Шинелька на виріст

      На початку 2007 року Європейська Комісія, можливо, розпочне переговори з Україною про укладення угоди про зону вільної торгівлі. Про це заявила минулого понеділка представник Європейської Комісії Софія Албарран Муньоз, яка взяла участь у презентації звіту «Перспективи поглибленої торгівлі між Європейським Союзом та Україною». Документ було підготовлено на виконання контракту генерального директорату з питань торгівлі Єврокомісії науковцями з Брюсселя (Центр європейських політичних досліджень), Кіля (Інститут світової економіки) і Києва (Міжнародний центр перспективних досліджень). Цю подію можна розглядати як початок неофіційних консультацій щодо структури та змістовного наповнення майбутньої угоди про створення зони вільної торгівлі між Україною та ЄС, вважають у Мінекономіки. І наголошують: у цьому контексті вступ України до Світової організації торгівлі (СОТ) є обов'язковою умовою надання статусу переговорам про створення такої зони.

      Головний експерт Центру європейських політичних досліджень Майкл Емерсон був відвертим. Відкриваючи презентацію, він наголосив, що існує певний політичний контекст того, що Єврокомісія розпочинає розмову про угоду щодо зони вільної торгівлі з Україною і, мовляв, цей контекст уловлюють усі. З цього приводу варто нагадати, що Україна має намір подати не пізніше третьої декади квітня остаточний робочий звіт до секретаріату СОТ, отож нарешті може бути розглянуто питання про її вступ до цієї міжнародної організації, тоді як Росія зазнає на цій ниві чимдалі більше невдач. Зокрема, в палату представників Конгресу США внесено проект резолюції з вимогою до адміністрації Джорджа Буша «зупинити зусилля Росії щодо вступу до СОТ, якщо вона (Росія) не зробить конкретних кроків у боротьбі з піратством матеріалів, захищених правом інтелектуальної власності». Про це йдеться в розповсюдженій у Вашингтоні заяві конгресмена-демократа Едама Шіффа, який є автором проекту резолюції. У зв'язку з цим російський президент Володимир Путін заявив, що США створюють штучні перепони для вступу Росії до СОТ. «Ми від наших американських колег отримали перелік питань, які вимагають додаткових узгоджень, які ми вважали давно пройденими», — зазначив російський лідер, повідомляють «Фінансовые известия» з посиланням на Газета.Ru.

      Як би там не було, а багато хто з експертів, коментуючи ініціативу Єврокомісії щодо угоди про зону вільної торгівлі з Україною, починає з «російського питання». Мовляв, давайте спочатку поглянемо, що в нас відбувається у сфері торгівлі з РФ, і наводять приклад із «м'ясо-молочним» конфліктом. За словами директора Інституту економічних досліджень та політичних консультацій Ігоря Бураковського, Україна виступає в ролі такого собі «сендвіча» між Росією і Європейським Союзом. З одного боку, нам пропонують поглиблену торгівлю з країнами ЄС, з іншого — всіляко залучають до Єдиного економічного простору. Кремль свідомо прискорює формування цієї структури, тоді як Україна поки що готова підписати лише частину документів з першого пакета щодо ЄЕП, який остаточно буде узгоджено 14 квітня у Мінську. При цьому лідер найбільшої парламентської фракції «Регіони України» Віктор Янукович у своїй заяві 6 квітня наголосив на вступі до ЄЕП, зазначаючи, що від цього залежить порятунок країни.

      Але «чорне» і «біле» — це не той контекст, у якому слід провадити дискусію про європейські ринки. Щодо цього слід погодитися з Валерієм П'ятницьким, який на посаді заступника міністра економіки опікується, зокрема, торговельно-економічним аспектом стосунків України з ЄС. «Я пропоную розглядати це питання в контексті можливостей і ризиків, які постають перед бізнесом, а також в контексті інституційних змін, які випливають з угоди про зону вільної торгівлі з ЄС»,— зазначив пан П'ятницький. Його цілком слушно непокоїть те, чи не буде в новому парламенті проблем із проходженням законів, необхідних для укладення угоди про зону вільної торгівлі з ЄС. Надто гірким був досвід законодавчого забезпечення вступу до СОТ. Тоді навіть суто технічні закони, як, скажімо, щодо митного фітоконтролю, опозиційні фракції зустрічали «у штики». На думку економіста МЦПД Ольги Шумило, аби не трапилося подібного знову, і слід обов'язково провести консультації щодо «груп інтересів», які виграють або програють через зону вільної торгівлі з ЄС. Крім того, потрібно, аби в суспільстві відбулася широка дискусія щодо політичних і економічних наслідків такого кроку для України. Однак аналітики висловлюють побоювання, що український уряд матиме слабку основу для потрібних політичних консультацій.

      Проте, за висловом Майкла Емерсона, українська економіка потребує не мало не багато — «ребрендингу». Керівництво країни не виконало багато зобов'язань у сфері надання державної підтримки низці галузей. Сьогодні український експорт, наголосив експерт, є практично сировинним, навіть якщо брати металургію. Не торгує наша країна в зоні ЄС і продукцією сільського господарства — через невідповідність стандартам. Верховна Рада досі не прийняла закон про акціонерні товариства, без якого неможливо впровадити стандарти корпоративного управління підприємствами. Словом, потрібна велика «адміністративна спроможність» для того, щоб угода про зону вільної торгівлі з ЄС стала реальністю. Водночас зважимо на те, що на саміті Україна—ЄС 1 грудня 2005 року лідери Євросоюзу знову підтвердили свою мету: сприяти поглибленій економічній інтеграції між ЄС і нашою країною. Їй надали статус країни з ринковою економікою, а цієї весни було запущено програму «ребрендингу» України.

      Мовою економістів це означає реструктуризацію економіки. Брюссельські експерти у своєму звіті після попередніх обрахунків рекомендували Україні піти за сценарієм поглибленої вільної торгівлі. На першому етапі це вимагатиме перегляду стандартів у сфері промислових товарів, перебудови митної служби, регуляторної реформи, відповідної конкурентної політики, відокремлення фінансової системи від влади й українських монополістичних груп, доведення внутрішніх цін у секторі енергетики до рівня світових. Процес, який гряде, може бути не таким болючим, якщо європейські компанії перенесуть в Україну свої виробничі структури, підкреслює економіст МЦПД Ільдар Газізуллін. Нам обіцяють, що все це зробити буде легше, якщо розглядатимемо інструмент вільної торгівлі не як панацею, а як інструмент євроінтеграційної політики.

      Отже, ідеться про такий собі двогострий меч. Через це фахівці, зокрема старший економіст Інституту світової економіки (Кіль) Маттіас Луке, висловлюють низку застережень. «Такі домовленості, як «поглиблена» угода про вільну торгівлю, — попереджає він, — мають дуже складні наслідки: розквіт одних галузей і занепад інших, непрогнозований перетік робочої сили, втрата доходів бюджету від зменшення митних тарифів, згортання торгівлі з деякими традиційними партнерами тощо». На перші такі «пробоїни» на шляху до ЄС звернув увагу Ільдар Газізуллін. Скажімо, є меморандум між Україною і ЄС про взаєморозуміння у сфері енергетики. З огляду на перспективи виходу на європейські ринки українська сторона подбала про два нових атомних блоки, але через обмеженість експорту електроенергії вона вимушена гальмувати роботу АЕС. Інші ж спостерігачі висловлюють сумнів, чи є сенс продавати електроенергію, якщо є багато питань щодо ядерного палива і ціни на імпортований газ. Деніел Мюллер-Йенц (Брюссель) порадив розглянути можливість участі України в балканському енергетичному альянсі, який 1 квітня створили вісім південноєвропейських країн, маючи намір привести у відповідність до стандартів Євросоюзу свої ринки,пiсля чого й розпочати їх лібералізацію — у 2008 році.