Бум на вулиці Зодчих

      Мешканці багатших регіонів, либонь, недовірливо примружаться, зачувши, що за темпами нарощування житлового будівництва «сільська» Вінниччина поступається лише столиці, а за сукупною площею споруджених помешкань обійшла ті області, які тільки за населенням більші удвічі-втричі, а за фінансовими спроможностями — узагалі не є порівнюваними. Але цифри — річ об'єктивна. За даними головного управління статистики області, у 2005-му році забудовники всіх форм власності ввели тут в експлуатацію 349,7 тисячі квадратних метрів житла із 7815,6 тисячі в цілому по країні (для порівняння в Луганській області введено 252,8 тис. кв. м, в Донецькій — 329,1 тис. кв. м).

      Ще п'ятирічку тому розмови про подібний ривок здавалися мало не фантастикою, бо з початку дев'яностих обсяги будівництва неухильно зменшувались і в 2000-му сягнули мінімуму — 141 тисяч квадратних метрів. Якраз тоді й відбувся перелом, не в останню чергу пов'язаний із змінами в керівництві областю і особливо її центром. Пішов працювати в парламент «мерогубернатор» Дмитро Дворкіс (він уславився спробою зведення у місті над Бугом за участi ізраїльської фірми будинків із... пінопласту), а новообраний міський голова Володимир Ваховський, за першим фахом будівельник, установив тісні контакти з майбутнім інвестором — холдингом «Київміськбуд», який, зі свого боку, був зацікавлений в економічній експансії в регіони.

Місто в місті

      Почин підхопив обраний у 2002 році міський голова Олександр Домбровський. Після ретельного опрацювання проекту він підписав договір із «Київміськбудом». Міська влада виставила важливу умову: київська компанія наразі виступає лише інвестором, а всі будівельні роботи беруть на себе вінницькі підприємства, зокрема генеральний підрядник — будівельний концерн «Поділля». Це дозволяло забезпечити роботою вiнничан, і, крім того, акумулювати сплату на місці майже всіх податків, які б відчутно поповнювали міський бюджет.

      Також було вирішено не розкидати новобудови по всій території Вінниці, прив'язуючи їх до старих інженерних мереж, а споруджувати відразу цілий житловий масив на рівні найсучасніших вимог. Це дозволило б додатково вирішити ще кілька стратегічних проблем: по-перше, нові вулиці розвантажили б один з найнапруженіших транспортних вузлів біля ринку «Урожай», по-друге, новий магістральний водогін значно поліпшив би постачання водою сусідні житлові масиви — Свердловський та Слов'янку. Те ж саме стосується і газопроводу середнього тиску.

      У 2003 році було закладено перший камінь на місці майбутнього мікрорайону «Поділля», і вже наступного року здали в експлуатацію 11 тисяч квадратних метрів житла для «подолян». Надалі темпи швидко зростають: у 2005-му — 44 тис. кв. м, що відповідає капіталовкладенням на суму 100 мільйонів гривень. У 2006-му планують здати понад 50 тис. кв. м житла, освоївши на 30 відсотків більше коштів.

      Очікується, що мікрорайон закінчать будувати в 2010 році. На ту пору тут мають стояти 42 житлові будинки (поки що їх тільки сім) на 1592 квартири із розрахунковою кількістю мешканців 15 315 осіб. А для забезпечення життєдіяльності мікрорайону буде зведено цілу низку об'єктів соціального призначення. Це поліклініка, стоматологічний центр, магазини продовольчих і непродовольчих товарів, ЖЕК, відділення зв'язку, офісний комплекс із паркінгом на 32 тисячі квадратних метрів, школа, два дитячі садочки... Можна сказати, що мікрорайон «Поділля» функціонуватиме практично автономно — таке собі маленьке місто в місті.

      Тутешні квартири мають ще деякі істотні переваги порівняно з тими, до яких звикли жителі наших міст. Досить сказати, що в мікрорайоні не буде центральної котельні, яка б обігрівала житло і... грунт довкола тепломереж. Будинки висотністю до десяти поверхів порадують громадян автономним опаленням — парапетний котел у квартирі дозволить не лише економити 30-40 відсотків коштів за тепло, а й встановлювати комфортну температуру в кімнатах на власний смак. У вищих будівлях встановлять дахові котельні.

      За рахунок використання пінобетону для перестінків та пінопласту для міжповерхових перекриттів значно поліпшується звукоізоляція (кому із жителів хрущовок не знайома сусідська нічна гулянка, яка не дає заснути половині під'їзду?). Ну і, звичайно, при таких перестінках більше можливостей для індивідуального внутрішнього планування квартир.

      Ясна річ, і технічні новації, і сучасні матеріали роблять житло дорожчим. Але дедалi бiльше людей «голосує» за це житло власним гаманцем. Судіть самі: за структурою інвестицій, що вкладаються в мікрорайон, тільки близько чверті належить «Київміськбуду». Спорудження одного 107-квартирного будинку профінансувало Міністерство оборони, а решта внесків — це кошти громадян, які хочуть жити в модерних квартирах і можуть собі це дозволити.

Чутки про бідність перебільшено?

      «Поділля» не тільки стало флагманом розвитку міста, а й розворушило інші будівельні організації, які побачили реальні можливості і реальні схеми для просування цього виду бізнесу. Ці підприємства теж швидко нарощують обсяги будівництва житла, залучаючи і гроші заможних людей, і бюджетні джерела — загалом за минулий рік у місті здано 101 тисячу квадратних метрів житла. За словами міністра будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства Павла Качура (він спеціально побував на новому мікрорайоні, щоб познайомитися з успішним досвідом), 360-тисячна Вінниця будує стільки ж, як і «мільйонник» Дніпропетровськ.

      І все-таки в обласному центрі обсяги закінченого будівництва становили менше тридцяти відсотків від того, що торік було здано в експлуатацію в цілому по області. Це видається дещо парадоксальним для області, населеній переважно сільськими жителями. Аграрна галузь досі перебуває «в загоні», міцно стоять на ногах хіба що окремі господарства, за розмірами середньої заробітної плати Вінниччина не один рік пасе задніх.

      За рахунок чого ж відбувається такий рух уперед будівельної галузі? Тут замало однієї лише волі «губернатора» Олександра Домбровського, який успішно застосовує в масштабах регіону ті напрацювання, що довели свою ефективність під час його керівництва містом.

      Причина, очевидно, в тому, що не все враховується офіційною статистикою, і насамперед — характер формування доходів громадян, зайнятих у приватному секторі аграрного виробництва. Так от, за даними Національного банку України, мешканці області в 2005 році за здану сільськогосподарську продукцію отримали на руки близько 900 мільйонів гривень. Якщо вивести середньомісячний показник, то ми отримаємо 75 мільйонів. А за статистикою, місячний фонд заробітної плати становив лише 25 мільйонів, тобто втричі менше! Отож є відчутна різниця, і, поза сумнівом, значну частину цих грошей люди і спрямували на будівництво житла. Практично райони помітно наростили кількість зданого в експлуатацію житла. Принагідно кажучи, наведенню порядку в цій сфері опосередковано допомогла інтенсивна газифікація. Забудовники намагаються все робити легально, відмовляючись від «самобуду». Інакше при невідповідності споруд будівельним нормам і правилам можуть не отримати дозволу підімкнутись до газової мережі.

З цінами наввипередки...

      Чи збережуться взяті темпи надалі? Чесно кажучи, важко відповісти оптимістично, бо ціна житла зростає на очах. Навряд чи зарплати зможуть її наздогнати. Досить узяти дані по концерну «Поділля», який нині пропонує найсучасніші квартири: у 2000 році вартість одного квадратного метра була 900—1000 гривень, а на початок поточного року сягнула 3100 гривень, тобто за шість років зросла утричі. Нова двокімнатна квартира площею 66 квадратних метрів коштує понад 200 тисяч гривень.

      Скільки вона коштуватиме до кінця грудня — спрогнозувати ніхто не береться. По-перше, згідно з новими нормативами Мінбуду, у 2006-му зросла середня заробітна плата по концерну. По-друге, подорожчав газ, який невідворотно потягне за собою подорожчання матеріалів і робіт. Дай Боже, аби один квадратний метр не переступив за позначку 4 тисяч гривень. Тоді, можливо, й не доведеться середньостатистичному вінничанину, який живе на одну зарплату і який готовий заради омріяного житла взяти банківський кредит, спостерігати за чужим святом на вулиці Зодчих.