Замглай: хроніка замерзання

      Для обігріву боліт на Чернігівщині з державного бюджету України виділено 1 мільйон 800 тисяч гривень. Причому цей фантастичний проект підтримали на найвищому рівні — у Верховній Раді та Кабінеті Міністрів. Щоправда, офіційна мета, на яку передбачили цю суму, начебто благородна — стільки коштує опалювальна котельня, яку зараз будують у селищі Замглай Городнянського району, що на Чернігівщині. Тим часом 2 тисячі мешканців селища вже два місяці живуть без опалення. Щоб не замерзнути, вони змушені будувати пічки на п'ятому поверсі висотних будинків  та рубати на дрова навколишні ліси.

Холодна зустріч

      Селище Замглай причаїлося в промерзлих болотах Чернігівського Полісся. На вулицях холодно і похмуро. Не краще і в оселях. Пенсіонерка Марія Іванівна Пинчук, яка мешкає в «хрущовці» на першому поверсі, відчиняє нам двері. На ній — куртка, тепла хустка та валянки. Зняти верхній одяг або взуття нам не пропонують. У квартирі, як і на вулиці, температура не піднімається вище нуля. Розмовляємо. З рота йде пара.

      «У нас у селищі — розруха. Опалення немає, і невідомо, коли воно буде. Робити в хаті нічого не можна. Сядеш — і замерзаєш, — скаржачись, Марія Івнівна постійно дихає на руки. — Увесь час із дідом сидимо на кухні, біля газової плити. Тут і спимо. У сонячну погоду виходимо на вулицю грітись — там тепліше, ніж у хаті». Цієї осені у квартирі пенсіонерки від вологості повідклеювалися шпалери та взялися пліснявою кутки. Господарка вмикає телевізор. Зображення — мов замилене, всередині кінескопа осів конденсат. Вологість та холод відрізали Марію Іванівну від світу. «Тиждень тому дочка привезла маленьких онуків. Їх навіть не роздягали. В спальню завели, увімкнули обігрівач, посиділи годину — і все», — бабуся Марія відвертається, ховаючи сльози.

      За чоловіком, що ніс в'язанку дров, ми піднялися на п'ятий поверх. Тут живуть щасливчики. Власник квартири Григорій облаштував грубку в стіні кімнати. «Між спальнею і залою я побудував ще одну стіну. Всередині виклав із цегли змійовик. Топку вивів у коридор, а димар — на вулицю. Топлю дровами. Тільки прізвище та адресу не пишіть — боюся, що пожежники змусять зламати мою пічку».

      Біля під'їздів замглаївських багатоповерхівок лежать купи нарубаних дров. Людей на вулицях немає, не чути дітей. Здається, що селище вимерло. Поодинокі перехожі переповзають через розриті траншеї теплотраси з в'язанками дров на плечах. Вивернуті з землі труби — це все, що залишилося від системи центрального опалення робітничого селища.

      На дошці оголошень біля селищної ради — аркуш паперу з текстом: «Бажаючі купити та встановити котли індивідуальної системи опалення можуть звернутися до селищної ради». Коштує такий котел 2000 гривень. У селищі, де бiльше половини працездатних безробітнi, «бажаючих» знайшлося всього 50 чоловік.

Поховальний  «салют» над виснаженими торфовищами

      Котельня , що опалювала Замглай, «померла» разом із найбільшим в Україні торфобрикетним заводом. На ньому поставили хрест через брак сировини. Навколишні торфовища виснажились ще на початку 90-х. Потім майже 10 років підприємство дихало на ладан, і нарешті Мінпаливенерго прийняло рішення про його закриття. Тоді за «флагман галузі» взялося підприємство «Вуглеторфреструктуризація», яке займається ліквідацією недіючих шахт та торфозаводів. Основні способи «ліквідації» — демонтаж обладнання та висадження у повітря порожніх цехів. Гучні вибухи, від яких дрижить земля, лунають над селищем поховальним «салютом».

      Між руїнами заводу мирно пасуться корови, які вже не лякаються «канонади». Худоба та городи — головне джерело існування для багатьох мешканців Замглая, адже з 800 працездатних жителів селища 500 — безробітні.

      Проект реструктуризації заводу передбачав і будівництво нової котельні — вже не на заводі, а в селищі. Рішення про її облаштування прийняли в лютому 2003-го. До червня тривали обговореня та узгодження, наприкінці липня було проведено тендер (бо кошти на будівництво виділялись напряму з державного бюджету), а потім підрядник (київська фірма «Найс») шукав субпідрядника, вже на Чернігівщині. І нарешті, 18 вересня, будівництво котельні розпочалося. До початку опалювального сезону спромоглися спорудити лише ... фундамент.

      28 жовтня на загальних зборах селища замерзлі замглайці написали звернення до голови Чернігівської обласної державної адміністрації з проханням про допомогу. Через кілька днів «губернатор» Валентин Мельничук побував у селищі власною персоною. Після чого протягом десяти днів до селища привезли три пересувні газові котли, які встановили у школі, дитсадку та профтехучилищі. Тепер мешканці Замглая мають шанс відігріти своїх дітей у закладах освіти.

«Оаза» тепла і нехороші дядьки з Києва

      Біля дитячого садка «Малятко» стоїть на рейках пересувна котельня. Ще не притоптаний перекопаний грунт вказує місце розташування нової теплотраси. У приміщенні тепло. Малюки з ясельної групи весело стрибають на килимі. «Приймати дітей ми розпочали 11 листопада. До цього прийом припинили, тому що температура у приміщенні впала до 0 градусів, — розповідає директор дитячого садка Оксана Ручко. — Поки дітей не було, ми всім колективом виходили з лопатами копати ями під газові труби, щоб котельня швидше запрацювала. Шкода лише, що тут малюки за день зігріваються, а ввечері знову повертаються у промерзлі оселі».

      «То коли буде тепло?» — це запитання голова Замглаївської селищної ради Олександр Красківський чує десятки разів на добу. Тож ми не були оригінальними. Олександр Сергійович звично розвів руками: «Будівництвом котельні керує підприємство-ліквідатор заводу «Вуглеторфреструктуризація» напряму з Києва.  Строки будівництва не витримуються». Він каже, що, за планом, уже десятого листопада будівельники мали накритий дах. Тиждень тому в котельні були лише фрагменти стін. «Якщо так будуть працювати і надалі, то тепло з'явиться аж у лютому чи березні. Та й на котельню цю надія мала. Грунтові води, які раніше відкачував із торфовищ брикетний завод, тепер затоплюють труби теплотраси», — продовжує сільський голова, зауважуючи, що таким чином новозбудована котельня буде обігрівати навколишні болота, а не захололі людські помешкання.

      Як так могло статися? За словами Олександра Сергійовича, проект нової котельнi робився заочно. Нікого з проектантів у Замглаї не бачили. Відповідно, і проектанти не бачили труб, що лежать у болоті. Проект реструктуризації затверджено Кабінетом Міністрів та Верховною Радою. Однак у ньому записано «будівництво котельні», а не — «тепло в оселях». На що й виділено з державного бюджету 1 мільйон 800 тисяч гривень.

      Відтак навіть коли побудують котельню, щоб підняти теплотрасу з болота, треба ще приблизно мільйон гривень. А головне — зміна проекту, який знов має пройти через Верховну Раду та Кабмін. 

Підрахунки замість епілогу

      Повертаючись із Замглая, ми повправлялися в математиці. Якщо 1 мільйон  800  тисяч гривень, виділені на будівництво котельні, поділити на 600 (саме стільки квартир у селищі), то вийде 3000 гривень. Цих грошей вистачило б, щоб у кожній квартирі встановити індивідуальну газову опалювальну систему. Але з бюджету вперто фінансують безперспективну «болотяну котельню».