Деполітизація чи русифікація?
Нещодавно голова Наглядової ради «Українська незалежна ТБ-корпорація» Валерій Хорошковський познайомив колектив телеканалу «Інтер» з новим генеральним продюсером Леонідом Мазором. Пан Леонід родом із Луганщини, але тривалий час пропрацював у Москві, разом із відомим телевізійним продюсером Олександром Акоповим, творцем серіалів «Моя прекрасна нянька», «Не родись вродливою» та генеральним директором A.Media Group. Нині Олександр Акопов став ще й радником голови Наглядової ради «Інтера» з питань стратегічного розвитку каналу.
Чим би діти не тішились...
Слідом за Першим російським каналом цю телевізійну забавку для представників шоу- та політбізнесу взявся показувати й «українсько-шустерний» ICTV. Як і годиться, сусіди не стали винаходити колеса. Формат рольової гри «Імперія» вигадали шведи, а згодом телевтілили французи, бельгійці та голландці. По-хорошому, дія шоу мала б відбуватися у середньовічному замку. Очевидно, жодної путньої споруди на неозорих просторах своєї юної батьківщини в росіян не виявилося. Навіть Кремль не надто тягне на роль імперського знімального майданчика.
Звідки ноги ростуть
Невгамовного телевізійного ведучого Ігоря Пелиха весь час щось не влаштовувало у його телекар'єрі. Тому й вирішив разом із друзями створити компанію з такою промовистою, хоч і не досить серйозною назвою, яка, зрештою, цілком відповідає поставленому перед нею завданню: влаштовувати захоплюючi телевізійні пригоди. Поки що єдиним дітиськом цієї химерної компанії є продукт, що його із задоволенням придбав «помаранчевий», і який є поки що єдиним подібним шоу не лише в Україні, а й у близькому (а може, й у далекому!) зарубіжжі.
Красна мода від Краснової
«Вікторія Краснова повертається» — це була чи не найприємніша новина поруч із поверненням Вікторії Гресь у формат вітчизняного тижня прет-а-порте. Виявилося, що дизайнер із Луцька, яка своєю першою колекцією — українською, конструктивною і оригінальною — викликала фурор і, переступивши всі ієрархії, стала на одну сходинку з нашими найіменитішими модельєрами, першу колекцію зробила на сезон осінь-зима 2003-2004. Всього-то. Але зліт був дуже стрімкий — недарма ж вона любить повторювати: остерігайтеся своїх мрій, вони мають властивість дуже швидко здійснюватися — першу колекцію вона показує у Києві і Москві, і там, і там захоплена преса, відразу пропозиції від престижних магазинів, відразу зацікавленість скандинавських баєрів. Gerald Tribune пише латиницею слово joupan, яке вона вводить у модні словники, а з 6 сторінок, які віддає італійський Collezioni під російський тиждень моди, одна належить їй, те саме з Fashion TV. Потім із київських тижнів моди Краснова зникає, показується тільки в Москві, по Києву ходять різні чутки і здогади. Сама Вікторія власною персоною вигулькне то на весіллі Наталі Могилевської як дизайнер весільної сукні і подружка нареченої, то на презентації Лади Лузіної, то в російському «Домовому». Та раптом міняється вітер, той, до якого дослухається Мері Поппінс і який після себе залишає нові конфігурації, і в шоу-румі «Сезони моди» з'являються вишуканi жупани і сукні Вікторії Краснової, а на Ukrainian Fashion Week і вона зі своєю новою колекцією. Сьогодні її одяг можна купити в згаданому шоу-румі на Червоноармійській, в новому бутіку Nashe в ТЦ «Олімпійський», а невдовзі, можливо, в одеському «Коконі», але вона, як і раніше вважає, що для України її одяг — неформат.
«УМ» пощастило поспілкуватися з дизайнером, яка не дуже любить публічні сповіді, розкриватися і виходити зі свого панциря. В звичайному будинку в центрі, в одній з квартир чотири швеї безперервно строчать одяг, конструктор працює з ескізами, а в сусідній кімнаті, де стелаж із зачохленим одягом, комп'ютер і пара поличок із журналами і альбомами, стримана і спокійна Вікторія Краснова дає нам інтерв'ю. Одяг у чохлах свідчить про те, що вона працює над новою колекцією (щоб не заважав і не відволікав), але те, що на ній таки одягнена чорна блуза власного виробництва — означає, що процес ще не зайшов так далеко. «Бо коли я працюю над колекцією, не можу носити нічого свого», — каже дизайнер.
За її словами, клієнти — це ті люди, які щодня носять класику — юристи, адвокати, розуміють і люблять цей одяг. Вона міксує класику і сучасний одяг, спортивний і національний, і виходить не еклектика, а дуже гармонійні і цікаві, зручні речі, незвичайні в обробках і фактурах. Каже, що сама попрацювала б хіба у Домі Shanel, бо розуміє такий одяг, і додає: «Оце знахабніла, так?» Вірить, що через 15 років її одяг продаватиметься у всіх європейських столицях. І чомусь зовсім не виникає бажання з нею сперечатися...