Христос у вишиванці

      Реалізацію оригінального проекту з порятунку творів сакрального мистецтва розпочала на Тернопільщині під егідою Тернопільсько-Зборівської єпархії УГКЦ група ентузіастів, серед яких — служителі церкви, мистецтвознавці та митці. Як розповів кореспондентові «УМ» секретар комісії iз сакрального мистецтва цієї єпархії Роман Зілінко, ідея порятунку художніх творів, що вже вийшли з церковного вжитку, виникла ще три роки тому. Перші експонати надзвичайно цікавої виставки, організованої у Тернопільському краєзнавчому музеї в передвеликодній час, було одержано від приватних осіб, здебільшого місцевих художників, до рук яких вони потрапили за різних обставин. Відтак вирішено було спорядити першу міні-експедицію містечками та селами регіону, а згодом такі поїздки стали традиційними. Шукали передусім на горищах та у підвалах храмів, а також у покинутих сільських домівках. Іноді знахідки були справді несподіваними — як от, наприклад, стіна сараю, зроблена з іконостасу XVIII століття. Всім їм, звичайно ж, необхідна була реставрація, тож згодом при єпархії виникла невеличка реставраційна майстерня, хоч через брак коштів вона проводить лише неповне відновлення і так звану консервацію пам'яток, аби вони не псувалися далі.

      Нині в тернопільській колекції сакрального мистецтва — десятки цікавих речей. Приміром, ікона «Зішестя в пекло», створена ще у XVII столітті. Або ж справді унікальне зображення Ісуса Христа, одягнутого у... вишиту сорочку. Образ цей було знайдено у залишеній господарем старій сільській хаті. А намалював його, як виявилось, на самому початку минулого століття досить відомий західноукраїнський художник Антон Монастирський. Змальовуючи Спасителя невдовзі після Першої світової війни в українському національному одязі, митець вкладав у це глибокий символічний зміст, прагнучи таким чином зміцнити віру співвітчизників у перемогу національної ідеї.

      Окрім ікон, є серед експонатів також церковні стародруки, вирізьблені з дерева фігури херувимів, розп'яття, підсвічники та інші релігійні атрибути. За словами канцлера Тернопільсько-Зборівської єпархії отця Андрія Романківа, одного з авторів проекту, всі ці та подібні речі є особливою спадщиною і церкви, і культури народу. Адже вони «наповнені молитвами, переживаннями і радістю наших дідів-прадідів, які підносили до Бога свої жертовні прохання і подяки». Вони, безперечно, насичені особливою енергетикою, тож повернуті людям, спроможні бути не лише цікавими для споглядання об'єктами, а й своєрідними провідниками віри й духовності. Зважаючи на це, тернопільські рятівники сакрального мистецтва твердо налаштовані на продовження розпочатої справи, маючи велику надію, що перша виставка допоможе привернути увагу до неї і всіх зацікавлених людей, і таких потрібних меценатів. З часом ентузіасти планують створити для пам'яток церковного мистецтва невеликий окремий музей.