Вулицi підземелля

      Для Городка з його непростим рельєфом уже звичною стала картина, коли то в одному, то в іншому місці під землею раптово зникають шматки тротуару чи вулиці, несподівано просідають будинки. Якось ледь не зруйнувався універмаг. Провалля стали невід'ємним атрибутом райцентру, додаючи головного болю житлово-комунальній службі. Тамтешні мешканці пояснюють таке явище наявністю під містом розгалужених ходів, однак їх ніхто належним чином не дослідив.

      Зазирнути у підземне царство, а отже, певною мірою заповнити цю прогалину, давненько мріяли брати Олександр і Вадим Загурські та їхній товариш Фелікс Ошовський. Нещодавно таку нагоду природа їм надала: в самісінькому центрі міста вкотре утворилася дірка. Поки допитливі городяни, що зібралися на місці події, з інтересом зазирали у темне провалля й жваво обговорювали черговий вибрик стихії, молоді ентузіасти споряджалися в дорогу. Дочекавшись вечора, коли останній гава втамував свою цікавість і поспішив додому, сміливці спустилися під землю. Десь на глибині семи метрів дослідники опинилися в просторому проході, висота якого дозволяла пересуватися на повен зріст. Підсвічуючи ліхтариком, вони пройшли близько тридцяти метрів. Далі ходи розгалужуються в чотирьох напрямах. Два з них невдовзі завершилися глухим кутом, а інші мали продовження. Однак куди саме вони ведуть — сказати важко, бо ці своєрідні коридори засипані. До речі, по обидва боки їх збереглися ніші, де, очевидно, ставили свічки, при потребі людина могла заховатися.

      Усе побачене дослідники зазнімкували, що стало першим фотосвідченням підземного міста. Акумулюючи спостереження попередників та спогади старожилів, а також наявні історичні відомості, науковець Олександр Загурський робить висновок, що підземні вулиці є справжнім лабіринтом. Вони простягалися на багато кілометрів у різні напрями і достеменно не відомо, де закінчуються. Історик припускає, що найдавніші комунікації з'явилися у XVII столітті як прихисток від нападників. Здебільшого вони ведуть до річок, зокрема Смотричу. Звідти можна було дістатися й укріпленого Кам'янця. У XVIII столітті підземні споруди створювали римо-католицькі монастирі. Ці витвори пращурів збереглися донині. Нарешті, третя хвиля підземного будівництва припадає на XIX століття. Тут уже постаралися місцеві євреї, які добували глину для власних цегельних і черепичних заводів.

      Зрозуміло, що підземелля приховують небезпеку для міста і, щоб запобігти неприємним сюрпризам у майбутньому, слід грунтовно їх дослідити. Проте зусиль лише одних ентузіастів у такій важливій справі недостатньо. І це розуміє місцева влада. Та все, як завжди, впирається в кошти. Адже фахівці з геологорозвідки, до яких звернулися, зажадали до десяти тисяч гривень за кожен день роботи. Кінцева ж сума набігає пристойна, і міській скарбниці її не осилити. Вся надія — на допомогу держави.