Мешканці багатших регіонів, либонь, недовірливо примружаться, зачувши, що за темпами нарощування житлового будівництва «сільська» Вінниччина поступається лише столиці, а за сукупною площею споруджених помешкань обійшла ті області, які тільки за населенням більші удвічі-втричі, а за фінансовими спроможностями — узагалі не є порівнюваними. Але цифри — річ об'єктивна. За даними головного управління статистики області, у 2005-му році забудовники всіх форм власності ввели тут в експлуатацію 349,7 тисячі квадратних метрів житла із 7815,6 тисячі в цілому по країні (для порівняння в Луганській області введено 252,8 тис. кв. м, в Донецькій — 329,1 тис. кв. м).
Ще п'ятирічку тому розмови про подібний ривок здавалися мало не фантастикою, бо з початку дев'яностих обсяги будівництва неухильно зменшувались і в 2000-му сягнули мінімуму — 141 тисяч квадратних метрів. Якраз тоді й відбувся перелом, не в останню чергу пов'язаний із змінами в керівництві областю і особливо її центром. Пішов працювати в парламент «мерогубернатор» Дмитро Дворкіс (він уславився спробою зведення у місті над Бугом за участi ізраїльської фірми будинків із... пінопласту), а новообраний міський голова Володимир Ваховський, за першим фахом будівельник, установив тісні контакти з майбутнім інвестором — холдингом «Київміськбуд», який, зі свого боку, був зацікавлений в економічній експансії в регіони.

Для Городка з його непростим рельєфом уже звичною стала картина, коли то в одному, то в іншому місці під землею раптово зникають шматки тротуару чи вулиці, несподівано просідають будинки. Якось ледь не зруйнувався універмаг. Провалля стали невід'ємним атрибутом райцентру, додаючи головного болю житлово-комунальній службі. Тамтешні мешканці пояснюють таке явище наявністю під містом розгалужених ходів, однак їх ніхто належним чином не дослідив.