Інна Богословська: Я не розстібаю свою кофтинку нижче рівня політичної доцільності

      Кажуть, що партія «Віче» є проектом зятя Леоніда Кучми Віктора Пінчука — як і чотири роки тому «пінчуківським» проектом на виборах до парламенту була Команда озимого покоління. І перший, і другий раз лідерство в цих оригінальних політичних силах, не зовсім типових для українського консервативного суспільства, було віддано жінці. Зараз Інна Богословська визнає, що КОП — «це був бренд», а от «Віче» — «це сутність». Щоправда, впродовж усієї виборчої кампанії «вічовики» так і не збагнули, що в українській мові назва їхньої партії відміняється («Вічем», у «Вічі»...) і використовували його невідмінюваним — саме як «бренд».

      Основним інструментом у боротьбі за депутатські мандати для «Віча» був «План розвитку країни». Багато з тих, хто голосував за цю політичну силу 26 березня, аргументував свій вибір якраз наявністю у неї, на відміну від інших партій, чіткої програми на подальші двадцять років. За словами лідерів «Віча», над «Планом» працювало 30 тисяч осіб протягом трьох років. Щоб написати цю книжку, команда Богословської проїхала вздовж та поперек усю країну, потім випустила її мільйонним накладом і заявила в телерекламі, що це — не «передвиборча брошура». Утім багато хто, переглянувши книжечку, наповнену в основному ліберальними гаслами, може з цим посперечатися.

      Водночас пані Богословська, активно підтримувана телеканалами Пінчука, засвідчила ще одну свою роль — роль такого собі Термінатора для Юлії Тимошенко. Значно радикалізувавши свій імідж, Інна Германівна підняла на щит ідею боротьби з «авторитарною» Юлією Володимирівною.

      У результаті «Віче» зазнало поразки, отримавши 441 912 голосів, тобто лише 1,74%. Але Богословська не хоче вірити цій цифрі й одразу після виборів почала боротьбу разом із низкою інших партій за політичне виживання. Уже третій тиждень поспіль вони вимагають перерахунку голосів по всій Україні, звертаються в суди зі скаргами та позовами. Про боротьбу за місце в парламенті та про своє політичне майбутнє Інна Богословська розповіла «Україні молодій». Звісно, вона просто не могла ще раз не «пройтися» по більш успiшній леді української політики. Вирішуйте самі, чи є в цьому щось більше, ніж просто жіноча конкуренція...

«Ми були щасливi й упевненi...»

      — Пані Інно, вибори минули. І хоча ви продовжуєте боротьбу, все-таки чи встигли хоч трохи розслабитись?

      — Коли гвалтують вашу доньку, ви не думаєте про щось інше — скажімо, про те, як ви виглядаєте. Ви рятуєте доньку і караєте гвалтівника. Ми зараз рятуємо Україну від авторитарного режиму, який народжується в нас на очах, і будемо карати гвалтівників стільки, скільки в нас стане сил. Хоча зараз є відчуття певної втоми. Але ми плануємо пройти весь етап оскарження через комісії. Якщо це не допоможе, то подумаємо, що робити далі.

      — Перед виборами ви були готові до того, що вам доведеться займатися судовою тяганиною?

      — До виборів я точно знала, що ми перемагаємо, про це свідчили наші заміри. Тому ми були щасливі й упевнені. Зараз же в нас відчуття, як в окраденої дитини. Обікрали не лише нас, а й людей, які за нас голосували. Ми отримали величезну кількість звернень від молоді (а для нас молодь — це люди до 35 років). Ці люди приходили, приїздили в офіс і казали: «Давайте щось робити, наші голоси вкрали!». Це думаюча частина населення, таких обвести довкола пальця неможливо.

      — А якою була ваша реакція на екзит-поли, які також підтверджують результати голосування? Вважають, що вони таки були чесними...

      — Коли ми почули, що за екзит-полами «Віче» в селах і малих містах отримало 2,3%, ми зрозуміли, що проходимо. Бо села та райцентри не були нашим пріоритетом — там ми розраховували отримати прибизно 1,5%. Тому коли ми вже побачили фальсифікації на сайті ЦВК, а в той час люди приносили нам протоколи із зовсім іншими даними, де в нас було 4-5%, зрозуміли, що щось відбувається.

Астрологи говорили, що ми переможемо

      — Пані Інно, колись ви в одному інтерв'ю розповідали, що захоплюєтеся гороскопами і вам їх розробляють професійні астрологи. І перед виборами розробляли? Що говорив той гороскоп?

      — Розробляли. Показував, що буде перемога.

      — А чи проводили ви в себе у штабі у ніч виборів якесь застілля, як це робили інші партії, аби відсвяткувати прогнозовану перемогу?

      — Ні. Ми ж інше покоління. Ми звикли «вкалувати», звикли, що все, що в нас є в житті, — це наші власні заслуги. Тому не планували жодного святкування, допоки не було б остаточних результатів виборів.

      — Яка доля ваших штабів після виборів?

      — Ми не попрощалися і не закрили жодного штабу, допоки не буде закінчена ця боротьба.

      — А чи телефонували вам політики з конкуруючих штабів, щоб підтримати чи поспівчувати, коли стали відомі попередні результати виборів?

      — Телефонували, підтримували й обіцяли підтримати в усьому, зокрема що стосується перерахунку голосів. Хто саме телефонував? Це були переможці виборів.

«План розвитку країни» впроваджуватимемо через 82 місцеві ради

      — Прем'єр Єхануров казав, що йому шкода, що «Віче» не пройшло до парламенту. Адже главі уряду дуже сподобався ваш «План розвитку країни»...

      — «Хороший був колобок», — сказала лисиця, облизнувшись», — це втрутилася у розмову лідерка Блоку НДП Людмила Супрун, яка проходила поряд і почула запитання. Богословська засміялася й продовжила:

      — Єхануров був першою державною особою, яка прочитала наш «План розвитку...». Мені це було дуже приємно. Ми з ним зустрілися, коли він ще був «губернатором», і Юрій Іванович показав свій примірник — такий потертий, із підкресленнями... І, до речі, він багато чого зробив такого, коли був «губернатором», що було написано в цій книжці.

      — А яке майбутнє чекає на ваш «План розвитку»? Чи, будучи в опозиції, втілюватимете його в життя?

      — Я вже не знаю жодної політичної сили, яка не користується цілими розділами з цієї книги. І ми цьому дуже радіємо, бо ми пропонували його для будь-яких політчиних сил. А якими механізмами саме ми його будемо впроваджувати? Не забувавайте, що ми пройшли в 82 місцеві ради. Це величезний інструмент для «Віча».

      — А не маєте бажання як позапарламентська партія створювати свої законопроекти і просувати їх у парламент?

      — Безумовно, будемо цим займатися, якщо не потрапимо до Верховної Ради. Але я зараз не ставила б крапку в результатах цих виборів.

      — А наразi захоплення Єханурова вашою книжкою не вилилося з його боку в якусь пропозицiю щодо якоїсь посади?

      — Оскiльки зараз ми у боротьбi, то пропозицiй жодних не лунало.

      — Але ви хотіли б отримати якусь посаду в уряді як людина, що має свій «План»?

      — Ні, бо ця влада прийшла завдяки криміналу, про що свідчить фальсифікація, яка відбулася.

«Ми готові виводити людей на вулиці»

      — Та навіть ваші однодумці по боротьбі говорять: якщо фальсифікації й чинилися, то передусім не на користь проющенківської «Нашої України», а на корить БЮТ і Партії регіонів...

      — Так, безумовно. Але «Наша Україна» мала можливість це довести, якби проголосувала в парламенті за перерахунок голосів. Та й після президентських виборів 2004 року ніхто нічого не зробив так, щоб фальсифікатори виборів були покарані.

      Якщо фальсифікації залишаться безкарними, це закладе умови для появи в Україні тоталітарного режиму. Це треба розуміти! Я це знаю, бо я дуже добре вчилася, я знаю, що таке теорія та історія держави і права. Ми зараз маємо абсолютно стовідсоткову кальку того, як у ХХ столітті приходили до влади фашистські, авторитарні режими. І якщо сьогодні «Наша Україна» й Президент не доведуть факт того, що в них та в інших політичних партій вкрали голоси, аби поставити Президента і його партію на коліна (незважаючи на те, що вона правляча), вони тим самим розпишуться у своїй політичній смерті. Ця смерть настане за рік чи півтрора. Після прихованого політичного перевороту, який уже триває, «НУ» на наступних виборах може просто не подолати бар'єр, підвищений до 5%.

      — Для вас постанова Вищого адміністративного суду щодо призупинення публікації результатів виборів у «Голосі України» та «Урядовому кур'єрі», ухвалена після звернення Вітренко, — це якась перемога?

      — Суд уперше за всю виборчу кампанію прийняв законне рішення. Це перемога закону. Бо попри те, що голосування проходило більш-менш демократично, підрахунок відбувався за формулою Сталіна: не важливо, хто як голосує, — важливо, хто рахує. А далі ми очікуватимемо суду, і це буде перше велике рішення Вищого адміністративного суду.

      — Після того як Блок Вітренко подав до Вищого адмінсуду свій позов, група партій (у тому числі й ваша) оголосила про власне звернення до Феміди. Ви свідомо працюєте відокремлено від Вітренко?

      — Ми не знаємо змісту позову пані Вітренко. Ми маємо власну позицію, власну доказову базу, і кожна з тих партій, з якими ми зараз співпрацюємо, також подаватиме позови окремо.

      Робити те, що робить Вітренко, в тому числі й ставити намети, це їхнє право. Кожна політична сила робить те, що вважає за потрібне. Але ми вже заявляли: якщо не зможемо довести факти фальсифікації виборів і суд не виконуватиме своїх законних обов'язків, ми готові виводити людей на вулиці.

      — Чи зверталися ви до міжнародних інституцій, які оцінили наші вибори як демократичні позитивно?

      — У цей вівторок за нашим офіційним рішенням до всіх посольств надійшли відповідні матеріали. За це відповідав Блок Литвина. Ми зараз ведемо переговори про зустріч із організаціями, які нам присилали своїх офіційних спостерігачів.

      — Якщо вам у будь-який спосіб не вдасться досягнути перерахунку голосів і ви не потрапите в парламент — що далі робитиме «Віче»?

      — Будемо гуртувати всі розумні та здорові сили, створювати демократичну опозицію цьому парламенту. Чи це буде блок, чи коаліція, чи братимуть у ній участь ті партії, які сьогодні разом із нами виступають за перерахунок, — поки що важко сказати. Ми ще не сідали за один стіл і не розмовляли на цю тему. В будь-якому випадку це буде великий громадський фронт.

«Одна хвилина Тимошенко як Прем'єра зменшує на годину час перебування Ющенка на посаді Президента»

      — Перед виборами ви казали, що партія «Віче» могла б стати містком між «Нашою Україною» та «Регіонами». Ідею порозуміння просував і Блок Литвина, проте вибори показали, що люди не потребують цього, вони обирають трохи радикальніші програми й більш непримиренних політиків.

      — А чому ви вважаєте, ніби ідея порозуміння не проходить? Он зараз все більше розмов про велику коаліцію. Ось вам та сама ідея.

      — Але все ж на виборах люди обрали насамперед «радикалів», а не «миротворців».

      — Не забувайте, що всі ми родом із тоталітарної держави. Цим і пояснюється така популярність авторитарних лідерів — Тимошенко і Януковича. Але час іде, все змінюється. Коли ми чотири місяці тому виступали за єднання «помаранчевих» і «біло-голубих», усі казали, що це абсурд і такого ніколи не буде. А зараз ідуть розмови про велику коаліцію. Будь-яка нова ідея спочатку сприймається як щось неймовірне.

      — На вашу думку, кого ця велика коаліція в результаті обере Прем'єром?

      — Думаю, це не буде лідер і взагалі представник якоїсь політичної партії. Прийде якась компромісна фігура. Якщо ця велика коаліцiя, звісно, взагалі буде.

      — Як ви вважаєте, Тимошенко піде в опозицію, якщо їй не віддадуть посаду Прем'єра?

      — Я впевнена, що час Тимошенко у великій політиці як першої особи закінчується. Вона повинна бути в опозиції —  вона там і буде.

      — Чи не вважаєте ви, що, відмовляючи Тимошенко в реалізації її амбіцій, інші учасники коалiції, які підтримуть Президента Ющенка, ризикують, що на опозиційності вона заробить собі величезний рейтинг і згодом потiснить Віктора Андрійовича з посади глави держави?

      — Єдиний шанс для Тимошенко стати Президентом — це отримати посаду Прем'єра. Одна хвилина Тимошенко-Прем'єра зменшує на годину час перебування Ющенка на посаді Президента. Адже вона як Прем'єр-міністр перше, що робитиме, — це боротиметься з Ющенком як Президентом. Думаю, впорається вона за півтора року. Виведе Україну на дострокові президентські вибори, спричинивши при цьому стан економічного й соціально-політичного хаосу, може, навіть війни. І це буде плата нинішній владі за її слабкість і нерішучість.

      Сьогодні залишити безкарними організаторів фальсифікацій, серед яких, безумовно, є й Тимошенко, — це те саме, що почати знищувати самих себе.

«Я не люблю чоловіків, які бояться жінок»

      — Давайте трохи не про політичні розклади. Багато хто  відзначає вашу велику енергетику, вас називають сильною жінкою. Колись ви розповідали, що маєте, згідно з нумерологією, «п'ять одиниць», а людина з таким характером — це майже тиран. Як ви гадаєте, може, виборці вас просто злякалися?

      — Ну це не так страшно.. (Сміється). Я не знаю, не хочу над цим питанням навіть замислюватися. Знаю точно, що «Віче» отримало величезну кількість соратників під час цієї кампанії, і майбутнє України — за такими людьми нової якості, нового типу мислення...

      — Все-таки, коли чоловіки говорять, що вас бояться, — для вас це комплімент чи проблема?

      — Звичайно, проблема. Я хотіла б захищати людей. Я не знаю, чого вони бояться.

      — Дуже сильних жінок...

      — Я не люблю таких чоловіків, які бояться жінок. Значить, у них є інші герої... (Посміхається)

      — Чи доводилося вам застосовувати в політиці «жіночі штучки», щоб вплинути на чоловіків? Використання таких «штучок» можна угледіти у згаданої вами Тимошенко...

      — Я не розстібаю свою кофточку нижче рівня політичної доцільності.

      — А взагалі, для вас питання гардеробу — важливе? Чи думаєте, яку обновку вдягнути перед телекамерами?

      — Якщо ви зауважили, я цим не хворію.

      — Можна було зауважити, що ви в одязі віддаєте перевагу двом контрастним кольорам — чорному й білому.

      — Просто вони мені пасують. 

      — Чи вважаєте ви, що в Україні бракує яскравих жінок-політиків? І якщо для об'єктивності не враховувати вашу особистість — кому б ви віддали перше місце у рейтингу найяскравіших жінок у політиці ?

      — Жінок в українській політиці дуже мало, їх повинно бути значно більше. А якщо відкинути і Богословську, і Тимошенко, то, безумовно, це Раїса Богатирьова (лідер фракції «Регіонів» у Верховній Раді. — Авт.). Вона дедалі зростає як політик.

ДОСЬЄ «УМ»

Богословська Інна Германівна

      Народилася 5 серпня 1960 р. у Харкові.

      У 1982 р. закінчила з відзнакою Харківський юридичний інститут, тоді ж почала працювати юристом обласної колегії адвокатів. З 1989 р. навчалася у заочній аспірантурі Інституту держави та права Академії наук СРСР.

      У 1993 р. заснувала фірму «Юридична міжнародна служба», у 1994 р. — фірму «Міжнародна аудиторська служба». Очолює також консалтингову фірму «Пруденс». У 1997 р. обрана головою Харківської обласної організації Спілки юристів України та заступником голови СЮУ. З 2001 р. — президент Спілки податкових консультантів України.

      1998—2002 рр. — народний депутат, перший заступник голови Бюджетного комітету.

      З травня 2003 р. по січень 2004 р. — голова Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва.

      У 2002 р. — кандидат у народні депутати від блоку «Команда озимого покоління», у 2006 р. — від партії «Віче» (обидва рази до ВР не пройшла).

      Голова партії «Віче», очолює з 2001 р. (попередня назва — Конституційно-демократична партія).

      Заслужений юрист України.

      Розлучена. Має доньку Анастасію 1980 р.н.