Лихоманка «Срібного кошика»

      Сьогодні столичний Палац спорту прийматиме одне з наймасштабнiших спортивних змагань у своїй історії. Чотири баскетбольні команди розіграють «Срібний кошик» — найстаріший клубний баскетбольний трофей Старого світу. У гості до «Києва» завітають іспанський «Хувентуд» і дві російські команди — «Динамо» із Санкт-Петербурга й підмосковні «Хімки». Незважаючи на доволі високу вартість квитків (від 100 до 1000 гривень на день), у головній критій арені країни очікується аншлаг.

      Цікаво, що з квартету учасників найпрестижнішого турніру, який проводиться під егідою ФІБА, троє грали у минулорічному «фіналі чотирьох». Тоді у півфіналах «Динамо» переграло «Хімки», а «Київ» здолав господарів турніру — стамбульський «Фенербахче». У вирішальному двобої українська команда поступилася росіянам і тепер палає бажанням узяти реванш і зійти-таки на найвищий ступінь.

Амбіції «Києва»

      Навіть попри те, що у міжсезоння склад колективу Ренато Паскуале зазнав суттєвих змін і награвати схеми італійському наставнику довелося по ходу сезону, завдання клубу не помінялися: максимальні досягнення в усіх турнірах, де він бере участь. Залишилася й головна візитка команди — її непередбачуваність у матчах групового етапу та вовча хватка під час вирішальних двобоїв. До лідера минулого сезону, американця Ламарра Гріра, приєднався сербський квартет: розігруючий Драган Луковськи, снайпери Душан Кецман і Горан Ніколич та центровий Ратко Варда. Найбільшою стабільністю вирізняється Ніколич, від якого, здається, очікували цього менше, ніж від інших.

      Протягом сезону команду посилили бразилець Гільєрмо Джованьйоні, який засвітився у складі європейського гранда — італійського «Бенеттона», i, зовсім недавно, — гравець збірної Ізраїля Афік Ніссім. Перед останніми двома матчами у Кубку Європи головний тренер «Києва» і не думав давати своїм підлеглим перепочинок: вони так само працюють на заняттях двічі на день і «крутять велосипед». Через що у лікаря команди Віктора Павленка навіть виникли побоювання за фізичний стан гравців.

Кров iз носа

      Аби «розвідати» ситуацію зсередини, позавчора ми зателефонували Андрію Лебедєву. Дзвінок кореспондента «УМ» застав захисника чемпіонів України в роздягальні напередодні вечірнього тренування.

      — Настрій бойовий, готуємося до матчів у звичному режимі, — бадьоро повідомив старожил команди. — Зараз вивчаємо гру першого суперника — «Хувентуда». Особливого хвилювання поки що не відчуваємо.

      — Президент клубу казав, що у тренувальних іграх відбувається настільки жорстка боротьба, що йому аж страшно. Чи не через це з'явилися травмовані?

      — Звісно, кожен хоче заслужити місце в стартовому складі, наразі тренер переваги нікому не надає. А чутки про епідемію ушкоджень перебільшені — тренуються всі, крім Артема Буцького, який підвернув ногу. Лончар переніс травму спини, відновився начебто й Варда. Чуєте, співає пісню? (У слухавці лунали вокальні потуги серба, більше схожі на викрики).

      — Керівництво клубу вас не почало «накручувати», що потрібна тільки перемога?

      — Зараз ні. Але нас іще на початку сезону повідомили, що наша мета — кров iз носа виграти євротрофей, тому зайвий раз нагнiтати обстановку сенсу немає.

      — Що, на вашу думку, має стати запорукою успіху у «фіналі чотирьох»?

      — Головне для нас — зуміти виступити цілісним колективом, відсунути на другий план особисті амбіції й думати про користь для команди. Грати з розумінням, що сягнути вершини ми зможемо лише всі разом.

Суворий наставник

      Не втомлюється повторювати своїм підопічним про пріоритет командних інтересів і керманич команди Ренато Паскуале, який працює з «Києвом» уже два з половиною сезони.

      — Я вимагаю від гравців повної віддачі у всіх матчах упродовж 40 хвилин, навіть у тих на чемпіонаті України, де ми виграємо по 20—40 очок. Але вони — люди, із властивими людям слабкостями, і їм буває важко налаштуватися на гру як слід. Тож мені доводилося пояснювати хлопцям: те, що суперник може пробачити в національній першості, не пройде у Кубку Європи. Я бачу, що ті ж Варда, Луковськи, Гарріс уже діють з урахуванням своїх можливостей і загальних інтересів. Для того, щоб команда почала викладатися на сто відсотків, їй треба потрапити у критичну ситуацію. Часто нам вдавалося переламати хід гри на свою користь, і я радий, що треную колектив з такою волею до перемоги.

      У цьому році я відчуваю більше задоволення від виходу до «фіналу чотирьох», ніж торік. Адже нині у нас мало таких досвідчених баскетболістів як Валейко, Чикалкін, Нікола. До того ж у минулому сезоні нас сприймали інакше, та й рівень турніру був нижчим. За останні півроку команда зробила якісний стрибок, ми знайшли баланс між ігровим часом кожного баскетболіста, і кожен зараз робить саме те, чого я від нього очікую. Ніякої різниці між українцями чи іноземцями я не роблю — для визначення кращого користуємося об'єктивними статистичними даними.

      — Приймати турнір у себе вдома — це для «Києва» плюс?

      — У першу чергу, приймаючи «фінал чотирьох» в Україні, наш клуб демонструє Європі свою організацію й фінансові можливості. Вважаю, що у кожного із суперників рівні шанси на перемогу. Все залежатиме від фізичного й психологічного стану команд у конкретний момент. Ми начебто маємо перевагу власного майданчика, але наші опоненти виступають у значно сильніших національних чемпіонатах. На відміну від них, нам доводиться більше працювати на тренуваннях, які у нас часто-густо вищі за рівнем, ніж офіційні матчі.

      Ми намагаємося допомогти гравцям бути впевненими у власних силах, позбутися зайвого психологічного тиску. Саме він заважав команді у третьому поєдинку з німцями продемонструвати весь свій потенціал.

      — Як ви оцiните невиграш Кубка Європи, якщо так станеться?

      — У жодному разі це не буде трагедiєю. У Києві зібралися дуже рівні суперники, і треба розуміти, яка дрібниця в підсумку відділятиме перше місце від четвертого.

Далекоглядний президент

      Головна персона клубу, уславлений Олександр Волков, теж задоволений нинішнім досягненням команди, але налаштований лише на перемогу і вже дивиться у майбутнє.

      — Я відношу себе до людей, у яких ейфорія минає дуже швидко, іноді навіть шкода, що не встигаєш повністю насолодитися якимось проміжним успіхом. Одразу з'являється бажання не лише закріпитися на зайнятій позиції, а рухатися далі. Хочу, щоб така психологія переможців була присутня у всієї команди: поразка для нас — це трагедія, а виграш — нормальний результат, і не більше того.

      Крім того, якщо два роки тому ми підбирали колектив під конкретну мету, то в цьому сезоні постаралися створити перспективний колектив із прицілом на майбутнє. Наразі в команді фантастична конкуренція за місце в основі, і хай суперники спробують знайти шляхи, щоб нас подолати. У «Києва» є і снайпери, і центрові, ми можемо діяти як «великим», так і «малим» складом, що дозволяє варіювати тактичні схеми.

      — Але ви вже, безсумнівно, замислювалися, в якому турнірі команда виступатиме наступного сезону?

      — Наш результат у «фіналі чотирьох» на це не вплине. На мою думку, європейський баскетбол досяг межі, за яку самостійно перейти не можуть ні офіційна ФІБА, ні начебто комерційна УЛЄБ. Через розкол у клубному баскетболі ніхто на континенті не може дати однозначну відповідь стосовно найсильнішої команди, тому потрібна єдина система, якої б дотримувалися всі команди.

      Так, було б престижно грати разом з «Барселоною», «Маккабі», ЦСКА, але на сьогодні їхній рівень не відрізняється суттєво від гри учасників «фіналу чотирьох» Кубка Європи. Висококласні команди виступають як і в турнірах УЛЄБ, так і в змаганнях ФІБА. А щодо організації матчів, то ще невідомо, де вона краща. Тому треба якнайшвидше припинити ці внутрішні протиріччя в європейському баскетболі.

Суперники

      Стосовно безпосередніх сил учасників фінального квартету, то важко не погодитися з київськими керівниками, що вони приблизно однакові у всіх суперників. Відчути їх на собі у цьому розіграші зумів срібний призер чемпіонату України «Азовмаш». Маріупольці двічі поступилися «Динамо» й обмінялися перемогами з «Хімками» та «Хувентудом».

      Пітерське «Динамо» було створене лише два роки тому, але з першого ж заходу виграло торік Євролігу ФІБА, здолавши в останньому матчі «Київ». Український чемпіон лише в цьому сезоні перервав фантастичну виграшну серію команди з берегів Неви. Попри виграш єврокубку, клуб поміняв ізраїльського фахівця Девіда Блатта, який нещодавно очолив збірну Росії, на грека Фотіса Кациракіса. Найбільше передач роздає американець Маккалоу, снайперськими здібностями відрізняються його співвітчизник Маккарті й хорват Мількович. А під щитами царює 26-річний сербський центровий Ашкрабич. У російській суперлізі команда йде на другій позиції слідом за ЦСКА.

      Із підмосковними «Хімками» працює колишній наставник збірної Росії Сергій Єлевич. Перед київським фіналом він, на відміну від опонентів, надав своїм хлопцям 11-денну відпустку, сподіваючись на благодійний вплив відпочинку. У своєму складі команда має виконавців, імена яких відомі в усьому світі. Тут і чемпіон афінської Олімпіади-2004, аргентинський центровий Волковіськи, і срібний призер Ігор, італійський плеймейкер Поццекко, й американець Букер, і гравці збірних своїх країн — росіянин Петренко, словенець Горенц, венесуелець Торрес. Цікаво, що «Хімки» недавно зустрічалися з «Динамо» у чемпіонаті Росії й «Хувентудом» — на попередній стадії Кубка Європи, і всі чотири дуелі програли.

      Іспанський «Хувентуд» з Бадалони (передмістя Барселони) вигравав турнір найкращих команд Європи у 1994 році. До речі, тоді у «фіналі чотирьох» за грецький «Панатинаїкос» суперрезультативно грав Олександр Волков, однак його команда посіла лише третє місце. Нині у тренера Гарсії Ренереса колектив, за традицією, доволі інтернаціональний. Виділяються результативністю іспанські снайпери Фернандес і Мумбру, англійський центровий Беттс і чех Бартон. А диригує діями команди 36-річний американець Беннет. У національній першості команда перебуває на четвертій позиції, переслідуючи тріо лідерів — «Барселону», «Унікаху» й «Тау Кераміку».

* * *

      Окрім великого розмаїття сувенірної продукції, яку організатори пообіцяли гладачам у Палаці спорту, приємний сюрприз очікує і на аудиторію телеканалу «Мегаспорт». Разом із журналістом Григорієм Палієм і другим тренером киян Денисом Журавльовим телеглядачам допомагатиме розбиратися у перипетіях зустрічей російський тренер і коментатор Євген Гомельський, син Олександра Гомельського.

ХТО, ДЕ Й КОЛИ

Розклад матчів

«фіналу чотирьох»

(Київ, Палац спорту)

7 квітня, п'ятниця

18.00. «Хімки» — «Динамо»

20.45. «Київ» — «Хувентуд»

9 квітня, неділя

16.00. Матч за 3-тє місце

18.45. Фінал

ТРОФЕЙ

Нагорода — «Срібний кошик»

      Як і футбольний аналог, приз найкращій клубній команді континенту 1958 року був заснований за ініціативи французів — журналістів відомої спортивної газети «Екіп». До 1991 року турнір іменувався Кубком європейських чемпіонів, потім — клубним чемпіонатом Європи, Євролігою і нині — Кубком Європи ФІБА. Спершу Кубок розігрувався за олімпійською системою у матчах на вибування, а з 1966 року стадії «плей-оф» передував круговий турнір.

      Перші шість розіграшів переможцями ставали команди колишнього СРСР: тричі — ризький СКА під керівництвом патріарха радянського баскетболу Олександра Гомельського, двічі — московський ЦСКА й одного разу тбіліське «Динамо». Команда з білокам'яної вигравала «Срібний кошик» ще двічі — у 1969 й 1971 рр., а надалі найвищим досягненням радянських клубів були виходи до фіналу ЦСКА у 1973 році й вільнюського «Жальгірісу» — у 1986-му.

      Найчастіше переможцями ставали італійські команди — 12 разів. Іспанія перемагала 9 разів, СРСР — 8, Югославія — 7, Греція — 5, Ізраїль — 3. Серед клубів рекордсменом за кількістю європейських тріумфів, як і в футболі, є мадридський «Реал» — «королі» вигравали трофей вісім разів.