Мрія — зрушити «Мрію» ушістьох

      Цієї зими найсильніший чоловік України, один із найдужчих людей світу Василь Вірастюк став слабким і вразливим: зла доля забрала в нього кохану дружину Світлану, яка загинула на гірськолижному курорті в Туреччині. Утім автор цих рядків в інтерв'ю з відомим богатирем не вважав за доцільне лізти в душу з питаннями про його втрату. Президент Федерації найсильніших атлетів і перетягування канату України Володимир Кiба підтвердив сумніви: «Ця Василева рана зараз настільки жива... Невідомо, як вона загоїться, і чи станеться це взагалі. Щодня їхній маленький син Адам запитує: «А де мама?» То чи варто допитуватися ще й журналістам...»

      Відтак головною темою нашої бесіди була участь Вірастюка в недавньому турнірі «Арнольд классік» під патронатом славетного Шварценеггера. Чи були сумніви в потребі їхати на змагання до США в такий час? Ні в якому разі. Як виявилося, це була мрія Світлани, її бажання — бачити чоловіка переможцем цього найпрестижнішого турніру професійних силачів. І взагалі першим усюди. Цього разу Василеві не вдалося стати на «Арнольд классік» абсолютним чемпіоном — «значить, перенесемо це на наступний раз і так до тих пір, поки не переможемо».

      З капітаном національної збірної богатирів Василем Вірастюком ми поспілкувалися після того, як він у мерії Києва одержав за видатні досягнення та популяризацію богатирського спорту найвищу муніципальну нагороду — «Знак пошани».

«У США трійку призерів «Арнольд классік» назвали «Балалайка-тім»

      — Василю, як прокоментуєш здобуття цієї відзнаки?

      — Як не дивно, але досі я ще не був знайомий із мером Києва. Тепер — так. З приводу нагороди можу лише сказати: приємно, коли твої досягнення помічають.

      — На нагородження ти прибув після чергового досягнення — другого місця на престижних змаганнях, які Арнольд Шварценеггер традиційно влаштовує щороку в місті Коламбус. Чому другий рік поспіль не вдалося обійти литовця Жедрунаса Савіцкаса?

      — Цей «Арнольд классік» розпочався з «надзвичайної ситуації», коли я впустив майже 400-кілограмовий «колодязь» собі на ногу і думав, що на цьому все закінчиться. Річ у тім, що три роки тому в цій же вправі я зазнав серйозної травми лівої стопи. Ця вправа називається «Прогулянка лісоруба», вона дуже специфічна: заходиш усередину цієї прямокутної конструкції і переносиш її на 10 метрів. На сантиметр відхилишся — і вона вже «клює» донизу. Жедрунас показав тут п'ятий результат, я — сьомий, а виграв несподівано Бенедикт Магнуссон.

      Це, до речі, підтверджує високий рівень змагань, адже Арнольд запрошує справді найсильніших атлетів, незалежно від того, які федерації вони представляють. Можете уявити, на якому рівні ми змагалися, якщо вже в перший день у трьох вправах було встановлено два світові рекорди. У «медицинболі» (метання м'яча вагою 24 кг на висоту) я й Савіцкас показали результат 6 м 28 см. Потім литовець покращив своє досягнення в «Аполлон-акселі»: він підняв штангу-моноліт вагою 166 кг вісім разів упродовж двох хвилин (попередній рекорд — шість разів). Росіянин Мишко Кекляєв, американець Брайан Сайдерс підняли штангу по п'ять разів. За результатами трьох вправ цього дня Савіцкас ішов першим — 26 із половиною балів, у мене була друга позиція — 23 бали, на третьому місці — поляк Маріуш Пудзяновський — 21,5.

      — Виходить, усі підтягуються до минулорічного рівня литовського богатиря, а він пішов ще далі? Можливо, ті вправи зручніші для Савіцкаса?

      — Відверто кажучи, після першого дня стало зрозуміло, що обійти Жедрунаса буде важко... На другий день змагань знову в одній із вправ була тяга — я її не дуже полюбляю, хоча й готуюся до неї. Так що питання «зручніше — не зручніше» справді є. У турнірі, де переважають вправи на «ломову» силу, перевагу наді мною за визначенням мають й інші богатирі, які професійно займалися пауерліфтингом або важкою атлетикою. А загалом багатопрофільний «стронгмен» перевіряє силу в усіх можливих проявах: сила з витривалістю, на швидкості, абсолютна... Існує 40 атестованих вправ. Якби стояло питання, хто більше підніме, то ми послали б на змагання наших «ліфтерів», які б виглядали там круто.

      Після вправи «супер-йок» («коромисло» вагою 500 кг треба перенести на 10 метрів) залишилося тільки двоє претендентів на перемогу. Савіцкас — перший, я — другий. Решта  суттєво відстала або взагалі не донесла «коромисло». Тут Жедрунас мав перевагу у тому, що виконував вправу після мене, маючи за орієнтир мій результат, тому переміг завдяки встановленню нового рекорду — 7,5 секунди. Встановив він рекорд і в «становій тязі» — 448,5 кг (у мене особисте досягнення — 401 кг). Також Савіцкас став співавтором (з Кокляєвим та американцем Фістером) рекорду у «Дамбел ліфті», коли вони по шість разів підняли гантелю вагою 88 кг, її ще називають «бульдог».

      У загальному заліку переміг, звичайно, Жедрунас Савіцкас — 53,5 очка, в мене — 45, у Михайла Кокляєва — 38,5. Нашу «трійцю» у США назвали «Балалайка-тім» (команда «Балалайка»). Місцевий богатир Філ Фістер відстав від росіянина на одне очко.

Савіцкаса викличу на Майдан

      — І все ж у чому феномен Жедрунаса Савіцкаса, який виграє турніри Шварценеггера вже вчетверте? Можливо, ставлення до нього в Литві уважніше? Адже після перемог його стоячи вітають депутати сейму...

      — Дуже важливо, що Савіцкас оперативно відреагував на зміни в богатирському обладнанні перед чемпіонатом світу.

      Крім того, причини щорічного зростання сили Жедрунаса слід шукати в науковому підході до підготовки атлета. У нього все розписано до дрібниць: кожні два тижні проводиться повний аналіз крові, визначається, чого вистачає організму, а чого — ні. Після чемпіонату світу 2005 року литовець має спонсорів, автомобілі, тобто його справа «обросла м'ясом». А в нас лише Володимир Миколайович (Кiба. — Авт.) з федерацією забезпечує відповідну підготовку. Але ми теж знаємо професіональні секрети підготовки, тож легкого життя Жедрунасу не обіцяємо.

      А вітання депутатів... Не думаю, що якби мене вітали у Верховній Раді, це вплинуло б на мої результати. Я й так тренуюся самовіддано. Богатиря запросили в мерію Києва, і то добре.

      — Де будемо перемагати Савіцкаса?

      — Наша федерація щойно одержала детальний календар змагань на рік, тож вирішуємо. 21—22 квітня ми повинні були зустрітися на турнірі в Дубаї, а звідти — прилетіти до Києва, де вперше відбудеться омріяний нами супертурнір на майдані Незалежності — «Юкрейн оупен», а також фінал національного турніру «Богатир року». Та оскільки стало зрозумілим, що з Еміратів повернутися на змагання 23 квітня в Київ  нереально, то я в Дубаї не поїду, а Савіцкас і Кокляєв, відповідно, не приїдуть до нас. Я не можу зрадити українського глядача в день, коли богатирський спорт нарешті «пропишеться» на Майдані. Натомість проти мене змагатимуться найсильніший з американців — двометровий велетень Філ Фістер, потужний швед Магнус Самуельсон та інші.

      А 28 липня розпочнеться й триватиме чотири дні турнір за звання найсильнішої нації світу — ми спробуємо реваншуватися за поразку, якої зазнали минулого року в Севастополі. Ось тоді й зустрінемось, сподіваюся, із Савіцкасом. Телетрансляцію цих змагань, які відбуватимуться в історичних місцях столиці, побачать майже в двохстах країнах світу.

      — Чи могли б наші змагання конкурувати з «Арнольд классік»?

      — До турніру в Коламбусі, який відбувався вже 18-й раз, спортсмени ставляться по-особливому. Атмосфера — ніби дружня, як завжди, але все ж високий і дух змагальності, бо високий престиж. Просто потрапити в гості до Шварценеггера — вже почесно. А виграти там — це принципове досягнення, тим більше  що в попередні роки за перше місце там давали автомобіль «Хаммер». Крім того, в «Конвеншн центрі» збирається просто неймовірна кількість глядачів. Щоправда, й ми можемо зібрати море людей на Майдані.

      Якщо чесно, мені більше й нічого розповісти про місто Коламбус, де я виступав. У ті дні я нічого не бачив навколо — просто приходив і падав у готельному номері. Коли повернувся зі Штатів, то тиждень добре відпочив у рідній атмосфері в Івано-Франківську.

Приємно, коли телефонує Президент

      — Зараз багато спортсменів ідуть у політику. Невже політика обійшлася без тебе?

      — Звичайно. Не було навіть думки долучатися до виборів, тим паче до цих і тим паче зараз. Я повністю аполітичний — не хочу бути лялькою в чиїхось руках. Коли в тебе вірять різні люди, пишаються тобою — не хочеться грати на їхнiх  почуттях.

      Але один «політичний» епізод мені все ж приємний. У неділю, коли я спав, зателефонував Віктор Андрійович Ющенко — це був уже третій дзвінок Президента до мене. Вперше — на моє 30-річчя, вдруге — коли загинула дружина... А цього разу він хотів надихнути нас на перемогу в турнірі за звання найсильнішої нації світу, бо готувався дивитися трансляцію на «1+1». Хоча вона йшла в запису вже після того, як ми програли.

«Не уявляю себе поза змаганнями «стронгменів»

      — Василю, не замислюєшся, що робитимеш після завершення активних виступів у «богатирстві»?

      — Останнім часом думаю про це все частіше. Але щось не дуже хочеться, бо не уявляю себе без спорту. Є, звісно, «стронгмени», які виступають і маючи далеко «за 40», проте в кожної людини — свій пік форми. Коли буде мій пік — ще невідомо. Можливо, це будуть не змагання, а такі собі показові виступи, шоу... Однак не уявляю себе не в ролі «стронгмена».

      Коли був травмований, довелося себе спробувати в ролі головного судді змагань — у Києві та у Франківську на призи... імені себе. Думаю, що учасникам цих змагань нема за що дорікнути Вірастюку-арбітру — судив чесно й правильно. Я завжди казав, що цю місію повинні виконувати колишні спортсмени, бо вони знають усі нюанси.

      Крім того, я хоча й не працюю, але формально залишаюся штатним охоронцем чи «бодігардом» у львівському «Галнафтогазі». Вони пишаються, що я їхній працівник, та й я не проти.

Привіт від Гіннесса

      — Як ти ставишся до рекордів, які входять до Книги рекордів Гіннесса?

      — Пам'ятаєш, як під час автобусної подорожі на наші змагання в рамках «Таврійських ігор» ми з неприхованим азартом змагалися на зупинках, хто далі кине соломинку? Це дуже серйозно (посміхається). Треба ж правильно відламати, розрахувати кут вильоту «списа», зловити повітряні струмені. Тобто і в трохи дивних вправах потрібна певна техніка. Чому б на якійсь вечірці чи шоу не зробити це в присутності представників відомої Книги рекордів? До Книги Гіннесса що заносять? Те, що ти зробив найпершим або краще за попередників. Потрібно просто знайти те, чого ніхто до цього не робив.

      У мене є серйозні богатирські рекорди, які ми спрямовували до Гіннесса для реєстрації, але відповіді не було. У Книзі рекордів зафіксовано лише, що ми вдесятьох протягнули в Гостомелі літак «Мрію» вагою 368 тонн на 15 метрів. Маю задумку зробити це вшістьох, бо в нас в Україні є саме стільки сильних богатирів високого світового рівня.

ДОСЬЄ «УМ»

Василь Вірастюк

      Народився 22 квітня 1974 року в Івано-Франківську.

      Закінчив Івано-Франківський технікум фізичної культури.

      Заслужений майстер спорту; триразовий володар титулу «Найсильніший в Україні», бронзовий призер індивідуального чемпіонату світу (Замбія, 2003 р.), бронзовий призер Кубка світу (Рига, 2004 р.), найсильніша людина світу-2004. У складі команди — переможець турнірів «Найсильніша нація планети» у 2003, 2004 рр., срібний призер «Арнольд классік» 2005, 2006 рр.

      Із Книги рекордів України (категорія «Унікальні можливості, спецпідготовка»): «Василь Вірастюк упродовж 54 хвилин продемонстрував небачені результати: протягнув зчіпку з п'яти трамваїв загальною вагою 101,5 тонни на відстань 17,9 метра за 59,62 секунди; протягнув зчіпку з десяти автомашин загальною вагою 16,3 тонни на відстань 19,3 метра за 1 хвилину 4 секунди; переніс рекордну вагу у двох «валізах» по 171 кг на кожну руку на відстань 19 метрів за 9,94 секунди».