Приватизація зі зломом

      У перших числах листопада низка неконтрольованих урядом видань повідомила про силове захоплення одного з найбільших вітчизняних підприємств — криворізького ВАТ «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» (ЦГЗК). Це повідомлення не було спростовано офіційно.А українські силові структури взагалі ніяк не відреагували на нього. Ось як інформував читачів про цей випадок щотижневик «Контракти»: «Пізно ввечері 28 жовтня спецпідрозділ МВС узяв штурмом адміністрацію криворізького ВАТ «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» (ЦГЗК). Це сталося через кілька годин після позачергових зборів акціонерів компанії (збори було санкціоновано донецькою компанією System Capital Management. Згідно з рішенням зборів від управління ЦГЗК було усунуто менеджмент, лояльний до групи «Приват»...»

      Що ж насправді сталось того дня?

Пивний «путч»

      За всіма ознаками, сигналом (якщо не сказати більше) для штурму ЦГЗК був цілком вартий уваги захід, проведений того дня далеко від самого комбінату — в Києві. Тут, на столичному пивоварному заводі №1 (87 відсотків акцій якого знаходиться у власності донецької компанії System Capital Management (СКМ), відбулася дивна зустріч акціонерів (вона претендувала на статус зборів), із не менш дивним порядком денним про зміну керівництва комбінату, а також зміну його реєстратора. Насправді, якщо вже дійсно потрібно було зробити подібні, життєво важливі для підприємства зміни, то чому б не розглянути їх безпосередньо на комбінаті? Тим паче що в Законі України «Про господарські товариства» (стаття 43) зазначено: загальні збори акціонерів проводяться за місцем знаходження акціонерного товариства. За винятком випадків, коли на день проведення зборів 100 відсотками акцій ВАТ володіють іноземці.

      «Іноземцями», які зібралися на київському пивзаводі, виявилися... представники донецької компанії СКМ, Фонду держмайна та високопосадовці. Про що говорили на цій «підпільній» зустрічі, можна тільки здогадуватися, тому що відбувалася вона за зачиненими для сторонніх дверима. Причому з-поміж «сторонніх» виявилися не тільки журналісти, а й багато хто з акціонерів ЦГЗК. Так, майже двохсот власників акцій, котрі прибули до столиці з Кривого Рогу (а дізналися вони про «пивний» захід із ЗМІ), взагалі не допустили на так звані збори, що й було зафіксовано у відповідному акті. Криворіжці, ясна річ, заявили, що звертатимуться в суд за захистом своїх законних прав.

      Справді, якщо, крім усього іншого, врахувати ту обставину, що ініціатор проведення «зборів» — компанія СКМ — об'єктивно ну ніяк не могла підтвердити наявність у неї понад 10-відсоткового пакета акцій (саме така кількість дає право на скликання акціонерів), то стає очевидним: сталася ціла низка брутальних порушень чинного законодавства. І спецназівців належало відправляти 28 жовтня не на ЦГЗК, а на київський пивзавод. Утім без міліції і тут не обійшлося. За різними даними, у той день рано-вранці на територію Київського пивзаводу № 1 запустили близько сотні міліціонерів. Для охорони.

Чиновник «відбивав чечітку»

      Звичайно ж, було б досить наївним вважати, що згадані рішення дійсно приймали на пивзаводі. Масштаб заходу красномовно засвідчує, що захоплення комбінату готували заздалегідь, а «збори» (за участю чиновників) повинні були лише надати діям силовиків видимість законності, захисту... правильно — «державних інтересів». Саме цим мотивують сьогодні все, що сталося, чиновники, насамперед голова Фонду держмайна Михайло Чечетов.

      Головним власником ЦГЗК сьогодні формально є держава. Їй нібито належить контрольний пакет акцій ВАТ (50 відсотків плюс одна акція). Формально, тому що пакет знаходиться в управлінні холдингу — ДАК «Укррудпром», яка є «господарським товариством», тобто суб'єктом права колективної власності. У перекладі на «цивільну» мову це означає, що фактично Укррудпром може (згідно із Законом «Про власність») як завгодно розпоряджатися цією власністю — хоч продати, хоч даром віддати, а хоч і знищити. Якщо розібратися, то державна власність у даному випадку просто висить у повітрі. Через це, за версією Фонду держмайна і Мінпромполітики, держава повинна «відновити керованість» ГЗК. Про що ж насправді йдеться?

      Мабуть, приклад Центрального ГЗК у цьому плані є найнаочнішим. Головним аргументом на користь зборів 28 жовтня його організатори сьогодні називають той факт, що у ВАТ «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» загальні збори акціонерів не проводили з 2001 року.Саме цю обставину ставили у провину як керівництву ВАТ, так і його реєстратору — Приватбанку. На перший погляд, це беззаперечний аргумент. І справді, як держава може управляти своєю часткою майна, якщо фактично не працює головний орган акціонерного товариства (до виняткової компетенції якого належить і зміна керівництва)? Але, якщо розібратися, то цю ситуацію фактично створив сам Фонд держмайна.

      Усе починалося нібито безневинно. У січні 2001 року Фонд держмайна продав пакет акцій (25 відсотків плюс одна акція) ЦГЗК американській компанії Detroit cold rolling company L.C., яка належить російському бізнесмену Льву Чорному — одному з власників Trans World Group (TWG). Уже в наступному — 2002 році — Detroit cold rolling company L.C. вирішує раптом перепродати пакет акцій ЦГЗК. Дістався він українському підприємству «Міжнародний діловий центр» (МДЦ), яке розширює свій вплив у гірничо-металургійному комплексі країни. Проте Антимонопольний комітет терміново, без будь-яких пояснень відкликав свій дозвіл на продаж пакета акцій ЦГЗК для МДЦ. Чиновники, як виявилося, схибили: «не тому» продано пакет! Ось вони й почали «відбивати чечітку». Внаслідок такої «чечіткової» приватизації ЦГЗК «Міжнародний діловий центр» було поставлено перед справді неймовірним фактом: куплений ним 25-відсотковий пакет акцій фірма Льва Чорного, як випливало з усього, «по-чорному» перепродала ще раз. Власником пакета стала компанія СКМ.

      Виникла неординарна ситуація, з якої був один вихід — через суд. І суд відбувся. Напочатку лютого Дніпропетровський господарський суд зобов'язав реєстратора — Приватбанк — внести до списку акціонерів ЦГЗК «Міжнародний діловий центр». Але незабаром на порозі Приватбанку з'явився представник СКМ — з аналогічним проханням внести його до реєстру і закріпити таким чином його право на згаданий пакет . Банк- реєстроутримувач виявився між Сциллою і Харибдою...

На короткому повідку

      У Фонді держмайна, поза сумнівом, чудово розуміли скандальну двозначність ситуації, що виникла. Але, враховуючи наявність згаданих судових рішень, головний приватизатор країни не афішував те, що відбувалося. Надто вже нерозумно, абсурдно це виглядало б в очах потенційних закордонних, та й вітчизняних інвесторів. Проте судові рішення, як виявилось, в Україні нічого не варті. Особливо якщо за справу береться Генпрокуратура. Втім від реєстратора прокуратурі потрібно було тільки одне — у будь-який спосіб (через обшук, вилучення документів) придбати реєстр — так, як того бажав «другий покупець». Після цього планувалося, маючи потрібні відомості, скликання зборів акціонерів ЦГЗК. Для цього, як вважають на комбінаті, було тихенько придбано певну кількість акцій, а головне — оперативно зведено «дах» спочатку у відповідному міністерстві, а потім й у холдингу ДАК «Укррудпром», який безпосередньо «керував справами». Згодом у газетах повідомляли, що під час обшуків у банку-реєстраторі та в офісах зберігача акцій ЦГЗК прокуратура цікавилася не тільки власником «спірного» пакета акцій, а й рештою акціонерів. Власне обшуки проводилися під прикриттям автоматників. Понятими при цьому (У Дніпропетровську!) виявилися жителі Донецька, а залученим «експертом» — судовий представник СКМ.

      Але це тільки так здається на перший погляд, що, маючи владу, можна без будь-яких зусиль розпоряджатися всім, чим заманеться. Дуже клопітна це справа. Скажімо, навіть заволодівши реєстром, чи могла донецька компанія СКМ ось так відразу оголошувати про проведення зборів акціонерів ЦГЗК і при цьому зберегти видимість законності? Звичайно, ні. Адже були чинними рішення судів, які забороняли проводити збори до розв'язання спору (не дозволялося й видавати реєстр). Тому після того, як свою справу зробила Генпрокуратура, настала черга Мін'юсту — нашого «міністерства справедливості». Рішень судів він, звичайно, скасувати не міг, але підлегла йому Державна виконавча служба їх просто... «відкликала» — і з ЦГЗК, і з ДАК «Укррудпром». Цей бар'єр було знято, як-то мовиться, без суду і слідства...

      З Фондом держмайна, схоже, проблем узагалі не було. Напередодні оголошених «пивних» зборів голова приватизаційного відомства Михайло Чечетов оголосив, виступаючи на УТ-1, що «держава в особі Фонду і Мінпромполітики зробить усе можливе для того, аби відновити контроль з боку держави» (над ГЗК. — Авт.), а самі збори при цьому буде проведено юридично коректно, правильно, на підставі чинних рішень судів». Про це глава Фонду держмайна заявив 23 жовтня — і як у воду дивився: вже 24-го Ворошиловський районний суд Донецька зобов'язав (!) акціонера — ЗАТ СКМ — провести загальні збори акціонерів ЦГЗК саме 28 жовтня! Слід зазначити, що до цього постарався своє слово замовити й Генпрокурор (тепер уже колишній) Святослав Піскун. Він направив відповідний позов iз міркувань «захисту інтересів держави» в Господарський суд Києва (щоправда, столичний суд, схоже, вважали менш передбачуваним, а тому підстрахувалися ще й донецьким).

      Усупереч рекомендаціям парламенту в Укррудпромі довелося зробити перестановки. Скажімо, зовсім недавно, лише у вересні, на посаду заступника міністра промполітики запросили помічника виконавчого директора донецької корпорації ІСД Анатолія Федяєва (мовляв, для підкріплення позицій цього відомства). Не минуло й місяця, як його довелося  «донавантажувати» обов'язками голови наглядової ради ДАК «Укррудпром». Зате тепер стосовно цього холдингу можна бути спокійним. А заодно й забути про те, що свого часу Укррудпром ініціював загальні збори акціонерів ЦГЗК, призначивши їх на 15 листопада (зборів, ясна річ, не провели).

      Завдяки цьому, як не важко довелося владі, вона спромоглася спрацювати на випередження. «Державний інтерес» буде дотримано. Після зміни керівництва ЦГЗК (і його реєстратора) для компанії СКМ значно спростився шлях, аби легітимно прибрати до рук «спірний» 25-відсотковий пакет акцій. Нехай попереду нові суди, нехай лихоманить восьмитисячний колектив комбінату (тут вважають, що його намагаються перетворити на сировинний додаток донецької структури «вугілля —кокс — метал»), головне — відновити контроль. До речі, на ЦГЗК вирішили з цією метою запровадити замість правління посаду генерального директора комбінату, що, безумовно, сприятиме посиленню виконавчої дисципліни...

      І в Укррудпромі, і у Фонді держмайна досягнутим результатом задоволені — тут операцію з ЦГЗК вважають цілком успішною «пробою сил» і заявляють уже про готовність «поширювати експеримент» на інші підприємства гірничо-металургійного комплексу. Щоправда, при цьому Фонд держмайна отримав із ситуації урок. Як заявив на днях перший заступник голови цього відомства Євген Григоренко, існуюча норма про обов'язкову реєстрацію власників 60 відсотків акцій (що необхідно для визнання зборів акціонерів легітимними) часто «є перепоною». У зв'язку з цим, уточнив пан Григоренко, «Фонд вважає доцільним» скоригувати законодавство, встановивши порядок, при якому «для кворуму достатньо присутності власників не менш ніж 50 відсотків акцій». І справді, не кожен же раз збирати людей на пивзаводі, а потім кидати міліцію на штурм об'єкта, який приватизовують.