Британський парламент єдиний у світі може похвалитися тим, що до його складу входить дворазова лауреатка «Оскара» та володарка багатьох інших престижних нагород у галузі кіно та театру. Гленда Джексон, маючи репутацію однієї з найкращих англійських актрис ХХ століття, у 1992 році оголосила про припинення акторської кар'єри й перейшла в політику — стала депутатом Палати громад британського парламенту від лондонського району Гемпстед. Феміністські та соціалістичні переконання виявилися для цієї жінки важливішими за сценічну славу. Джексон ніколи не боялася відстоювати свої погляди й виступала проти урядових рішень навіть із найважливіших питань.
Народжена в 1936 році в родині муляра, дівчина в 16 років змушена була покинути школу, щоб заробляти на хліб. Ще в дитячі роки вона захопилася театром, тому, працюючи впродовж наступних років офіціанткою, реєстраторкою в готелі та аптекарем, Гленда вечорами виступала в аматорських театральних трупах. Аж поки не потрапила до складу провідного театрального колективу Британських островів — Королівської Шекспірівської компанії. Слідом за славою на театральних сценах Лондона і Нью-Йорка прийшли виступи в кіно. Джексон отримала «Оскари» за виконання головних жіночих ролей у фільмах Кена Рассела «Любителі музики» (1971) та Мелвіна Франка «Трохи шику» (1973, фільм також відомий під назвою «Як у кращих домах»). Крім того, Гленда також номінувалася на «Оскара» за ролі у фільмах «Неділя, клята неділя» (1971) та «Гедда» (1975). У 1972 році вона здобула найвищу теленагороду «Еммі» за роль Єлизавети І у телесеріалі Бі-Бі-Сі про життя цієї британської королеви. Акторка віддавала перевагу кіно гострої соціальної спрямованості — зокрема, виконала роль Олени Боннер у біографічному фільмі «Сахаров» (1984).
За роки депутатської діяльності соціалістка Джексон очолювала парламентську комісію з міського транспорту в Лондоні, у 2004 році «не без допомоги» лейбористів програла вибори на посаду мера британської столиці. На тих виборах, як писали газети, вона відмовилася дотримуватися неписаного партійного правила — підписувати пусті чеки. Втративши при цьому депутатський мандат, Гленда без справ не залишилася. В уряді мера Лондона Кена Лівінгстона «рожева Гленда» обіймає посаду радника з допомоги бездомним.
Британська преса обожнює Гленду Джексон, оскільки в кожному інтерв'ю вона скаже щось таке, що не буде нудним для читача. «Існує автоматичне передбачення, що роботу певного розміру відповідальності можуть заповнити лише чоловіки, які мають відповідний розмір...» (газета «Нью стейтсмен»). «Не важливо, як високо здійметься жінка. Вона постійно повинна доводити свою придатність» (сайт Varsity.co.uk). Вона також дуже нервово сприймає те, що жінок оцінюють за одягом: «Коли ви востаннє чули, щоб обговорювали одяг чоловіка?!».
Конкурси «Міс світу» «оскароносна» депутатка вважає «глибоко відразливими», а ще гостріше критикує військові інтервенції британців до Афганістану та Іраку.
У Нью–Йорку відбулася одна з найулюбленіших подій шоу–бізнесової тусовки — церемонія вручення премії MTV Video Music Awards, заснованої найпопулярнішим музичним телеканалом у світі. Уперше подію такого масштабу організували в Брукліні, і незважаючи на «непрестижний» статус цього району, дійство було справді вражаючим. >>
Цілком можливо, що за кілька років світ перестане асоціювати Ольгу Куриленко винятково з дівчиною Бонда: сьогодні вона задіяна у кількох проектах всесвітньо відомих режисерів, що дає їй надію вийти за рамки образу статичної красуні. Сміливо припускаю, що у майбутній біографії актриси буде глава, в якій описуватиметься, що змінити амплуа їй дозволила робота у фільмі дебютантки Міхаль Боганім «Земля забуття» (картина виходить на екрани кінотеатрів України 26 квітня): Ольга грає молоду жінку, яка не може забути про трагедію, що сталася в її житті під час вибуху на ЧАЕС. Актриса сама вийшла на проект маловідомої режисерки. «Від когось Ольга довідалася, що існує сценарій фільму про Чорнобиль, і зацікавилася ним, — розповідала в інтерв’ю «УМ» Міхаль. — Оскільки я знімала до цього документальне кіно, то мені не йшлося про те, щоб залучити до роботи над фільмом відомих акторів. Але коли зустрілася з Ольгою і поговорила з нею, то зрозуміла, що вона підходить на цю роль».
Незважаючи на те, що українка працює з такими великими, як Деніел Крейг, Терренс Малік, Том Круз, їй вдається залишатися «земною». «Особливі прикмети» цієї знаменитості: скромність, виваженість, працьовитість. Хоча, можливо, у майбутньому ми дізнаємося про недитячі інтриги, завдяки яким, а не лише екзотичній красі, Куриленко пробиралася на вершини Голлівуду, проте в інтерв’ю «УМ» Оля постала саме такою. За її словами, вона не потребує «зіркової свити»: у неї немає менеджера, асистента, водія, публіциста. «Свою кінокар’єру я будую сама. Для простої поради мені достатньо мого асистента», — стверджує Куриленко. >>
Лікарі, які робили розтин тіла співачки Уїтні Х’юстон, виявили в її легенях воду. Така остання новина із закулісся раптової смерті американської зірки поп– та соулмузики. >>
Цьогорічна, 58–ма, церемонія вручення найвищих американських музичних нагород «Греммі», яка відбулася в Лос–Анджелесі у ніч із неділі на понеділок за київським часом, пройшла під знаком жалоби. Напередодні у своєму готельному номері була знайдена мертвою славетна співачка Уїтні Х’юстон, яка мала виступити на цій церемонії, тож вечір фактично перетворився на вшанування її пам’яті. Спершу організатори навіть думали взагалі скасувати захід, але родина Х’юстон попросила цього не робити. Проте в програму церемонії було внесено зміни. >>
Цьогорічна, 83–тя, церемонія нагородження премією Американської кіноакадемії виявилася чи не найбільш передбачуваною з початку сторіччя. В усіх головних номінаціях «Оскар» отримали фаворити, та й решта переможців критиків не здивували. >>
Змагання, в тому числі й музичні, привабливі несподіванками. Цьогорічне «Євробачення» подарувало дуже симпатичний «сюрприз»: перемогу звичайної німецької дівчини, вчорашньої школярки, яка, не маючи змоги похвалитися вокальними даними чи особливим музичним талантом, підкорила Європу своєю щирістю і простотою. Німеччина стоїть на вухах і носить Лєну Майєр–Ландрут на руках, продюсер на хвилі цієї ейфорії пропонує відправити її на «Євробачення» й наступного року, а сама тріумфаторка зітхає: мовляв, усе це приємно, але коли ж їй тепер навчатися? >>
