Нiно Катамадзе — про свої мрiї: «Хочу бандуру!». (Фото Володимира СТАДНИКА.)
У четвер у Міжнародному центрі культури й мистецтва (Жовтневий палац) улюблену співачку буржуазних журналів із хорошим смаком, естетських клубних ресторанів, закритих концертів і спеціальних акцій Ніно Катамадзе могла почути широка публіка. Концертом із групою Insight у супроводі камерного оркестру вона презентувала два нові альбоми — Black і White. «Чорне і біле — це просто і залишає багато простору для асоціацій, образів, ці назви не обмежують музику якимось одним поняттям. Я б хотіла, щоб потім були ще якісь кольорові альбоми — «Рожевий» чи «Блакитний», — сказала Ніно на прес-конференції.
Цю програму нова грузинська зірка презентувала 4-5 березня в Москві, на сцені МХАТу імені Горького у супроводі оркестру Юрія Башмета «Нова Росія», і два вечори напхом напханий театр підлаштовував дихання під чаруючі вокалізи унікальної співачки. Відомий «джазознавець» і радіожурналіст Олексій Коган на прес-конференції попросив не називати Ніно джазовою співачкою, «вона — універсальна і полістилістична виконавиця». Загалом музикознавці визначили її тягучий спів, її імпровізаційні ряди, чуттєвий вокал, грузинську автентику і світлий чистий сум як world musiс. Причому вона відразу може претендувати на найвищу сходинку в цій ієрархії. «Я співаю тільки грузинською мовою, але використовую її, швидше, як фонетику, голос і музика передають смисли, а не слова і мову, — відповідає Ніно на запитання про мову її пісень. — Я можу подумати і видати якісь мудрі слова, сплести звуки і слова в розумне речення, але навіщо? У музиці є всі відповіді». Її російська не така досконала, щоб вести нею філософські диспути, хоч вона і проводить сьогодні більшість часу в Москві, де її люблять, запрошують на концерти, куди її переманюють зрештою. Два презентовані альбоми — Black і White — записані в Грузії, але премастерінг їх робив москвич Олександр Альтман. Утім в Україні вона так само частий гість, «я всотую вашу культуру співу, музику, мені багато чого подобається, навіть хочу купити собі бандуру. А в якісь конкретні «українські» форми це, можливо, переплавиться згодом», — каже Ніно. А Олексій Коган додає, що пані Катамадзе багато чого подобається. Недавно вона дала свою композицію для нового диску «В джазі тільки дівчата», виданого українським лейблом, і зразу ж позитивно відгукнулася майже про всіх джазових співачок, які там представлені. Що підтверджує правило — таланту немає сенсу заздрити чи наводити ману на колег, адже так, як Ніно Катамадзе, все одно не заспіває ніхто.
Два нові альбоми — безцінний подарунок меломанам, усе те, що відлітає з хвилинами і потоками повітря у минуле, зафіксовано на компакт-диску. І коли в області душі накочує хвиля відчуттів, які не формулюються в слова, їх виражає спів Ніно Катамадзе. До речі, на прес-конференції журналісти попросили Ніно заспівати на камери «Суліко», а оскільки слова найвідомішої грузинської народної пісні роздали медійникам разом із прес-релізами, співачка попросила виконати «Суліко» хором. На тлі вусатого грузина на банері ресторану «Хінкалі», де проходила прес-конференція, під стелею, оздобленою справжньою лозою і золотистими гронами штучного винограду, у цікавій обробці «Суліко» звучало неймовірно модерно.
Поїхала Сандра Рулофс, і закінчився Рік Грузії в Україні, але культурний трафік між країнами, хочеться вірити, набув не залежного від політики напряму. Боюся казати назавжди, скажу — надовго, щоб не зурочити.
Усе життя я соромилась співати. І на те були всі підстави: відчувала, що неправильно відтворюю мелодію, голос здавався якимсь «глухим», нецікавим. Але парадокс у тому, що з дитинства саме спів надзвичайно вабив мене: весь вільний час я слухала музику. Можливо, та любов передалася від тата. Він самостійно вивчився грі на декількох народних інструментах, завжди натхненно співав у колі друзів. >>
Ось уже півтора місяця найпопулярнішим музичним хітом в Україні є Державний Гімн. Ще ніколи не звучав він так часто і так масово. Його виконанням були позначені трагічні передранкові години 30 листопада та драматична ніч 11 грудня. Він палко лунав із вуст кожного, хто приходив на Майдан. З ним зустрічали Новий рік півмільйона українців. >>
Раніше, ще до середини грудня, на Майдані раніше суворо дотримувалися традиції щогодини співати «Ще не вмерла». Чоловіки знімали шапки і разом із жінками прикладали руки до серця, виконуючи Гімн України. Новий закон Майдану всім настільки сподобався, що заради виконання Гімну переривалася будь–яка робота, розмова, дискусія. >>
У Японії, коли дитина йде до школи, вона знає 300 народних пісень. В Україні навіть не кожен студент може підтримати своїм голосом співочу компанію. У школах на «народознавство», де б мали вчити звичаї та обрядові пісні, виділяється одна година на тиждень, і то не всі вчителі ставлять перед собою мету розспівати молоде покоління. >>
Для тих, хто не сприймає фольклор у чистому вигляді, музиканти подають етномузику у сучасних обробках. Буває, слухаєш якусь рок–ватагу з роззявленим ротом від захоплення, і навіть не підозрюєш, що цю пісню музиканти привезли з експедиції з Полтавщини чи Карпат. >>
Здається, лише ці корифеї українського рок–панку знають, що таке справжні «танці». У далекому 1987 році квартет молодих зухвалих хлопців уперше вийшов на фестивальну сцену Київського року–клубу і зіграв так, неначе знав, що на наступну чверть століття місце легенд українського року вже їм забезпечено. >>
