«Сяйво» книжкових палітурок чи сяйво золотого теляти?

      Попри указ Президента, яким Ющенко дав завдання всіляко сприяти книговидавничій та книгорозповсюджувальній сферам, тиск на найповажнішу столичну книгарню «Сайво» не зменшився. Директорка «Сяйва» Марина Довга переконана, що їхню книгарню намагаються закрити, а саме приміщення прибрати до рук для того, щоб відкрити комерційно вигідніші проекти. Така ж ситуація і у «Знання», другої книгарні, розташованої на Хрещатику. Їх намагаються виставити з приміщення через те, що в ньому будуть робити чи то реконструкцію, чи повну перебудову. Книгарні не пропонують іншого приміщення навіть у найдальшому районі столиці.

Українську книжку скоро буде ніде купити

      Особлива цінність «Знання» та «Сяйва» полягає в тому, що це — практично єдині на всю Україну книгарні, де можна придбати книги українських видавництв. Більше того, саме україномовну книжку, бо навіть на славнозвісній «Петрівці», де можна знайти російськомовний переклад практично будь-якої книги, україномовний лоточок тісниться десь скраєчку і знайти його щастить не всім. Так що люди з областей, де української книжки принципово немає, приїздять до Києва саме для того, щоб «затаритися» українськими книжками в «Сяйві» чи «Знанні».

      До речі, PR-директор видавництва «Кальварія» Ксенія Сладкевич повідомила журналістам радісну новину — в Полтаві вперше за 14 років було куплено книжку їхнього видавництва. Львівське видавництво змогло «прорватися» у центральноукраїнську область за допомогою комерційної мережі книжкових супермаркетів «Буква». Ця мережа непогано зарекомендувала себе серед київських любителів книги — в «Букві» є відділ аудіо- та відео- продукції, в деяких — книгарня-кав'ярня, непоганий асортимент різноманітної літератури. Але на 95 відсотків тут продають російську книжку, і далеко не всім українським видавництвам таланить виставити в «Букві» свої книжки, особливо якщо це поезія, філософія, інтелектуальна проза, культурологічні чи політологічні розвідки. «Буква» продає те, що користується попитом і має досить високу націнку.

Мистецтво звiльняти приміщення

      Нещастя просто переслідують київські центральні книгарні. Приміщення на Хрещатику, в якому кілька років тому була розташована книгарня «Мистецтво», зараз стоїть порожнє. Як розповіла директор «Мистецтва» Наталія Мірошник, у 2004 році їм у судовому порядку було відмовлено у праві орендувати це приміщення. Книжки, в тому числі антикварні, обладнання та оргтехніку за кілька годин спішно закидали у вантажівку та відвезли до підвалу, який надали «книгарні на торбах» співчутливі любителі книги. Все це готові були скинути ледь не на вулиці. Директор книгарні та колектив стали спішно оббивати пороги чиновників, просити своїх постійних клієнтів — досить впливових людей — допомогти їм у цьому нещасті, але колективу порадили «зливати воду», бо надто серйозні люди відчули потребу у приміщенні, де колись стояли книжки і висіли картини. «І ви знаєте, що там було, — каже директор книгарні Наталя Мірошник, — транзитний сервер ЦВК, про який так багато говорили! А приміщення орендувала дочка Ківалова. Причому відразу на 40 років і за більш ніж симоволічну плату (7 грн. 80 коп за метр квадратний на місяць, тоді як комерційна оренда в десятки разів вища)».

      «Ринкові» відносини близькі не тільки київським чиновникам. Львівське обласне управління культури зацікавилося підвалом художньої школи, яке відремонтувало і на сьогодні орендує видавництво «Кальварія». Директор видавництва Петро Мацкевич навіть не уявляє, кого могло зацікавити це невелике приміщення і навіть не хоче думати, що метою війни, яка почалася між видавництвом та місцевим управлінням культури, може бути спроба дискредитувати відоме українське видавництво. Хто зацікавлений у цьому — конкуренти, люди, яким потрібні площі, чи ще хтось — невідомо.

Рейдерські штучки

      Але повернімося до ситуації з книгарнею «Сяйво». Чому після того, як колишній мер Києва Олександр Омельченко, якого злі язики вважали причетним до афер зі столичною нерухомістю, втратив посаду, після того, як сам Президент пообіцяв режим сприяння книгарням, директора книгарні пані Довгу та трудовий колектив щось турбує? Чи це не фобії, чи не бажання зробити самопіар? На жаль, ні.

      Директорку «Сяйва» не менше, ніж колишнього, насторожує новий мер Києва Леонід Черновецький. За її словами, люди з команди Черновецького приходили «домовитись по-хорошому» з працівниками книгарні, щоб вони продали чи віддали його довірителю свої частки у статутному фонді книгарні. Ще в 2003 році з цим приходив № 5 виборчого списку блоку Черновецького до Київради Анатолій Чуб. Тоді він натякав на високого покровителя з донецьким корінням. Після відомих подій 2004 року Чуб, за словами Марини Довгої, діловито пояснив, що його довіритель уже «помаранчевий». Мовляв, начувайтеся...

       Справді, для «Сяйва» тоді все тільки починалося. Нещодавно пройшов «чесний-справедливий» суд, який визначив, що половина статутного фонду книгарні належить книготорговельній фірмі «Орфей-1». Ця фірма у 2001 році матеріально допомогла «Сяйву», коли магазин переживав скрутні часи. Книгарня поступилась фірмі частиною статутного фонду, але у 2004 році, після того як «Сяйво» повернуло фірмі борг та ще й реалізувало партнерам продукцію на суму 1 мільйон 600 тисяч гривень у закупівельних цінах, викупила книги, які «Орфей-1» не зміг реалізувати через банкрутство, союз «Сяйва» та «Орфея-1» розпався. Зі складу засновників «Сяйва» було виведено «Орфей-1», а його двоє засновників — Ростислав Корнієнко та Костянтин Клімашенко стали власниками часток як фізичні особи.

       Люди, яких цікавить приміщення «Сяйва», могли б викупити частки директорів колишньої книготорговельної фірми, проте це було б надто мало для того, щоб вершити долю книгарні, розташованої на ласому шматку території. Саме тому Корнієнко ініціював судовий розгляд, в якому йому допомагали юристи з команди Черновецького — № 3 списку виборчого блоку Черновецького до Київради Денис Комарницький, №-7 того ж таки списку В'ячеслав Супруненко, зять Черновецького, депутат Київради від Солом'янського району та № 2 списку в Деснянському районі Олексій Самохін.

       Суд, який відбувся на наступний день після парламентських виборів, вирішив, що 50 відсотків статутного фонду ТОВ «книгарні «Сяйво» мають належати фірмі «Орфей-1». При цьому співзасновник цієї фірми Костянтин Клімашенко стверджує, що не знає, чим займається «Орфей-1» та його колишній партнер по бізнесу, бо фірма ще кілька років тому збанкрутувала, і йому нічого не повідомляли про відновлення її діяльності. Судячи з усього, зі співвласників пана Клімашенка просто було не надто елегантно «випхано». На діяльність фірми, яка, наче невірна жінка, «пішла» від нього, та до діяльності якої він тепер має суто формальне відношення, Клімашенко впливати не може. Тож він та колектив «Сяйва» з жахом і здивуванням слідкують за тим, що може бути далі.

       А далі, як пояснили юристи, можуть бути різні «ходи». Колективу «Сяйва» вже в судовому порядку заборонили проводити збори. На основі цього правового казусу «співвласники» книгарні можуть подати позов до суду, скаржачись на «бездіяльність» колективу. Рішенням суду можуть «заморозити» право частини власників приймати рішення. А далі вже залишається на засіданні власників прийняти одноголосне рішення про зміну напряму діяльності магазину (наприклад, про створення бутіка дамських сумочок), про переїзд в інше приміщення, про банкрутство, про дарування своїх часток якомусь добродію... Та мало що може вигадати невтомна людська фантазія!

       До класичних рейдерських схем (це коли відбирають майно за допомогою трохи нечесного вироку суду) належить також доведення підприємства до банкрутства (з тим, щоб потім його продати за ціною набагато меншою за ринкову, а вже потім перепродати за ринковою, а доларову різницю з кількома нулями покласти собі в кишеню). Можна і простіше — «демократично» переобрати директора і головного бухгалтера.

       Колективу «Сяйва» можна було б звернутися до Президента, щоб він захистив передостанній оплот української книги в столиці української держави, якби не кілька невеличких, але в даному випадку вагомих «але». По-перше, Президент не може впливати на рішення суду — це не демократично і суперечить принципам правової держави. А по-друге, як вiдзначив головний редактор журналу «Кореспондент» Віталій Сич у своїй статті «ЗАТ Місто Київ», «значно більшу вагу в українській столиці мають голови київських управлінь і відомств, ніж Президент».

      Крім того, нещодавно стало відомо, що один із провідних банків України — «Правекс» —  має намір збільшити мережу своїх структурних підрозділів від 150 до 550 у поточному році. Про це повідомила прес-служба банку, передає сайт «Українська правда». «Найближчим часом ми маємо намір розширювати лише внутрішню мережу, а виходити за кордон і відкривати там представництво поки що не плануємо», — зазначили у прес-службі банку. Акціонерами банку станом на 1 січня 2006 були: товариство з обмеженою відповідальністю Правекс-Брок (27,84%), зареєстрована на Кіпрі компанія Serviden Enterprises Limited (20,12%), президент концерну «Правекс» Леонід Черновецький, який володіє безпосередньо 35,22% і опосередковано — 43,28% акцій банку.

      Цікаво також, що, як повідомив той самий «Кореспондент», Черновецький на посту мера планує підтримувати «тих людей, які потребують підтримки, зокрема тяжко хворих, які не можуть вийти з квартири і яким залишилося жити недовго». «Нехай вони терміново звертаються в КМДА на моє ім'я та розповідають, в яких жахливих умовах вони знаходяться», — закликав на своїй прес-конференції Черновецький.

      «Ми поміняли шило на мило, — відповів на питання щодо нової київської влади Костянтин Клімашенко, — тільки до мила нам додали ще й мотузку».

ДО РЕЧІ

      «Сяйво» відкрили в лютому 1944 року. На фасаді цієї письменницької книгарні — 8 меморіальних дощок найвідоміших українських літераторів, які були постійними відвідувачами книгарні, вважали це місце своїм літературним клубом. Саме приміщення (367 кв.м на вул. В. Васильківській, 6А) було колись у списку культурних пам'яток столиці.

ДОВІДКА «УМ»

      За офіційними даними, середня ринкова ціна купівлі квадратного метра квартирної площі в місті Києві складає 400 доларів США. Ціни на квадратний метр приміщень у престижних районах доходять до 2—3 тисяч доларів.