Екстремальний відпочинок у таборі.
Чи є в нашій країні якісь молодіжні клуби, за допомогою яких дітей можна було б відірвати від комп'ютера, телевізора, привчити до самостійності та дисципліни, зацікавити спортом та утримати від поганих компаній? Чи є «тусовки», в яких водночас весело і захоплююче, в яких усі рівноправні, але можна чимось виділитися, в яких можна пережити якісь пригоди і не потрапити за це до дитячої кімнати міліції?
Виявляється: така організація — український скаутський рух, що зветься «Пласт», — існує в Україні 94 роки. Її забороняв тоталітарний радянський режим і водночас активно використовував скаутські прийоми у своєму виховному процесі, відкинувши одну, але суттєву деталь — свободу особистості. Піонери трансформували скаутське гасло готовності прийти на допомогу тим, хто потрапив у біду, в «К труду и обороне будь готов!». Патріотизм та любов до своєї країни, яку плекають скаути, у піонерії отримали ознаку шовіністичного неприйняття усього «загниваючого капіталістичного світу». І якщо пластуни носять свою форму кольору хакі з гордістю, то нас, покоління, яке жило в постбрежнєвські часи, червоні галстуки та значки з «Іллічем», салютування до прапора держави, що була на півкроку від розпаду, відверто «напружувало» та нервувало.
Можливо, саме тим, що люди «переїли» викривленого, фальшивого скаутингу, і пояснюється дещо насторожене ставлення до «Пласту» — «совки» і досі асоціюють цю організацію з «махровими націоналістами», а люди проукраїнські та мислячі з Центральної та Східної України (на західній пластунська традиція краще збереглася) побоюються того, що їхню дитину почнуть «фарширувати» ідеологемами.
Згідно з методикою пластового виховання, патріотичне виховання в «Пласті» відбувається демократично та ненав'язливо, часто у формі гри, дискусії, пригод чи конкурсів. Дітей ознайомлюють з українськими традиціями, історією, вчать українських сучасних та народних пісень. Деякі пластуни організовують поїздки історичними місцями по країні, відвідують колишню Запорізьку Січ. Діти та їхні старші друзі розмовляють українською — навіть у Криму та на Донбасі, — а коли їм пропонують перейти на російську, ображаються, вбачаючи в цьому недовіру до них. Мовляв, нам не важко, ми теж вміємо говорити державною мовою, незважаючи на всуціль російськомовне оточення.
На Донбасі і в Криму декларувати свою українськість — це фактично кидати виклик оточенню, отож у «Пласт» тут ідуть свідомо. Можливо, саме тому донецький та кримський осередки «Пласту», як розповів голова прес-служби організації Сергій Летенко, є досить потужними. На сьогодні активно розвивається пластунський рух у Центральній Україні.
До «Пласту» ходять як діти 6—11 років (ця група зветься «новацтво»), так і дорослі люди за тридцять, звані «сеньйорами». Хоча переважну більшість становлять 12—18-річні (пластуни-юнаки) та молодь 18—30 років (старші пластуни). До 17 років діти та підлітки «пластують» в одностатевих групах. Так легше досягти відвертості під час обговорення якихось суто хлопчачих чи дівочих проблем на щотижневих сходинах, та й так легше гуртуватися за інтересами.
Найвідоміші їхні акції — це літні табори, хоча звести весь скаутський рух лише до романтики життя на природі та в гармонії з природою було б неправильно. Непідготовлених дітей можуть не пустити до літнього табору. Адже там треба вміти розпалити вогнище, розкласти намет, зварити кашу (у таборі діти готують їжу самостійно) та мати достатню фізичну підготовку. Перші пластові табори організували ще у 1990 році. На сьогодні їх відбулося 667, завдяки чому оздоровлено 33 800 дітей.
У «Пласті» щорічно проводять морські та водні табори, де юнаки та юнки вчаться морській навігації, серфінгу, пробують ходити під вітрилами та на байдарках, сплавляються гірськими річками на катамаранах. Постійно діє табір із повітроплавання «Чота крилатих», де бажаючі можуть навчитися керувати планером, піднятися в небо на параплані чи дельтаплані. Популярними також є спортивний табір для юнаків «Калиновий гай», гірськолижний, велосипедний, кінноспортивний, альпіністський та мистецький табори.
Протягом року пластуни щотижня зустрічаються у своїх групках (це не більше 6—10 чоловік), обговорюють якусь тему, опановують нове вміння — мистецьке, туристичне чи освітнє. Діяльність групи залежить від вихователів та зацікавленості дітей. Тобто самі пластуни складають своєрідний план діяльності для своєї групи, а потім подорожують чи ходять у кіно, беруть участь у конкурсах чи організовують змагання з іншими пластунськими гуртами, очищують береги річки від сміття чи допомагають дитячому будинку. Пластунів виховують у повазі до інших людей, вчать берегти природу та допомагати хворим, бідним, знедоленим. Важливу роль займає і релігійне виховання. Членом «Пласту» може бути представник будь-якої релігії, але традиційним для України є християнство. Тому пластуни зараз готуються до Великодня, розписують писанки, а дехто нестиме почесну варту біля символічної плащаниці у церкві. А патроном «Пласту» є святий Юрій-змієборець — покровитель запорізьких козаків та українського лицарства.
Робота з дітьми в «Пласті» волонтерська. Виховники не отримують плати, тому, за словами пластунів «зі стажем», займатися цим можуть лише люди, закохані у свою справу. А буває так, що через дітей до «Пласту» поступово приходять і їхні батьки — романтика такого життя не може не захоплювати і не дарувати відчуття молодості.
Старші пластуни (від 18 до 30 років) входять в окремі курені, де групуються люди зі спільними інтересами. Так, наприклад, існує курінь літунів «Чота крилатих», дівочий курінь любителів фольклору та традицій «Степові відьми», курінь працівників пера — журналістів, піарників, рекламістів «Сіроманці», курінь любителів воєнізованих вправ «Лісові чорти», «Борисфен» — курінь екстремального морського відпочинку і багато інших.
Пластові осередки діють у більш як 120 обласних та районних центрах, а відвідують їх близько 10 тисяч осіб в Україні та більше 8 тисяч українців iз діаспори. Знайти координати пластунських округів по областях та дізнатися трохи більше про цю організацію можна на сайті http://plast-scouting.org/
«Пласт» — Національна скаутська організація України. Пластунами називали розвідників на Запорізькій Січі. Мета «Пласту» — сприяти всебічному, патріотичному вихованню та самовихованню української молоді на засадах християнської моралі; виховувати молодь як свідомих, відповідальних і повновартісних громадян місцевої, національної та світової спільноти, провідників суспільства.
Герб «Пласту» — трилиста лілея, вплетена у малий Державний герб України — тризуб.
Датою заснування Пласту вважається день першої присяги пластового гуртка при Академічній гімназії у Львові — 12 квітня 1912 року. Засновниками його були доктор Олександр Тисовський, син Івана Франка Петро Франко та Іван Чмола.
Під час Першої світової війни багато молоді з гуртів пластунів пішла у січові стрільці. З 1928 року заборонена легальна діяльність «Пласту» в Україні. З 1950 року український «Пласт» вiдродився у діаспорi. З 1989 року відновлена діяльність «Пласту» в Україні.
Віктор Ющенко, Президент України
Богдан Гаврилишин, радник уряду України, директор Міжнародного фонду «Відродження»,
Мстислав Скрипник, Патріарх Української автокефальної православної церкви,
Любомир Гузар, єпископ Української греко-католицької церкви,
Олександр Кузьмук, екс-міністр оборони України,
Ігор Юхновський, академік НАН України,
Микола Кравців, генерал американської армії, радник Міністерства оборони України,
Роман Попадюк, перший посол США в Україні,
Любомир Романків, член Інженерної академії наук України, провідний науковець фірми ІВМ, лауреат Американського хімічного товариства (медаль Перкіна),
Роман Ващук, консул Канади в Києві,
Микола Плав'юк, останній Президент уряду України в екзилі,
Віра Селянська-Вовк, професор, поетеса з Бразилії,
Слава Рубель, відома суспільна діячка Союзу українок Америки й «Пласту»
та багато інших достойних людей.
Міністерство освіти та науки поставило за мету охопити наступного року половину школярів позашкільною освітою. Сьогодні художні, музичні, спортивні школи та різноманітні гуртки відвідують лише 22 відсотки школярів (1,2 мільйона дітей).
Заради активізації цього процесу «охоплення» Міносвіти вважає за доцільне перенести фінансування позашкільної освіти з місцевих бюджетів до державного. А також «зміцнити матеріальне, науково-методичне, кадрове забезпечення, внести зміни до нормативної бази та розширити мережу позашкільних навчальних закладів, аби зробити її доступною для якомога більшої кiлькостi дітей». Мiнiстр Станіслав Ніколаєнко також переконаний, що варто було б створити план розвитку позашкільної освіти, а у перспективі — концепцію та державну програму.
Невідомо, чи буде держава більше допомагати «Пласту» на всеукраїнському рівні, проте київська влада вже вирішила підтримати матеріально київську станицю та виділила 19 тисяч гривень на літні табори. Це складає близько 10 % від усього фінансування на проекти молодіжних громадських організацій, причому проекти «Пласту» отримали найбільше фінасування з-поміж усіх інших проектів.
А з держбюджету минулого року на «Пласт» було виділено 350 тисяч гривень. Цього, за словами прес-секретаря «Пласту» Сергія Летенка, вистачило на організацію та проведення низки всеукраїнських заходів — фестивалів, вишколів для старших пластунів-вихователів та літніх таборів.
«Пласт» активно співпрацює з органами влади та іншими громадськими організаціями, зокрема, Міністерством у справах молоді і спорту, Спілкою офіцерів України, товариством «Україна-світ», Інститутом проблем виховання АПН України тощо.
У Станично-Луганському районі Луганської області, більша частина якої підпорядкована Україні, із 24 середніх шкіл усього дві школи є українськомовними. Одна з таких шкіл — Чугинська загальноосвітня І — ІІІ ступенів, де впродовж 15 останніх років навчання здійснюється винятково державною мовою. >>
Останнім часом в iнтернеті з’явилися повідомлення про суперечності та недоліки, що нібито притаманні визнаному лідеру педагогічної освіти України Національному педагогічному університету імені М. П. Драгоманова, помилки, допущені його керівництвом тощо. Складається враження, що «хтось» прагне системної дискредитації вишу. >>
Якою була б сьогодні Україна, якби 25 років тому на полицях наших книгарень з’явилися сотні видань про українську історію і культуру — для дітей і дорослих? А школи отримали б новенькі комплекти репродукцій картин видатних українських художників на історичну тематику, портрети знаних постатей, краєвиди природних перлин України? >>
Міністерський аудит виявив у Харківському національному університеті радіоелектроніки багатомільйонні розтрати, у результаті чого одразу три проректори позбулися своїх посад. Але, незважаючи на сенсаційність цього повідомлення, його важко назвати фінальним акордом війни, що триває у цьому ВНЗ з осені минулого року. >>
Максим Луцький та весь екіпаж колишніх керівників Національного авіаційного університету чекає для себе «льотної погоди». Екс-депутат ВР від Партії регіонів, екс-голова Солом’янської райдержадміністрації Києва, екс-проректор НАУ, близький товариш сановитих утікачів Дмитра Табачника та Рената Кузьміна, Луцький прагне позбутися хоча б одного «екс» — разом із чотирма колегами з керівної верхівки НАУ, звільненими в.о. ректора університету через незаконне призначення та заключення контрактів екс-ректором Миколою Куликом з перевищенням службових повноважень. >>
Не кожна школа може похвалитися багаторічною історією. Столична Предславинська гімназія №56 функціонує в ошатному приміщенні колись міського училища для однорічного навчання грамоти дітей малозабезпечених киян, ухвалу про створення якого прийняла Київська міська дума ще у 1902 році. >>
