«Нафтусина» біда

      Коли п'єш «Нафтусю» вперше, цілюща вода здається вкрай несмачною — особливо якщо лікар прописав не холодне, а підігріте питво. Ти відразу розумієш, звідки у рідини з характерним нафтовим присмаком та специфічним запахом взялася така назва. Втім на цьому неповторні властивості мінеральної води не закінчуються — буквально через кілька днів її споживання ти пересвідчуєшся в ефективності гомеопатичного продукту, призначеного «витрусити» з нирок пісок або почистити печінку, поліпшити процеси травлення і нормалізувати обмін речовин в організмі. Зауважу, що справжню «Нафтусю» ви не знайдете ніде, окрім Трускавця. За ті 179 років, що місто офіційно існує як курорт, у мальовничій долині гірської річки Воротище покращили своє здоров'я мільйони людей. Люди пили «Нафтусю», «Софію» чи «Марію», приймали ванни з мінеральної води дуже високої концентрації (як на Мертвому морі), полоскали горло, промивали кишковик, ходили на масаж, виводили з нирок каміння... Журналістка «УМ» також вирішила перевірити на собі лікувальну дію курорту, приєднавшись до лав відпочивальників під час літньої відпустки. А для початку — з'їздити на вихідні до колишньої всесоюзної оздоровниці на розвідку, щоб дізнатися, де можна зупинитися, чим полікуватися і скільки буде коштувати це задоволення. Деякі факти з життя невеличкого курортного міста, які вдалося з'ясувати паралельно, кореспондента просто шокували...

Ласкаво просимо на курорт!

      Потяг зі столиці прибув до Трускавця по обіді, тож на «оглядини» майбутнього місця літнього відпочинку в мене залишалася добра частина дня. Отже, вокзал, готель, чудовий номер (власнику «Оріани» окрема подяка за гостинність!), душ, обід, і вперед, у місто! Трохи паморочилась від свіжого карпатського повітря голова, яка більше звикла до столичного смогу з його характерним присмаком бензину, вихлопів та ненависного «хавчика» з «Макдональдзу». Так, до такої концентрації кисню ще треба звикнути... Приємно здивувала тиша, яка висіла над химерно закрученими вузенькими вуличками — замість звичного гуркоту машин було чути пташине цвiрiнчання, шум дерев та морозне порипування снігу під ногами перехожих. Краса! Ось тільки незрозуміло, коли нарешті закінчиться ця жахлива, і, як на мене, абсолютно не пристосована для нормального руху льодова стежина, на якій ковзаються навіть мої чоботи на «тракторній» підошві, і почнеться «людський» тротуар... Може, коли вийду з привокзального району до центру міста? Під ногами, куди не глянь, — застиглі калюжі та грудки льоду, притрушені лапатим снігом, що й тротуару (чи тут є замість нього) геть не видно. І куди дивляться двірники? На дорозі, по якій рідко, але все ж таки проїжджають машини, ситуація не краща: лід, сніг і «решето», як любить казати мій товариш-автолюбитель (ну це коли на покритті так багато ямок, ям і здоровенних дірок, що від швидкої їзди по них машина просто «гавкнеться»). Таке враження, що ці дороги сто років не ремонтувалися...

      Ага, ось і центр. Задивилася на невеличку віллу з химерними балкончиками, забула про льодову дорогу і — бах, я вже лежу на землі. Гм, це ж треба було так боляче вдаритись... За цілу зиму в Києві жодного разу не впала, так у березні в Трускавці навернулася! Як результат — подряпана рука, здоровенний синець на нозі та безнадійно зіпсований настрій. Добре, хоч електронний фотоапарат не розбився, а то б зовсім невесело було...

      Біля бювету з мінеральними водами, до якого щодня приходять тисячі хворих «паломників», природа також влаштувала несанкціоновану ковзанку, яку знову ж таки ніхто не ліквідує. Ну невже бюджет міста настільки дірявий, що комунальники не можуть привести до ладу бодай територію біля бювету? Турист же після такого «катання» більше сюди ні ногою! Принаймні взимку... «Цілу зиму в нас — «велика китайська стіна» зі снігу, — зауважує молода трускавчанка, яка працює в одній із торгових точок парку. — Люди тут часто падають зі східців, ламають руки-ноги, якщо слизько. Ми самі прочищаємо доріжки, як приходимо зранку на роботу. А що вдієш? Тут бабця старенька прибирає, добросовісно працює, але ж із неї самої пісок сиплеться, лід розколупати їй не під силу. Коли вона з роботи піде, навіть не знаю, що буде». «У Стебнику — невеличкому містечку, де я живу, дороги кращі, ніж тут, — долучається до розмови ще одна жінка. — Місцеві якось звикли, а відпочивальники обурюються! З Білорусі дівчата вже не перший рік приїжджають, так не можуть второпати, що сталося з містом. Кажуть, таких жахливих доріг раніше не було. Так усіх туристів можна відлякати...»

      Щоправда, в Трускавецькій мерії мене запевнили, що дорожнє покриття почало руйнуватись буквально два тижні тому, а до цього все було гаразд. «Дуже шкода, що ви потрапили до міста саме в цей момент, — бідкався помічник міського голови Трускавця Олег Блажківський. — Ось розпогодиться, і ми все поремонтуємо, до літа не буде жодних проблем. Це неправда, що влада не дбає про дороги: позаминулого року ми провели капітальний ремонт однієї центральної вулиці, торік заасфальтували дорогу, яка веде до міського кладовища, а раніше там було неможливо пройти». Авжеж, цю історію про «показушну» дорогу між двома кільцями з красивими фонтанчиками, яка веде до санаторію «Карпати» (почесний президент — мер Лев Грицак) я вже чула від місцевих мешканців. Так само як і про другу дорогу, яка пролягла повз будинок мера. Усе для людей, чи не так?

Що почому?

      Підлікуватися у Трускавці можна по-різному. Найкращий варіант — приїхати до одного з 19 санаторіїв, де є своя лікувальна база і потужний діагностичний центр, і після обстеження лікар призначить вам комплекс процедур, випише талончики на ванни, фізкультуру чи масаж і пояснить, яку воду пити з бювету. Можна купити путівку до одного з 20 пансіонатів, більшість з яких теж мають свою лікувальну базу, але слабшу, ніж у санаторії. Вілли та готелі — теж непоганий вибір. Власники «спальних» будинків зазвичай укладають угоди з санаторіями, щоб їхні постояльці теж могли ходити на оздоровчі процедури. І, нарешті, найменш привабливий варіант — винайняти квартиру на масиві чи будинок у приватному секторі і пити воду на власний розсуд.

      Найпривабливіші ціни на санаторне обслуговування пропонує ЗАТ «Трускавецькурорт» — відпочивальник платить від 95 до 140 гривень на день, а до цієї суми входить проживання в номері, харчування в їдальні (звичайне, дієтичне, покращене чи шведський стіл), а також діагностика і лікування. Для пільговиків день обходиться ще дешевше — по 12-13 гривень, а решту доплачує Фонд соціального страхування України, який на цей рік купив путівки до санаторіїв «Трускавецькурорту» для 40 тисяч 800 громадян. У санаторії «Карпати» ціни на 30-50 відсотків дорожчі, оскільки заклад розрахований на лікування багатших людей. 

Аби лише джерело не загубити

      Біля трускавецьких бюветів (а їх у місті два) завжди багато народу, особливо влітку. Більшість приваблює «Нафтуся» — вода, про лікувальні властивості якої добре знають у світі, своєрідний природний «коктейль», рецепт якого неможливо повторити в іншій місцевості. Сама площа, на якій формується вода, є дуже малою — 0,7 гектара, і відступ у той чи інший бік на 20-30 метрів навіть у тому ж Трускавці вже дає мінеральну воду іншого складу, яка не має таких сильних лікувальних властивостей. А в пляшці «Нафтусю» ніхто не продає — цей продукт треба вживати, не відходячи від краника бювету, оскільки примхлива вода втрачає свої цілющі властивості вже через дві години після того, як її набрали у склянку. Тому Трускавець став єдиним курортом в Україні, де не дозволений розлив води у пляшки на самому родовищі, і весь обсяг створеного природою гомеопатичного препарату подається через спеціальний трубопровід до бюветів.

      «Ми з 1949 року експлуатуємо мінеральні джерела, і за цей час на академічному рівні вивчили процес дозрівання «Нафтусі», — розповідає генеральний директор ЗАТ «Трускавецькурорт», заслужений лікар України Богдан Аксентійчук. — Джерела «Нафтусі» є невичерпними, поки на землі йдуть дощі і тануть сніги. Поверхнева вода просочується в землю, проходить через залишки озокеріту (природного парафіну) і згуслої нафти, і в рідині у вигляді суспензії осідають бітуми (тверді смолоподібні продукти). Вода проходить далі, на глибину близько 60 метрів, де немає доступу повітря. Там живуть анаеробні (безкисневі) бактерії, які переробляють бітуми у водорозчинні біологічно активні речовини (БАТи) і роблять таким чином воду лікувальною. Тому дуже важливо знати, чи достатньо цих сульфатредукуючих бактерій під землею, чи вистачає в них часу для якісної переробки бітумів та насичення води БАТами. Ми з'ясували, що без шкоди для якості води можна забирати не більше 15 тонн «Нафтусі» на добу, хоча запаси води втричі більші. Наші дослідження показали, що вимиваючи більше від 15 тонн, ми просто загубимо унікальне джерело... Виходячи з розрахунку, що один відпочивальник випиває за день приблизно літр «Нафтусі», неважко порахувати граничну кількість людей, яких Трускавець може прийняти без шкоди для себе — не більше 15 тисяч».

      За радянських часів керівники добре розуміли, що екстенсивно розвивати місто не можна, тож розробили генплан, який зонував територію на власне курорт і зону проживання, і чітко його дотримувались. У 70-80 роки минулого століття з курортної зони навіть виселили сотні сімей, знесли чимало будинків, щоб розбити парк та облаштувати відпочинкову зону. А сьогоднішня міська влада, знехтувавши генпланом, розпродає ці землі по шматках стороннім людям з інших регіонів. Мало того, мерія вносить заднім числом корективи до існуючого плану, і на місці парків з'являється приватна забудова, поряд із бюветом «ліпляться» багатоповерхові конструкції, величезні масиви землі разом із озерами віддаються іноземним компаніям для будівництва нових житлових районів. У місті будуються 55 нових пансіонатів та санаторіїв (на додачу до 40 існуючих) без урахування курортних факторів, і, схоже, ніхто не замислюється, що така безсистемна розбудова може призвести до справжньої катастрофи.

      «На пансіонати та готелі не треба дивитися лише як на спальні корпуси, — говорить голова Трускавецької міської організації партії «Наша Україна» Ігор Пілько. — Люди ж сюди не на дискотеку приїздять чи в барі посидіти, не просто прогулятися містом, а пролікуватися, попити води, сходити на процедури. Може статися так, що ми наліпимо тих пансіонатів, і не дай Бог, будемо одночасно мати в місті більше як 15 тисяч відпочивальників, а це найбільш можливо в пік сезону — липень-серпень місяць. Виникне кризова ситуація, і ми можемо втратити курорт, як це сталося свого часу з Баден-Баденом».

А без води — і ні туди і ні сюди

      Як би парадоксально це не звучало, на бальнеологічному курорті вкрай сутужно з... водою, причому як з гарячою, так і з холодною. Її дають за графіком, буквально на кілька годин вранці та ввечері. Санаторії, пансіонати й готелі встановлюють резервуари, куди закачують насосом воду, але цього все одно на всіх не вистачає. Мешканці багатоповерхівок роблять запаси у менших ємностях, а тому, хто не встиг у ці години набрати «кран-колу» у всі наявні в господарстві відра та миски, залишається хіба що гіпнотизувати кран в очікуванні дива...

      Коли вірити мерії, до Грицака в місті не було гарячої води, і тільки від 2002 року водогін запрацював більш-менш пристойно. Мовляв, люди мало не цілували руки «благодійнику», який замінив тазик на душ... Ну, я того не знаю, але ж у людей поцікавитись можу. «Гаряча вода у нас була і до Грицака, нехай не брешуть, — обурено заявила молода жінка, яку я зустріла біля бювету. — Щоправда, по графіку, але регулярно. А коли новий мер прийшов, то рік чи півтора у трускавчан взагалі гарячої води не було. Ми у відрах на плиті гріли, щоб помитися, тягали у ванну тазики й виварки, влаштовували собі душ із кружки. Нагріту воду економили, щоб усім вистачило: у нас, наприклад, ділили відро на «порції», а наші сусіди наливали ванну, в якій по черзі купалися спочатку діти, а потім дорослі. Зручності, наче за царя Гороха... Ми питали, чого це з кранів тече лише холодна вода, а в мерії відказували, що люди мають величезні борги за опалення, які треба погасити».

      «Найприкріше, що «відрубали» гаряче водопостачання абсолютно всім — і боржникам, і городянам, які акуратно оплачували комунальні послуги, — підключається до розмови бабця, яка саме вийшла з аптеки. — Всю зиму тоді промордувалися, лише на Паску змогли нормально вимитися. Потім знову пішов графік: кілька годин вранці та ввечері, а вдень до крана не варто й заглядати...»

      Як розповів «УМ» Ігор Пілько, це проблема не самого лише Трускавця, але й сусідніх міст — Дрогобича, Стебника, Борислава, в яких живе понад 200 тисяч мешканців. Діючі свердловини на лівому березі Стрия не справляються зі своїм завданням, а оскільки «великий кран» міститься в Дрогобичі, то решта міст отримують воду через нього. І міське, і обласне керівництво бачить вихід із ситуації в будівництві нового водозабору на правому березі річки, ось тільки підходять до цього по-своєму.

      Проект облдержадміністрації передбачає буріння нових свердловин на правому березі ріки та створення спільного підприємтсва за участю громад Трускавця, Дрогобича, Борислава. СП має добути воду, доставити її до села Доброгостів, облаштувати нові резервуари і звідти розподіляти воду на міста регіону. Вартість такого проекту, за оцінками працівників ОДА, складе близько 110 мільйонів гривень.

      Проект вартістю 140 мільйонів гривень, який відстоює мер Трускавця, полягає в залученні інвестицій ззовні. Інвестором стала комерційна фірма ТзОВ «Альфа-плюс», яка отримала не тільки «Трускавецький водоканал» з усіма його інженерними мережами, а й величезну земельну ділянку площею понад 136 гектарів та частину сховища питної води. Не назавжди, як заспокоюють городян у мерії, а в оренду на 49 років, за що й проголосували депутати міської ради. Мета начебто благородна — «для створення рекреаційної зони, кварталу громадської та житлової забудови та облаштування системи водопостачання міста». За інформацією джерел «УМ», мерові вдалося переконати депутатів, що землю треба передати в оренду — вода ж потрібна місту, хто буде проти. Але згодом в рішенні, підписаному Левом Грицаком, з'являються слова, за які ніхто не голосував: про право передачі в суборенду і право викупу орендарем цієї ділянки. Звідки взявся цей «додаток», невідомо... Депутати подали звернення до міського голови про те, що вони не голосували за такий текст рішення, потім звернулися до прокуратури, суд скасував рішення, але апеляційний суд його відновив.

      «Одночасно на одному з місцевих сайтів з'являються оголошення про продаж землі у місті розміром від 0,15 до 22 гектарів, — розповідає Ігор Пілько. — Добре знаючи місто, ми з колегами швидко зрозуміли, що могло йтися тільки про ділянку зi 136 гектарів. Ми не маємо нічого проти комплексного розвитку території, але ж її збираються розтягти по шматках!»

Дерибан по-трускавецьки

      Хто і як роздає земельні ділянки в Трускавці — окрема історія, яку не випишеш і на десяти газетних шпальтах. Без відома мера міста жодна з них не продається й не передається в оренду, бо лише він має право завізувати рішення, яке виноситься на сесії міської ради. А депутати, які отримують документи для ознайомлення максимум за півгодини до початку сесії, раді були б вивчити всі плюси та мінуси кожного рішення, але просто не мають на те часу, часто розуміючи важливість того чи іншого пункту тільки після початку бурхливої діяльності орендаря. Ціни на землю теж вражають — деякі ділянки міська рада продала в 10, а то й у 20 разів дешевше за їхню ринкову вартість. Де ви бачили, щоб землю в центрі міста-курорту продавали за 50—70, а то й узагалі 37 гривень за квадратний метр, коли аналогічні ділянки в інтернет-оголошеннях пропонують по 150—200 доларів за квадратний метр? За сотку, продану з аукціону, міський бюджет міг би отримати 15—20 тисяч доларів замість офіційних 700—1000, але про необхідність проведення земельного аукціону в місті давно вже забули. Подейкують, що відкриті торги мерові не вигідні — тоді ж усі виручені гроші підуть у Трускавецьку скарбницю, а як же «заслужений» кількатисячний відкат від вдячних покупців? Городяни кажуть: якби ділянки продавали з аукціону, місту вистачило б на все: і на гарні дороги, і на цілодобове водопостачання, і на облаштування паркової зони, а так відбувається банальний дерибан, через який місто недоотримує шалені кошти. А вдруге ці землі вже не продаси...

      Трускавчани розповідають про те, що Лев Грицак роздає землю друзям, без усілякого обгрунтування користі такого кроку для розвитку міста, а його родичі за безцінь отримують ділянки і роками не платять за оренду. Людей непокоять оборудки, які провертають у їхньому рідному місті, бо жити й працювати за таких умов дуже важко. «Ми хочемо мати рівні стартові умови для всіх підприємців, які приходять на ринок, — зауважує голова Асоціації роботодавців і підприємців міста Трускавець Петро Іванишин, — а на ділі виходить, що «своїх» мер не обділяє, а «чужим» не дає працювати. Хіба законно, що одним підприємцям Грицак виділяє по сім земельних ділянок, а в інших навіть не приймає заяви, стверджуючи, що в місті немає вільної землі? Координаційну раду з питань підприємництва за участi міського голови за ці чотири роки не збирали жодного разу, а за попереднього постійно проводили засідання. Підприємці міста практично не отримують інформації про те, які приміщення та земельні ділянки в місті продають, здають в оренду. Чи справедливо, що мер дає приміщення в оренду на 3-4 місяці, а потім тишком-нишком продає підприємцю з іншого регіону, навіть не ставлячи до відома трускавчан, що цей об'єкт узагалі планується продавати?».

      Дійсно, на яких підставах кумові Грицака за безцінь дістається чудове місце біля костелу, дружині пана мера — кілька ділянок для будівництва кафе й ресторану, тоді як пересічні підприємці на всі свої прохання про виділення землі отримують відмову? А чого вартий продаж приміщення у центрі міста, навпроти центрального ринку, дівчині, якій на момент підписання угоди тільки-но виповнилося 16 років? Причому продали будинок за 200 тисяч гривень, коли інші підприємці були готові віддати за нього мільйон... А чим пояснити мотиви мерії, яка видала шмат землі площею 8 гектарів дівчині-студентці, прописаній десь у Калинові на квартирі? Або продаж гуртожитку на вулиці Стуса, через що 15 сімей фактично залишилися без даху над головою? І таких фактів можна навести чимало...

      Робоча група Львівської обладмiнiстрацiї, яка провела комплексну перевірку використання трускавецьких земель, виявила цілу низку порушень: це і самовільне захоплення ділянок, і передача рекреаційних земель у несільськогосподарське користування, і відсутність необхідної містобудівної і проектної документації при відведенні землі. Перевірка дотримання законодавства на території Трускавецької міськради, яку провело УДСБЕЗ УМВС у Львівській області, показала, що тільки протягом 2003 року через несвоєчасне укладання договорів оренди земельних ділянок міський бюджет недоотримав 135 тисяч гривень. Висновки комісій є, але й по сьогоднішній день за ці порушення ніхто не поніс покарання...

      У мерії, ясна річ, таку інформацію заперечували. Мовляв, недоброзичливці, які не люблять мера і всіляко вставляють йому палки в колеса, запускають різні «качки» в інтернеті й на свій смак трактують рішення міськради. А помічник міського голови Трускавця Олег Блажківський намагався переконати кореспондента «УМ» у тому, що в Трускавці дуже важко продати землю за гарні гроші, тому й ціни на ділянки можуть здатися дещо заниженими, така ж історія з орендною ставкою. А щодо 136 гектарів землі, на якій господарюватиме «Альфа-плюс», помічник мера зауважив, що вона не має ніякої цінності, оскільки це «безгоспна, дика, захаращена земля, на якій люди скидали сміття. Так, окремі дерева, лісопосадки, якісь потічки, нікому не потрібні. На ній будуть два нові водосховища, санаторно-відпочиковий мікрорайон, а інвестори побудують собі чи то житлові будинки, чи то санаторії — ну треба ж їм якось повертати вкладені кошти!». Гм, з таким підходом до громадської власності місцева влада далеко піде...

      Цікаво, а чому вибрали ділянку саме такого розміру — не 100, не 120 гектарів, а саме 136,7? Виявляється, для того, аби зацікавити інвестора. Як порахували Грицакові фахівці, саме такий розмір ділянки буде еквівалентним до затрат компанії, яка  повністю замінить труби водогону, облаштує новий водозабір на березі Стрия і буде забезпечувати водою людей. Місцеві фахівці називають таку ціну надто дорогою, бо ж 136 гектарів — це четверта частина земельного фонду міста. Трускавецька громада вимагає незалежної оцінки цих земель, поки ще не пізно щось змінити, бо невідомо, на що перетвориться «захаращена» лісом територія через півстоліття...

Перефарбувався...

      Про політичні реверанси пана Грицака можна довго говорити. Вiн не гребує дружбою з будь-якою силою, тільки б залишитися на насидженому тепленькому місці й не позбутися нажитого «непосильною працею» добра. «Згадаймо політичні партії, в яких був мер, — пропонує Ігор Пілько. — Комуністична, аграрна, співпраця з СДПУ(о), з Партією регіонів (скажімо, під час виборів штаб Януковича містився у приміщенні міської ради). Далі, коли стало зрозуміло, що команда Ющенка переможе, Грицак вчасно зорієнтувався, обмотався помаранчевими стрічками і почав кричати, що він за чесні вибори. Ви б тільки бачили, як виглядала міськрада після другого туру голосування, — все в революційному кольорі. Мер навіть хвалився, що міськрада однієї з перших підтримала Ющенка! А насправді народ зібрався на мітинг і змусив міського голову скликати сесію і прийняти історичне рішення. Тепер це, ясна річ, подається як ініціатива Грицака... Далі він вступив до «Батьківщини», водночас за його вказівкою був реорганізований міський осередок партії «Відродження», куди увійшли заввідділом освіти, головний лікар міської лікарні, словом, залежні від нього бюджетники, на яких можна тиснути для прийняття потрiбних для нього рішень. Так це ж кучмівщина в чистому вигляді! Кілька місяців тому за його ініціативи начебто відродили громадську організацію «За Україну, за Ющенка», але ж даруйте, вона існувала, коли це було треба, тоді люди дійсно ризикували життям, виступаючи проти влади! А зараз нашвидкуруч «зляпали» організацію під вибори, напхали туди бюджетників, розвісили плакати по всьому місту, і я вам гарантую, що в передвиборчій агітації ця громадська організація підтримає Грицака. При цьому сьогодні, коли сформовані виборчі комісії, всі представники Партії регіонів, набрані з працівників санаторію «Карпати», де мер був головним лікарем, а зараз є почесним президентом. Ось вам класичне розкладання яєць в усі кошики, щоб залишитися за будь-яких обставин».

      Сьогодні мер Трускавця і кандидат на цю посаду вдруге Лев Грицак афішує свою палку любов до чинної влади, а помічник міського голови Олег Блажківський переконує столичних журналістів у тому, що його шеф «...завжди був за Ющенка, потім дійсно вступив до «Батьківщини», але не захотів ні від кого висуватись, аби потім не залежати від жодної політичної партії». Можна було б і повірити, якби не бачити на власні очі копію вельми цікавого документа, датованого лютим 2004 року, в якому пан Грицак звертається до тодішнього Прем'єр-міністра України з проханням «розібратися» із ЗАТ «Трускавецькурорт», яке готує в місті плацдарм «Нашої України». «Починаючи з попередніх виборів, Богдан Аксентійчук (голова ЗАТ «Трускавецькурорт». — Авт.) стоїть на позиціях блоку «Наша Україна», — йдеться в доносі Януковичу, — і використовує своє службове становище для організаційної та матеріальної підтримки діяльності антипрезидентських сил. У грудні 2003 року він своїм рішенням віддав під офіс «Нашої України» приміщенння у центрі Трускавця, яке є пам'яткою архітектури. Цей керівник завдає великої шкоди стратегії позитивних змін у нашій державі». От тобі й «помаранчевий» голова...