Сонце світить, сонце гріє

      «Ось, бачите — на даху дві великі пластини, синя та срібляста? Це — батареї. Синя пластина — бляха з інтегрованим фотоелектричним покриттям. Від неї ми маємо електрику, якою повністю освітлюємо квартиру. За рахунок іншої панельки ми маємо тепло і гарячу воду», — розповідає про секрети енергоощадного будинку Оксана Денис, авторка ідеї та директор видавництва «ЕКОінформ». Архітектор за фахом, вона давно й професійно вивчає енергоощадні технології, які вже багато років впроваджують у цілому світі. І от, нарешті, незалежний від енергетичних служб будинок добудовують у Львові. «Ця енергоощадна квартира у Львові — перша така не лише в Україні, а й у Європі», — стверджує Оксана Денис. Досі навіть у Європі ніхто не брався за спорудження енергоекономного помешкання у самісінькому центрі міста, та ще й в архітектурній забудові, серед інших старовинних будинків, тому цю квартиру в Львові автори проекту вважають унікальним явищем не лише для України, а й для Європи.

      Матеріали, які впадають у вічі, як тільки-но заходиш до квартири, на перший погляд, нічого не кажуть: трубки, пластини, ізоляція — звичайна начинка звичайного будинку. Тільки-от різниця є, і суттєва: все це — власна система енергозабезпечення та енергозбереження.

      Енергоощадна квартира у Львові — двоповерхова. В стелі вставлені великі вікна, а замість балкона прямо на даху облаштували терасу, з якої відкривається непогана панорама на старовинний Львів. Власне, тут і «починається» енергія, завдяки якій будинок не має стосунків ані з газовими компаніями, ані з обленерго. Світло і тепло для двох поверхів цього львівського помешкання виробляють сонячні батареї, розташовані на даху, вентиляцію забезпечують спеціальні пристрої.

      Газового опалення у квартирі нема (пані Оксана принципово не хотіла його встановлювати). Надто вже багато клопотів завдають, на її думку, газові служби. Зате є осучаснений камін на дровах. Повітряний теплообмін у квартирі здійснюється за рахунок особливого (для українців поки що особливого) пристрою — рекуператора. Такі собі «полотняні» труби, розміщені в кожній із кількох кімнат, з'єднані з димарними ходами. Рекуператор тепла подає зовнішнє повітря в кімнату практично кімнатної температури, оскільки нагрівається внутрішнім. Пристрій споживає лише 3 Вати електроенергії, а фотоелектрична панель на даху повністю це забезпечує.

      «У звичайній квартирі доводиться постійно розпалювати пічки, які погано обігрівають. Парове опалення — це також величезна марнотратність, і ми знемагаємо від тягаря обслуговування комунальними службами. Це поганої якості вода, якої може й не бути, це неякісний газ, засмічені труби тощо», — пояснює Оксана Денис вигідність і зручність такої квартири.

      Натомість в енергоощадному будинку можна позбутися всіх цих проблем. І основна засада, яка дозволяє це зробити, — добра теплоізоляція. Енергія, яку виробляють батареї на даху, акумулюється у підвалі — там стоїть великий акумулятор. Влітку він акумулює енергію, яку з успіхом можна використовувати взимку. Та і взимку багато сонячних днів, тож батареї весь час працюють.

      «Найбільше можливостей — у сонці. Ми використовуємо хіба що часточку тієї сонячної енергії, яку могли би використати», — каже директорка видавництва.

      Ідею облаштувати енергоощадну квартиру видавництво «ЕКОінформ» розробляло два роки. «В Україні мало хто вміє це робити, та головне, ніхто не хоче вчитися. Ми шукали підрядника, та жоден проектант чи інсталяційна фірма в Україні не взялися за це. Тому ми звернулися до Польщі, звідки до нас приїхав проектант. Усі роботи також виконувала польська бригада», — каже Оксана Денис.

      За її словами, нині вже стало загальносвітовою тенденцією поєднувати будівельні матеріали з інженерною начинкою, яка є в будинках. А відтак — зберігати та виробляти енергію.

      «Скоро не буде вже таких понять, як стіна, котел, радіатор — це все буде інтегроване. Стіни і дахи будуть приймачами енергії, — прогнозує Оксана Денис. — І такі будиночки для європейських країн — це норма. У Швеції кожен будинок має теплову помпу, а кожен третій будинок має сонячний колектор. І це за умови, що у Швеції не так вже й багато сонячних днів».

      Та чи вигідно облаштовувати собі таку незалежну квартиру? Оксана Денис вважає, що так: «Коли нам кажуть — це не окуповується, то ми просто не вміємо рахувати. В усьому світі рахують інвестиційні та експлуатаційні кошти, а ми рахуємо лише інвестиційні кошти. І тому нам здається, що ця технологія надто дорога. До того ж у нас низькі ціни на газ. Я, наприклад, рада, що вони піднімаються. Тоді енергоощадні технології дійсно реально впроваджувати в життя».

      Фахівців, які свідомо взялися б за впровадження енергоощадних технологій, в Україні небагато. «На це потрібні повноцінні державні програми», — констатує Оксана Денис. І взагалі, в час, коли запасів нафти та інших вичерпних ресурсів залишилося не так уже й багато, енергоощадні технології, на думку науковців, є чи не єдиним оптимальним виходом із енергетичної кризи, яка рано чи пізно чекає планету.