Уроки етики

      Напередодні півфінального матчу Кубка України у Львові відділ спорту «УМ» змушений був віддуватися за президента «Карпат» та наш телевізійний простір. Непросто людям  iз «глибинки» пояснити, чому цікаве протистояння вони не побачать на своїх телеекранах, адже «Мегаспорт», який спромігся включити пряму трансляцію цієї гри в останній день, не має масового «покриття» навіть у обласних центрах. Дивно, що канал СТБ, який транслює всі матчі «Динамо» в чемпіонаті, цього разу на 19.00 поставив вочевидь менш рейтингову трансляцію чемпіонату світу з фігурного катання «серед дублерів».

      Утім телевізійні проблеми, викликані фінансовими апетитами львів'ян, стали лише часткою ажіотажу навколо звичайного протистояння команд з вищої та першої ліг. Адже грі передували додаткові «психологічні» заходи президента «Карпат» Петра Димiнського. Ніхто не сперечається, що «служителі Феміди» побоюються помилитися не на користь грандів. Але, як показав матч, гучні заяви львівського бізнесмена і політика про «суддівське свавілля», яке працюватиме на «Динамо», мали протилежний наслідок. Кияни з перших хвилин виглядали більш умотивованими і по-спортивному злими, ніж господарі поля. Вільний дриблінг з флангів у штрафний майданчик у виконанні Гусєва й Мілевського засвідчив, що «зелено-білі» повірили своєму президенту-роботодавцю і побоювалися йти у відбір «на межі фолу», бо ж «засудять». А даремно, адже важке поле з боротьбою на кожному клаптику вкупі могли стати козирями, які б дозволили урівняти очевидну різницю у класі. А так ми побачили цілком товариське протистояння (у сенсі — без грубощів і зайвих «стиків»), де кожній команді вдалося відіграти «по нотах» у свій футбол. А він справді дуже різний. Старанність і самовідданість молодих гравців Юрія Дячука-Ставицького проти колективної майстерності, тактики і злагодженості підопічних Анатолія Дем'яненка.

      Від львів'ян очікували більшого, ніж навісів та подекуди відвертої навали. Хоча якби Шмаков на 25-й хвилині пробив головою  (якраз після навісу) точніше, то все було б, можливо, інакше. Водночас «Динамо» грало не в повну силу, і Дем'яненко опосередковано це підтвердив, бо дав відпочити Каддурі, Михалику, Реброву, Рінкону та Клеберу, тримаючи в головi найближчий важкий матч із «Чорноморцем».

      У підсумку команди створили за гру по два гольові моменти, і більш «майстеровиті» обидва своїх реалізували. Причому фланговий прохід Несмачного з прострілом на вільне місце, коли на ближній стійці воріт опинився його «колега» з протилежного краю Гусєв, свідчить якраз про значно вищий рівень злагодженості дій киян. У «Карпат» був лише один стандартний момент, коли Іщенко чудово пробив зі штрафного у самісінький кут воріт, але Рибка вдало «пірнув» за цим м'ячем. Крапку  у грі поставив Мілевський, який виглядав найбільше «заведеним» на гру у складі гостей, побіг навіть святкувати гол до «чужих» фанатів, спровокувавши їх на «обстріл». А так загалом у цьому матчі не було проблем з уболівальниками, суддями та всілякими іншими позафутбольними явищами. Тож «Динамо» у нормальних умовах перетворило повторний поєдинок у столиці на формальність.

      У другій парі зійшлися рівні суперники, а ставка у їхньому протистоянні була дуже високою — ймовірна путівка у Кубок УЄФА (вихід у фінал Кубка України проти «Динамо», якщо воно стане чемпіоном). «Металург» В'ячеслава Грозного знову ризикнув піти ва-банк після пропущеного голу і здобув-таки вольову перемогу. Проте за три тижні у Маріуполі «Іллічівцю» достатньо забити один «сухий» м'яч.

ТАБЛО

Кубок України. Півфінал.

Перші матчі:

«Карпати» — «Динамо» — 0:2

      28 000 глядачів

      Голи: Гусєв, 32; Мілевський, 57

«Металург» (З) — «Іллічівець» — 2:1

      5 900 глядачів

      Голи: Алієв, 61; Любарський, 73 — Конюшенко, 53