Те, що рок-н-ролл таки живий, доводили фестивальщики «Украбіллі Вибуху!» минулими вихідними. Організатори фесту, український клуб шанувальників рок-н-ролу — www.ukrabilly.com — свої аргументи вирішили приурочити до дня народження рок-н-ролу. 12 квітня 1954 року американський співак Білл Хейлі (Bill Haley) записав композицію Rock Around The Clock, яку прийнято вважати гімном рок-н-ролу. А назвою фестиваль, кажуть в оргкомітеті, завдячує рівненському гурту «От вінта», які вигадали для своєї музики спеціальний термін — украбіллі — поєднання рок-н-роллу, сайко, кантрі, блюзу та українського фолку з україномовною лірикою.
Гостями на фестивалі виступали дві російські команди — пітерський сайкобільний ансамбль The Catafalque, який в Україні виступав уперше, та монструальні динозаври рок-н-роллу з ареалом поширення на території колишнього СРСР, гурт «Містер Твістер». У середині 80-х вони стали засновниками рокабіллі-культури в Радянському Союзі, одразу зробивши її масовою. Про перший альбом «твістерів» «Рокабилли — норма жизни» студія звукозапису «Мелодія» говорила, як про 1,7 мільйона проданих примірників. Цьогоріч гурт святкує двадцятиліття, отож буде і традиційна в таких випадках збірка-трибют. Прикметно, що гурт «От вінта» — єдині українці, які візьмуть участь у записі: хлопці підготували цікаву реінкарнацію пісні «Містера Твістера» «Блюз пухлых рук» під назвою «Міцні засмальцьовані руки» і словами «Давно не гуляла сокира на вулицях міста Москва». До слова сказати, жартувати «гвинтисти» люблять: на перше квітня вони були єдиними музикантами, які додумалися зробити жартівливу розсилку. Стверджували, що вокаліст Юрій Журавель став депутатом обласної ради Рівного...
Людей на фестиваль зібралося небагато, зате — справжні поціновувачі, а організатори тішилися вже самим фактом його проведення. Запевняли, що «те, що рок-н-рол мертвий, може здатися хіба людині, яка весь час дивиться телевізор, але насправді повз нас щодня проходять пласти цієї музики, про які ми і не здогадуємося. Зрештою, ми все ж таки не «ВІА Гра», щоб бути популярними всюди». Хоча ні, слухаючи музику, «тішилися» також: «Сумною ця музика не буває, — каже Юрій Журавель, — сумне рокабіллі — це коли приходиш на радіо, намагаєшся пропхнути свою пісню, а вона — не форматна. От тоді стає сумно».
Окрім хедлайнерів «От винта» та російських гостей виступали і молоді команди: «Юный и Забияки», Mystification, «Халепа», Los Fartos, CheekyBenders, Stinx, Outer Space. А от «Мед Хедз», які працюють у подібному стилі, на свято не запросили, аргументуючи це тим, що гурт уже два роки як грає музику, більше схожу на ска.
Усе життя я соромилась співати. І на те були всі підстави: відчувала, що неправильно відтворюю мелодію, голос здавався якимсь «глухим», нецікавим. Але парадокс у тому, що з дитинства саме спів надзвичайно вабив мене: весь вільний час я слухала музику. Можливо, та любов передалася від тата. Він самостійно вивчився грі на декількох народних інструментах, завжди натхненно співав у колі друзів. >>
Ось уже півтора місяця найпопулярнішим музичним хітом в Україні є Державний Гімн. Ще ніколи не звучав він так часто і так масово. Його виконанням були позначені трагічні передранкові години 30 листопада та драматична ніч 11 грудня. Він палко лунав із вуст кожного, хто приходив на Майдан. З ним зустрічали Новий рік півмільйона українців. >>
Раніше, ще до середини грудня, на Майдані раніше суворо дотримувалися традиції щогодини співати «Ще не вмерла». Чоловіки знімали шапки і разом із жінками прикладали руки до серця, виконуючи Гімн України. Новий закон Майдану всім настільки сподобався, що заради виконання Гімну переривалася будь–яка робота, розмова, дискусія. >>
У Японії, коли дитина йде до школи, вона знає 300 народних пісень. В Україні навіть не кожен студент може підтримати своїм голосом співочу компанію. У школах на «народознавство», де б мали вчити звичаї та обрядові пісні, виділяється одна година на тиждень, і то не всі вчителі ставлять перед собою мету розспівати молоде покоління. >>
Для тих, хто не сприймає фольклор у чистому вигляді, музиканти подають етномузику у сучасних обробках. Буває, слухаєш якусь рок–ватагу з роззявленим ротом від захоплення, і навіть не підозрюєш, що цю пісню музиканти привезли з експедиції з Полтавщини чи Карпат. >>
Здається, лише ці корифеї українського рок–панку знають, що таке справжні «танці». У далекому 1987 році квартет молодих зухвалих хлопців уперше вийшов на фестивальну сцену Київського року–клубу і зіграв так, неначе знав, що на наступну чверть століття місце легенд українського року вже їм забезпечено. >>
