Зірковий музикант — це не тільки той, хто співає/відкриває рот під фонограму чи пише музику/тексти. Він — народний улюбленець і відповідає чеховським критеріям про «все прекрасне»: подекуди секс-символ, креативна, неординарна особистість, людина з активною життєвою позицією. Нам важливо слухати полум'яні проповіді музичних зірок із революційних сцен, дивитися, як вони готують у кулінарних телешоу чи читати/дивитися їхні інтерв'ю. Хоча, узагальнено кажучи, насправді ми повинні тільки слухати їхню творчість. Подекуди це «жовтий» інтерес, але часто думається, що людина, яка створює ТАКУ музику й пише ТАКІ тексти, в житті має бути ще цікавішою.
Одна з найкращих російських музикантів Юлія Чичеріна здавалася такою. Її пісні завжди актуальні, вони — окрема, створена маленькою принцесою Юлею планета. Тут пронизане радіохвилями «жареное сонце больших городов» дозволяє купатися у фонтанах, смішити перехожих і не вірити в старість. Утім там «бывает только зима и лето», а значить — «ночью, понурившись, по темным улицам, по грустным улицам — одна», і «в долгом пути» «рисую на обрывках облаков свои желания». Але образ не вийшов цілісним і повноцінним. Юля-музикант і Юля-особистість, як виявилося, різні люди. Перша — приїздить до Києва доволі часто, а друга ніколи тут не була. Чичеріна-музикант розповідає про себе в кожному рядку своєї пісні цілу життєву повість, Чичеріна-особистість — затворник, відповідь на питання у якого щоразу треба витягати лещатами.
Минулого тижня Юля-музикант презентувала в Києві свій новий альбом «Музыкальный фильм». Юля-особистість навіть відповіла на запитання українських журналістів. Щоправда, здебільшого коротко, ствердно або заперечливо, подекуди мугикаючи «угу» чи «и-и» — так, що в присутніх не зникала нав'язлива думка про безпідставну зверхність, якою хворіють заїжджі російські зірки.
— Юлю, останній альбом Off/On ти випустила ще у 2003-му...
— Так? (Чичеріна уточнює це у прес-секретаря).
— Ти не пам'ятаєш, коли виходили твої альбоми?
— Звичайно, ні. Навіщо мені це пам'ятати? Є маса цікавіших речей.
— Так от, чи змінилися стиль музики і тематика текстів у новому альбомі в порівнянні з попередніми?
— О-о! Я просто не аналізувала так глибоко. І насправді я не звертаю на це увагу. Стиль, мабуть, залишився таким самим. Частину текстів, як і в попередніх альбомах, написала я. Найкраще мені, так розумію, вдаються пісні про любов.
— Що робила протягом цих двох років?
— Ну, мандрувала, давала концерти — все, як завжди.
— Свого часу ти говорила, що найкраща чи улюблена пісня ще не написана. Чи з'явилася вона на четвертій платівці?
— У цьому альбомі найкращої пісні немає, тому що це було б завершенням усього. Найбільше задоволення ти отримуєш тільки під час написання пісні, тобто в момент творчості. А процес виконання — це вже інша штука, ніяк із креативом не пов'язана. Я б назвала це приємним проведенням часу, але не роботою. Робота — це коли ходять за розкладом кудись і є чиїмись підлеглими. У мене, наприклад, роботи немає.
— Значить, ти безробітна? Варто записатися на біржі праці?..
— Не знаю, я не захоплююся такими питаннями.
— А якими цікавишся?
— От нещодавно купила килимову актинію і два корали для свого великого акваріуму. Вони вночі світяться, і всі рухаються так цікаво, словом, кльово.
— Мабуть, цікавишся ще буддизмом? Ти ж нещодавно з донькою повернулася з Індії, де якийсь час жила... Це ж якимось чином проявилося в творчості?
— Ніяких релігій. Я не настільки знайома з буддизмом, щоб це якось виявлялося в піснях чи відео. А зацікавилася я індійською темою тільки тому, що в голові взагалі не було інформації з цього приводу. Ну і ще подорожувати дуже люблю...
— З ким ще з українських виконавців ти знайома чи взагалі чула їхню музику, крім «Океану Ельзи»?
— (Пауза). Не знаю. Я не меломан і взагалі музикою не захоплююся. А моя музика в мені або літає десь довкола. Так, наприклад, у мене не має завдання — співати з кимсь, більше до душі співати соло. А якщо дуети і з'являються, то лише спонтанно, от як з «Бі-2» створили дует тільки по дружбі.
— Твій останній виступ на великому майданчику в Україні відбувся минулої осені на фестивалі «Чайка». Мій знайомий приїхав тоді погостювати з Португалії і попросив узяти для нього в тебе автограф. Людей за сценою було небагато, а біля твого намету взагалі мало, тому «автографування» не виглядало якось проблемно. Але ти пошкодувала просто розписатися, зникла в машині. На це українські виконавці сказали, що російські зірки завжди приїжджали з задертими носами...
— Ну, я не знаю про російських зірок нічого, тому що автографів у них не брала. А те, що я не ходжу спеціально в натовп давати автографи, — це точно.
— ...І обіцянки бути балакучішою, даної на початку, ти не дотрималася...
— Так, але я ж тільки сказала, що спробую. Я ж не базіка.
— Ага, як у твоїй пісні — «и никто не поймает мои мысли радаром».
— Це не моя цитата.
— Ні, точно, це слова з твоєї пісні «Даром»...
— ... (Юля усміхається і дивиться вбік).
...Мій кам'яний божок з індійського острова Гоа на диво тихо розвалився на картинні уламки з голлівудських фільмів. З навушників Юля Чичеріна співала свою нову пісню «Может ли такое показаться, что меня ты разлюбил...»
«Забута» авторкою пісня «Даром» увійшла до альбому «Музыкальные фильмы», записаного на студії «Мун рекордз». Загалом у ньому 10 треків, і така ж кількість відео на кожну з пісень. Утім в Україні альбом має інший вигляд, і на платівці тільки три кліпи. Усі відео — Юлиного авторства.
Чичеріна пояснює:
— Зйомки були в Лондоні, Швеції і, між іншим, у ваших Карпатах. Знімали під час відпочинку біля Ужгорода. Там я нібито літаю на мітлі по гористій місцевості. Розкажу по секрету: насправді я їхала на джипі, у якого зняли дах, і сиділа на самісінькій верхівці. Але насправді було повне відчуття польоту на мітлі.
У Нью–Йорку відбулася одна з найулюбленіших подій шоу–бізнесової тусовки — церемонія вручення премії MTV Video Music Awards, заснованої найпопулярнішим музичним телеканалом у світі. Уперше подію такого масштабу організували в Брукліні, і незважаючи на «непрестижний» статус цього району, дійство було справді вражаючим. >>
Цілком можливо, що за кілька років світ перестане асоціювати Ольгу Куриленко винятково з дівчиною Бонда: сьогодні вона задіяна у кількох проектах всесвітньо відомих режисерів, що дає їй надію вийти за рамки образу статичної красуні. Сміливо припускаю, що у майбутній біографії актриси буде глава, в якій описуватиметься, що змінити амплуа їй дозволила робота у фільмі дебютантки Міхаль Боганім «Земля забуття» (картина виходить на екрани кінотеатрів України 26 квітня): Ольга грає молоду жінку, яка не може забути про трагедію, що сталася в її житті під час вибуху на ЧАЕС. Актриса сама вийшла на проект маловідомої режисерки. «Від когось Ольга довідалася, що існує сценарій фільму про Чорнобиль, і зацікавилася ним, — розповідала в інтерв’ю «УМ» Міхаль. — Оскільки я знімала до цього документальне кіно, то мені не йшлося про те, щоб залучити до роботи над фільмом відомих акторів. Але коли зустрілася з Ольгою і поговорила з нею, то зрозуміла, що вона підходить на цю роль».
Незважаючи на те, що українка працює з такими великими, як Деніел Крейг, Терренс Малік, Том Круз, їй вдається залишатися «земною». «Особливі прикмети» цієї знаменитості: скромність, виваженість, працьовитість. Хоча, можливо, у майбутньому ми дізнаємося про недитячі інтриги, завдяки яким, а не лише екзотичній красі, Куриленко пробиралася на вершини Голлівуду, проте в інтерв’ю «УМ» Оля постала саме такою. За її словами, вона не потребує «зіркової свити»: у неї немає менеджера, асистента, водія, публіциста. «Свою кінокар’єру я будую сама. Для простої поради мені достатньо мого асистента», — стверджує Куриленко. >>
Лікарі, які робили розтин тіла співачки Уїтні Х’юстон, виявили в її легенях воду. Така остання новина із закулісся раптової смерті американської зірки поп– та соулмузики. >>
Цьогорічна, 58–ма, церемонія вручення найвищих американських музичних нагород «Греммі», яка відбулася в Лос–Анджелесі у ніч із неділі на понеділок за київським часом, пройшла під знаком жалоби. Напередодні у своєму готельному номері була знайдена мертвою славетна співачка Уїтні Х’юстон, яка мала виступити на цій церемонії, тож вечір фактично перетворився на вшанування її пам’яті. Спершу організатори навіть думали взагалі скасувати захід, але родина Х’юстон попросила цього не робити. Проте в програму церемонії було внесено зміни. >>
Цьогорічна, 83–тя, церемонія нагородження премією Американської кіноакадемії виявилася чи не найбільш передбачуваною з початку сторіччя. В усіх головних номінаціях «Оскар» отримали фаворити, та й решта переможців критиків не здивували. >>
Змагання, в тому числі й музичні, привабливі несподіванками. Цьогорічне «Євробачення» подарувало дуже симпатичний «сюрприз»: перемогу звичайної німецької дівчини, вчорашньої школярки, яка, не маючи змоги похвалитися вокальними даними чи особливим музичним талантом, підкорила Європу своєю щирістю і простотою. Німеччина стоїть на вухах і носить Лєну Майєр–Ландрут на руках, продюсер на хвилі цієї ейфорії пропонує відправити її на «Євробачення» й наступного року, а сама тріумфаторка зітхає: мовляв, усе це приємно, але коли ж їй тепер навчатися? >>
