Найвідчутнішим наслідком виборчої перемоги Блоку Юлії Тимошенко на Полтавщині, найвірогідніше, стане закінчення своєрідної «соціалістичної монополії» на владному олімпі області. Адже напередодні виборчої кампанії до «губернатора»-соціаліста Степана Бульби фактично приєднався й позапартійний симпатик СПУ, голова обласної ради Володимир Гришко, котрий, тільки-но залишивши Партію регіонів, опинився у списку кандидатів у депутати облради саме від Соцпартії. Однак зберегти цю найвищу посаду в органі представницької влади, яка невдовзі має стати ключовою й за реальними важелями впливу на владу виконавчу, досвідченому управлінцю, судячи з усього, не вдасться.
Адже лідери обласних організацій БЮТ, СПУ і «Нашої України» вже публічно підтвердили свої попередні домовленості про коаліцію на регіональному рівні. З надійних джерел кореспонденту «України молодої» стало відомо й про майбутню кандидатуру на посаду голови обласної ради від згаданої коаліції. Йдеться про нинішнього 34-річного заступника голови облради, члена партії «Батьківщина» Володимира Марченка, котрого за правом переможців виборчих перегонів на Полтавщині запропонували «тимошенківці». Попри «обленергівське» минуле, пан Володимир зарекомендував себе досить фаховим і поміркованим управлінцем без лідерських амбіцій. Тож, здається, не лише для партнерів по коаліції він залишається найкомпроміснішою, власне, «прохідною» кандидатурою. В тому числі й з урахуванням майбутньої ваги посади голови облради. Побоювання виникають хіба що з приводу здатності людини, котра поки що не демонструвала власних бійцівських якостей у політиці, не стати «підручним» місцевих олігархів із мандатами нардепів «тимошенківської» фракції, котрі за традицією «кинули» на виборчу кампанію шалені кошти й зараз, певно, таки докладатимуть зусиль задля того, щоб «відбити» та примножити їх у тепер ще «ріднішій» вотчині.
Із прицілом на майбутній перерозподіл повноважень можна припустити, що й голова облдержадміністрації Степан Бульба не триматиметься за «губернаторське» крісло і таки віддасть перевагу роботі у Верховній Раді в іпостасі народного депутата від Соцпартії. Адже він неодноразово заявляв про те, що сьогоднішня посада з «урізаними» конституційною реформою повноваженнями його практично не цікавить. Коли ж урахувати ще й те, що майже вся владна верхівка регіону була соціалістичною і що особливі надії чільників СПУ на перемогу в нашому краї саме їхньої політичної сили не справдилися, то повернення нинішнього «губернатора» Полтавщини до законотворчої діяльності не видаватиметься алогічним.
