Амбітно і впевнено заанонсувала появу нової музичної премії ShowBiz AWARD, яка «вперше в Україні створюється і реалізується в умовах відкритості та об'єктивності», Асоціація «ШоуБіз». Цим твердженням оргкомітет ShowBiz AWARD поставив під сумнів досягнення всіх двох із половиною попередніх українських музичних премій, які отримували виконавці останнім часом. Справді, музпремій у нас усього нічого (може, це і на краще), втім і оцінювати особливо немає кого. «Таврійські ігри», скажімо, свого часу від роздачі своїх слонів відмовилися — погоничів не було. Голова оргкомітету ShowBiz AWARD Олексій Патєхін вважає, що після проведення першої церемонії можна буде говорити і про доцільність акцій такого штибу, і про майбутні плани. Наприклад, планують лауреата попереднього року на наступний не висувати, словом, дивитимуться по обставинах, прогинаючись під «изменчивый мир». Олексій Патєхін переконує, що доцільність присудження такої премії є навіть зараз: «У 2003 році виникла ідея «причесати» інформаційне поле українського шоу-бізнесу. На той час те, що робилося в українській музиці, вже можна було, хоч і з натяжкою, назвати цим словом. Ми видали дві книги, в яких намагалися упорядкувати людей, причетних до музики. У першому каталозі це 1500 учасників, у другому — вже 2500, у наступному збираємося зареєструвати взагалі всіх».
Основними задачами ShowBiz AWARD називають розвиток сучасної музичної культури і увагу до неї громадськості. На найактуальніше запитання, яке поставить ця громадськість — проблема корупції — у оргкомітеті знайшли відповідь. Запевняють, що премії не купують. Хто знає хоча б один оргкомітет, який би заявив, що його премії купують? «Також немає інтернет- чи СМС-голосування. Є тільки експертна рада — 50 людей, професіоналів у своїй справі, це представники рекордингових компаній, продюсери, редактори ЗМІ, технарі — кожен з них братиме участь у обговоренні номінації, яка їх напряму стосується. Тобто премія повністю професійна. Якщо комусь вдасться вмовити таку кількість експертів, то премію він таки отримає. Менеджера року», — говорить Патєхін, стверджуючи також, що його, зокрема, цінність — у оргкомітеті та, що шоу-бізнесом не займається, але стоїть поруч із ним.
Головуючою Експертної ради призначили Софію Ротару — «гарант прозорості, яка зарекомендувала себе з усіх сторін позитивно» (очевидно, політична сторона до «усіх» не належить). На час проведення прес-конференції анкети здали майже всі. За результатами попереднього підрахунку, чотири співачки в номінації «Виконавиця року» набрали однакову кількість голосів. Тобто якщо ситуація зі здачею всіх анкет сильно не зміниться, то вирішальне слово буде саме за Софією Михайлівною.
Загалом же номінації умовно поділили на дві категорії: найкращі за останній рік у музиці та музичній індустрії. До першої належать: відкриття (соло та група), прорив, виконавець(-ця), група (джаз, поп, рок, Hip-Hop and R&B, клубна музика). У другу помістили: альбом, менеджер-продюсер, продакшн компанія, рекорд-лейбл, студія, кращий технічний захід, краще технічне забезпечення заходів (світло, звук, піротехніка). У більшості номінацій згадали і справді всі можливі імена, а деякі з них повторюються у інших категоріях.
Переможець кожної з них отримає не «преміальні», а статуетку Музи, яка слухає тишу з покритої золотом полірованої бронзи. І ця її своєрідна «музика», за задумом Світлани Корсунської, яка її змайструвала, повинна символізувати застереження музикантам, які своєю творчістю змінюють природну гармонію світу. Олексій Патєхін прогнозує, якщо раптом якась зірка вирішить гамселити статуеткою свою суперницю, то зараження ран нікому не загрожує — золото все ж таки.
Саму ж церемонію нагородження вирішили пафосно (з килимовими доріжками, смокінгами, вечірніми сукнями і фотоспалахами) провести у Національній опері 22 квітня — саме того вечора, коли інтелігентно-віруюча частина суспільства у останній день Великого Посту викладатиме освячені паски, яйця і ковбаски зі своїх кошиків, і чекатиме неділі, щоб отримати свої премії — від життя.
Усе життя я соромилась співати. І на те були всі підстави: відчувала, що неправильно відтворюю мелодію, голос здавався якимсь «глухим», нецікавим. Але парадокс у тому, що з дитинства саме спів надзвичайно вабив мене: весь вільний час я слухала музику. Можливо, та любов передалася від тата. Він самостійно вивчився грі на декількох народних інструментах, завжди натхненно співав у колі друзів. >>
Ось уже півтора місяця найпопулярнішим музичним хітом в Україні є Державний Гімн. Ще ніколи не звучав він так часто і так масово. Його виконанням були позначені трагічні передранкові години 30 листопада та драматична ніч 11 грудня. Він палко лунав із вуст кожного, хто приходив на Майдан. З ним зустрічали Новий рік півмільйона українців. >>
Раніше, ще до середини грудня, на Майдані раніше суворо дотримувалися традиції щогодини співати «Ще не вмерла». Чоловіки знімали шапки і разом із жінками прикладали руки до серця, виконуючи Гімн України. Новий закон Майдану всім настільки сподобався, що заради виконання Гімну переривалася будь–яка робота, розмова, дискусія. >>
У Японії, коли дитина йде до школи, вона знає 300 народних пісень. В Україні навіть не кожен студент може підтримати своїм голосом співочу компанію. У школах на «народознавство», де б мали вчити звичаї та обрядові пісні, виділяється одна година на тиждень, і то не всі вчителі ставлять перед собою мету розспівати молоде покоління. >>
Для тих, хто не сприймає фольклор у чистому вигляді, музиканти подають етномузику у сучасних обробках. Буває, слухаєш якусь рок–ватагу з роззявленим ротом від захоплення, і навіть не підозрюєш, що цю пісню музиканти привезли з експедиції з Полтавщини чи Карпат. >>
Здається, лише ці корифеї українського рок–панку знають, що таке справжні «танці». У далекому 1987 році квартет молодих зухвалих хлопців уперше вийшов на фестивальну сцену Київського року–клубу і зіграв так, неначе знав, що на наступну чверть століття місце легенд українського року вже їм забезпечено. >>
