водою виплюснули і дитину». Тобто якщо є такі вимоги освітнього ринку та ринку праці, то держава може готувати тисячі спеціалістів та магістрів, які будуть йти спочатку на непрестижні та не дуже високооплачувані посади з тим, щоб вже на місцях починати сходження кар'єрними сходами. Так важче, але демократичніше.
У Станично-Луганському районі Луганської області, більша частина якої підпорядкована Україні, із 24 середніх шкіл усього дві школи є українськомовними. Одна з таких шкіл — Чугинська загальноосвітня І — ІІІ ступенів, де впродовж 15 останніх років навчання здійснюється винятково державною мовою. >>
Останнім часом в iнтернеті з’явилися повідомлення про суперечності та недоліки, що нібито притаманні визнаному лідеру педагогічної освіти України Національному педагогічному університету імені М. П. Драгоманова, помилки, допущені його керівництвом тощо. Складається враження, що «хтось» прагне системної дискредитації вишу. >>
Якою була б сьогодні Україна, якби 25 років тому на полицях наших книгарень з’явилися сотні видань про українську історію і культуру — для дітей і дорослих? А школи отримали б новенькі комплекти репродукцій картин видатних українських художників на історичну тематику, портрети знаних постатей, краєвиди природних перлин України? >>
Міністерський аудит виявив у Харківському національному університеті радіоелектроніки багатомільйонні розтрати, у результаті чого одразу три проректори позбулися своїх посад. Але, незважаючи на сенсаційність цього повідомлення, його важко назвати фінальним акордом війни, що триває у цьому ВНЗ з осені минулого року. >>
Максим Луцький та весь екіпаж колишніх керівників Національного авіаційного університету чекає для себе «льотної погоди». Екс-депутат ВР від Партії регіонів, екс-голова Солом’янської райдержадміністрації Києва, екс-проректор НАУ, близький товариш сановитих утікачів Дмитра Табачника та Рената Кузьміна, Луцький прагне позбутися хоча б одного «екс» — разом із чотирма колегами з керівної верхівки НАУ, звільненими в.о. ректора університету через незаконне призначення та заключення контрактів екс-ректором Миколою Куликом з перевищенням службових повноважень. >>
Не кожна школа може похвалитися багаторічною історією. Столична Предславинська гімназія №56 функціонує в ошатному приміщенні колись міського училища для однорічного навчання грамоти дітей малозабезпечених киян, ухвалу про створення якого прийняла Київська міська дума ще у 1902 році. >>
