Вразливі долари

      Українські банки належать до категорії «високої вразливості». У цьому наші вкладники час від часу пересвідчуються на власному досвіді. Черговими жертвами останнім часом стали вкладники банків «Гарант», «Інтерконтинентбанк» та «Київський універсальний банк». Клієнти, які поплатилися своїми грішми, нагадують про своє існування Національному банку і Генпрокуратурі, проводячи пікетування і розсилаючи петиції. Генпрокуратура, у свою чергу, порушує кримінальні справи. Для НБУ і Асоціації українських банків (АУБ), ясна річ, це неприємно...

Порада «погорільцям»

      Вразливими нашi банки назвало, зокрема, у своєму квартальному звіті авторитетне агентство Fitch, характеризуючи банківські системи України, Казахстану, Румунії, Азербайджану і Росії. Упродовж останніх півроку в низці банків цих країн зросли системні ризики. Вони, як зазначено у звіті, обумовлені розвитком кредитування, зростанням цін на активи та зміцненням національних валют. Найгірші позиції в рейтингу має Росія. До речі, у Федеральній службі фінансових ризиків обкатують думку, що час уже здійснити повну лібералізацію валютного регулювання і що це може статися вже до кінця року. В Україні також здійснюють заходи з лібералізації валютного ринку, але про конкретні терміни не говорять. Проте це не означає, що ризиків у нас менше, — навпаки.

      Що ж до конкретного клопоту тих, хто став жертвою «погорілих» банків і кому масштабні плани НБУ тепер нецікаві, то їм варто затямити кілька корисних аксіом. Досвідчені фахівці, і серед них екс-міністр фінансів, гендиректор Інституту фінансової політики Ігор Мітюков, радять, що слід остерігатися банків, які пропонують найвищі відсотки по вкладах. А саме такими були «Гарант», «Інтерконтинентбанк» та «Київський універсальний банк». «Тобто, якщо є гроші, треба вкладати туди, де ви знаєте, де помірковані відсотки, — порекомендував пан Мітюков. — А якщо грошей багато, то їх треба розподілити на два банки».

      Експерти давно попереджали, що українські банки потрібно зміцнювати. Міжнародні фінансові установи, взагалі-то, ніколи не перестають цікавитися цією проблемою. Коли минулого літа в АУБ відбулася зустріч з місією МВФ, то звернули увагу на низький рівень дохідності та гарантій повернення коштів, великі ризики в нашому банківському секторі. З цим важко було не погодитися. Як і з тим, що, на переконання керівника місії пана Йегера, у нас ще є невирішені питання прозорості діяльності банків та розкриття їхньої належності тим чи іншим власникам. Тоді у відповідь віце-президент АУБ Антоніна Паламарчук зауважила, що цей принцип необхідно застосовувати до всього бізнесу, зокрема й до фінансового сектору, аби всі працювали в рівних умовах. Крім того, зазначила вона, влада має захистити права кредиторів й інвесторів, слід прийняти новий закон про акціонерні товариства і підвищити роль Фонду гарантування вкладів.

      Тоді ж банкіри висловили свою занепокоєність імовірною політичною нестабільністю під час парламентських перегонів 2006 року. А вже напередодні виборів один із донецьких сайтів повідомляв, що американський долар коштуватиме менше ніж 5 гривень. Чутки спровокували поведінку учасників міжбанківського ринку. Попит на валюту значно перевищував пропозицію, і така ситуація тривала кілька тижнів. Минули вибори, і багато побоювань виявилися даремними. Українська національна валюта встояла. Iноземна валюта в Україну «заходить», але не всі поспішають обміняти її на гривню, заявив заступник голови НБУ Олександр Савченко. Він також повідомив, що з огляду на зміну ситуації на міжбанку потреби в інтервенціях НБУ не буде, тому ті, хто притримував валютну виручку, сподіваючись на значну девальвацію гривні, можуть сильно прорахуватися.

      Із побоювань, які, все-таки, справдилися, — те, що 30 березня було порушено кримінальну справу за фактом доведення до банкрутства ТОВ «Київський універсальний банк». Це, окрім того, що 23 січня таку ж справу порушила прокуратура столиці у зв'язку з банкрутством «Інтерконтинентбанку», коли виявилося, що ефективність будівельних проектів, під які позичали кошти вкладників, м’яко кажучи, було перебільшено. Звичайно, те, що трапляються подібні ганебні випадки, не означає дискредитації решти банків. Однак якщо наші наглядові органи з’являтимуться на сцені тільки під завісу, то навряд чи вдасться наш малий і середній бізнес,який тримає кошти в невеликих банках, зробити опорою для економіки країни.

Мінфін не ризикує — і не програє

      Тому й вважається благом прихід у країну іноземного капіталу. Його частка в українському банківському секторі становить близько 25 відсотків. НБУ може дозволити іноземним банкам відкривати філії з одночасним обмеженням частки їхнього капіталу на рівні не більш як 50 відсотків. Прихід впливових фінансових установ на вітчизняний ринок частково витисне з нього дрібних і слабких граців, але очікувати «захоплення» не доводиться, вважає Ігор Мітюков. За його словами, в нас є достатня кількість надійних і готових до роботи в нових умовах банків, які спроможні утримати свого клієнта. Ніші, в яких працюватимуть свої і «чужі» банки, — різні. «Іноземні банки переймаються винятково інтересами своїх клієнтів, яких привели з-за кордону, — стверджує голова правління Ощадбанку Олександр Морозов, — а дрібний і середній бізнес обслуговуватимуть вітчизняні фінансово-кредитні установи».

      Проте не всі поділяють цю думку. Коли сталися події навколо будівельної афери «Еліта-Центру», багато хто зацікавився, яку роль у них відіграли банки, наскільки правомірним було відкриття рахунків підприємств, які працюють у сфері будівництва житла. Це стало темою обговорення під час зустрічі Президента Віктора Ющенка і голови НБУ Володимира Стельмаха. Перевіривши 19 банків та фінансових установ, Нацбанк не виявив в їхній діяльності суттєвих порушень. Це дозволило пану Стельмаху зробити заяву про те, що банківський сектор не причетний до будівельної афери.    Нацбанк досить скоро після цього прийняв рішення створити окремий уповноважений орган, який виконуватиме функції банківського нагляду. Цікаво, що досі всі ініціативи в цьому напрямі застрягали в бюрократичній машині.Раніше до такого рішення не могли підштовхнути ні факти банкрутства фінустанов, ні масові акції вкладників біля стін НБУ. Певно, пришвидшити цей процес могло лише побоювання, що шал інвестиційних афер у сфері будівництва житла наростатиме. «Наразі ми обмірковуємо, як створити цей орган для автономності нагляду, аби тут не стояли черги, — зауважив днями голова НБУ Володимир Стельмах після зустрічі з черговою делегацiєю ошуканих вкладників. — Досвід засвідчує, що ми практично вичерпали можливості контролю у відповідності з чинним законодавством».

      Та й то правда, бо Нацбанк не знає власників двох третин українських комерційних банків. Про це йдеться в проекті Стратегії розвитку банківської системи України на 2006—2010 роки, яку НБУ направив 7 лютого банкам для ознайомлення. Знати, кому банк належить, потрібно, тому що так простіше оцінити реальну капіталізацію банку. Особливу зацікавленість у надійності наших банків виявив Мінфін. Улітку 2005 року він провів серед них перший відкритий конкурс на право обслуговувати зарплатні проекти у бюджетній сфері. Із 59 банківських установ, які подали заявки, три установи цього права не були удостоєні, оскільки навіть Мінфін, при його майже необмеженому впливові в уряді, не побажав наражатися на ризики.

      Мінфін заходився «моніторити» ліквідність уповноважених банків, а також динаміку залучення коштів населення на депозитні рахунки та здешевлення кредитних ресурсів. «Наразі поза банківським обігом перебуває 55 мільярдів гривень, — стурбовано зазначав міністр фінансів Віктор Пинзеник. — Ми очікуємо, що банки зроблять усе можливе, щоб люди відчули переваги користування банківськими картками та відкриття депозитів». Наступним кроком у цьому напрямі стало запровадження банківських карток у сфері торгівлі. Днями Кабмін своїм рішенням зобов'язав торговельні підприємства з наступного року перейти на обов'язковий прийом платіжних карток при оплаті за товари й послуги. Мережа електронних розрахунків з використанням платіжних карток зменшить витрати на підтримку грошового готівкового обігу й зможе заощадити національній економіці один відсоток ВВП.

ЗАТ, перетворись у ВАТ

      Проте донедавна в ланцюжку подібних заходів не вистачало системності. З'явилася вона лише після того, як 16 березня в Києві відбулося підписання меморандуму про співпрацю між АУБ та Міжнародною фінансовою корпорацією (IFC) у сфері корпоративного управління в банківському секторі. Здавалося б, керівник проекту пан О'Майнік розповідав нам ази, нагадуючи про встановлення належного рівня поінформованості між органами управління банку, його власниками та клієнтами. Ми ж давно все це проходили — щоправда, рідко використовували на практиці.

      Олександр Сугоняко у відповідь зауважив, що найближчим часом доопрацює Закон «Про банки і банківську діяльність» у частині посилення вимог до корпоративного управління банками. Зокрема, зробить у цих змінах наголос на розмежуванні повноважень ради та правління банку, підвищенні кваліфікаційних вимог до членів ради банку. У документі, який розробила група фахівців НБУ, ради Нацбанку й АУБ, зазначається, що для підвищення прозорості банківського сектору необхідна зміна законодавства, але істотне лобі банків у парламенті ускладнює його прийняття. Збереження такої ситуації не дозволяє портфельному інвестору купувати акції українських банків, а це погано позначається на рівні їхньої капіталізації, не дозволяє належним чином покривати ризики.

      Утім, як би хто не «виправдовував» банківську систему, а вона за такими показниками, як співвідношення активів банків до ВВП, відстає від більшості країн світу. Це — щодо якості наших фінансово-кредитних установ. А за кількісними показниками банківське «господарство» може справити враження хіба що на малотямущого клієнта. Із 186 зареєстрованих банків лише 165 мають ліцензію НБУ на здійснення банківських операцій. При цьому 133 установи існують у формі акціонерного товариства, з них: 92 — відкриті, 41 — закрите, 32 — товариства з обмеженою відповідальністю. Є великий сумнів, що всі вкладники добре розібралися в різниці між цими ВАТ, ЗАТ і ТОВ і тим, у що вона виливається.

      Нацбанк цю різницю вловлює — і пропонує простимулювати перетворення банків у ВАТи. Реалізувати таке завдання пропонується шляхом встановлення обмежень на здійснення деяких банківських операцiй при видачі ліцензії банкам, які створюються у формі ЗАТ, зокрема на прийом депозитів. Для забезпечення захисту прав кредиторів і вкладників передбачається запровадити обов'язкові котирування і продаж банками власних акцій на відкритому фінансовому ринку, створити правові механізми протидії встановленню недобросовісними особами контролю над банками, розширити перелік інформації про банки, яка підлягає оприлюдненню.

      За оцінкою авторів проекту Стратегії, основні ризики розвитку нашої банківської системи пов'язані: з черговими виборами, проведенням політичної та адміністративної реформ, процесом реприватизації, перевантаженням економіки соціальними програмами. Як для банківського сектору ситуація складається тепер, по закінченнi виборчих перегонів, судити важко. Аналітики зберігають паузу і відмовчуються. Щоправда, днями АУБ відгукнувся на проект Стратегії новими пропозиціями щодо методології визначення ліквідності . А Ощадбанк оприлюднив свою позицію щодо збільшення суми компенсації з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб: воно є недостатнім (вiсiм тисяч гривень. — Авт.), стверджує Олександр Морозов, показуючи у бік Росії, де вже гарантують повернення вкладнику 10 тисяч доларів. Але все це — так, робочi деталi. Заяв щодо принципових питань немає. І банкірів можна зрозуміти. Надто непрозорою залишається система майнових відносин. Всупереч деклараціям, продовжує відбуватися злиття бізнесу і влади. А «реприватизаційні інстинкти» Юлії Тимошенко викликають у банкірів холодний піт...