Вистояли! «Добрай раніци, Бєларусь!»

      Перші три намети з'явилися на Жовтневій (Кастричніцькій) площі Мінська позавчора після сьомої вечора — якраз коли там на мітингу виступав лідер демократичних сил Олександр Мілінкевич. Однак, на відміну від київського Майдану-2004, «малі архітектурні форми» мінського Майдану відразу були конфісковані міліцією. Сховавшись за спинами учасників мітингу, з десяток молодих людей почали тихцем встановлювати ще один намет. Їх прикривали прапорами, щоб не привертати завчасну увагу. І до 21-ї години на площі стояло вже чотири намети, про що оголосив зі сходів Палацу профспілок один з ораторів — В'ячеслав Сівчик. Він закликав опозиційно налаштованих білорусів захистити молодь, що влаштувала табір, від репресій, а міліцію — виявити солідарність із власним народом.

Під охороною живого ланцюга

      ...Через півтори години, повернувшись на Майдан із 3-літровою банкою з гарячим чаєм, я виявила вже 13 наметів. Люди вже почали приносити хлопцям та дівчатам, які в них оселилися, їжу й гарячі напої. Самих учасників табору, які зібралися жити на площі, поки не доб’ються правди про вибори в країні, стало вдвічі більше — близько двадцяти. Тут уже була не тільки молодь, а й кілька осіб більш зрілого віку.

      Навколо наметів — живий ланцюг людей, що взялися за руки. На найближчому стовпі розвівався національний білий-червоно-білий прапор, над головами мітингувальників — ще й прапори Євросоюзу, а також російський, український, литовський, грузинський, азербайджанський... Пізніше в живому ланцюзі з'явився навіть учасник із прапором команди «Феррарі».

      Між наметами снували журналісти з камерами. Усі розуміли: якщо іноземні кореспонденти, особливо телевізійники, підуть — «тут буде щось страшне», як висловився один із польських колег. Не йти людей із площі закликав і кандидат у президенти Олександр Мілінкевич, який попередньо оголосив про невизнання офіційних підсумків виборів.

      Опозиція не має власних, незалежних результатів підрахунку голосів, а проведення екзит-полів провалилося, чому сприяли дії влади. «Ну немає нормальних цифр, вигадати нам, чи що, їх накажете?» — говорить «УМ» із цього приводу юрист штабу Мілінкевича Володимир Лабкович. Тому прихильники опозиційних кандидатів вимагають провести повторні вибори. Тому ті, хто має на це сили, залишилися на Жовтневій площі. Почали застосовувати таку форму опору білоруси з Мінська і Сморгоні та естонці, потім до них приєдналися росіяни й присутні тут українці — учасники Помаранчевої революції 2004 року.

«Чайна» блокада

      Навпроти, по інший бік проспекту Незалежності, на балюстраді над переходом метро тусувався спецназ у чорному спортивному екіпіруванні. Пройшовши до Будинку офіцерів, я знайшла Дмитра Павличенка, відомого побиттям опозиційного кандидата в президенти Козуліна — з посмішкою й у гарному настрої. Забігаючи наперед, додам: підрозділ одіозного Павлика, як називають його журналісти, простояв з іншого боку площі тільки півночі.

      Після 23-ї години виявилося, що в навколишніх кафе, які ще залишалися відкритими, влада заборонила... продавати чай і каву. Навіть у «Макдональдзі»! У Києві було навпаки...

      Міліція очевидно виконувала наказ з недопущення розбудови наметового містечка: на під'їздах до району Жовтневої площі та однойменної станції метро всі мікроавтобуси перевіряли співробітники ДАІ. А на самому Майдані їхні колеги знаком жезла забороняли зупинятися маршрутним таксі й автомобілям.

      Ближче до півночі сили правопорядку виправдали підозри щодо блокування «повстанців» та їхнього виснаження. Почалося затримання тих, хто йшов у бік площі з об'ємними сумками та рюкзаками. Не допускали вже навіть їжу й питво. До світанку у відділення міліції потрапили близько десятка людей, котрі відійшли з місця події по чай або намагалися пронести в центр намет. Така ж доля спіткала й тих, хто просто вирішив відлучитися. Таким чином, на місце наметового містечка не тільки не пускали — звідти ще й не випускали.

Головне — протриматися до ранку

      Особливо після другої години ночі. На той час лави опозиціонерів поріділи, у голоді й холоді залишилися найупертіші (400—500 чоловік). ДАІшники за допомогою евакуатора відвезли необережно припаркований біля зупинки автомобіль. Пізніше, уже під ранок, вони наказали виїхати водієві іншого авто, але журналісти запропонували спершу вивісити знак «Зупинка заборонена». Потім у салон швидко сів Мілінкевич разом із дружиною, які практично всю ніч провели поруч із мешканцями наметового містечка.

      Разом із Козуліним вони періодично пригощалися гуртовим гарячим чайком, підспівували пісням під гітару (частіше за інших співали «Групу крові» Віктора Цоя, «Тры чарапахі» Лявона Вольського і популярний серед тутешньої опозиції гурт «НРМ»).

      Час від часу соратники «наметників», очолюваних Олесем Мазуром та В'ячеславом Сівчиком, примудрялися-таки проносити продукти, так що тепер уже мешканці наметів годували й напували тих, хто стояв за кільцем табору.

      Найактивніша дівчина, яка всю ніч невтомно запалювала людей скандуванням гасел, виявилася двоюрідною сестрою зниклого журналіста Дмитра Завадського Христиною. Це вона почастувала гарячим чаєм змерзлих ДАІшників, котрі зізналися, що вони теж зовсім не за Лукашенка...

      «Найголовніше — протриматися до сьомої ранку, — сказала мені лікар з міста Новокупка Лариса Бухоленко. — Потім піде транспорт, на роботу поїдуть люди, буде легше. От зараз уже о пів на третю...».

      Я не можу зараз сказати, скільки разів ми встигли промерзнути і зігрітися, але тоді не вірилося, що світанок колись настане... Не буду описувати, якими партизанськими стежками, запитавши поради в знаючих людей — ОМОНівців, під прикриттям французької колеги я пробиралася в нічну кав’ярню для закупівлі сигарет для мітингувальників. Було близько п’ятої ранку. Міліціонери кликали в машини «погрітися й на інтерв'ю», спецназ у чорних масках в'яло позирав з автобуса, бармени бурхливо висловлювали захват і солідарність, а ОМОНiвці не забули справитися, чи все в порядку. «Що ж ви ніяк не підете ?» — «А ви що не йдете ?»

Сонце — з народом! І трактори теж

      Коли над містом засвітилися перші промені світанку, живий ланцюг і весь табір скандував: «Сон-це!», «Ра-ні-ца!» («Ранок!»), а потім — назву передачі одного з білоруських каналів: «Добрай раніци, Бєларусь!» Після 5.30 з'явилися гебісти. Вони, на відміну від співробітників МВС, ретельно маскувалися під журналістів і «випадкових перехожих». Поруч уже проходили перші рейсові автобуси. Площа вітала їхніх пасажирів, ті дивилися здивовано у вікна, потім — на годинники. Багато хто посміхався. «Бачте, як люди радіють?» — устигла я кинути гебісту. Того наче вітром здуло.

      Рівно о шостій знову підключили мікрофон, і ведучий Олександр Бураков у діджейському стилі повів мітинг. Новий день зустріли «гімном древньої Бєларусі» — «Магутны Божа» на вірші Наталі Арсеньєвої. Потім виступив Мілінкевич. «Дорогі мої, улюблені люди!» — звернувся він до найстійкіших і назвав тих, хто провів цю ніч на площі, «найкращим, що є в Білорусі». Далі слово тримав Козулін, який, як завжди, забув похвалити заодно й міліцію за пристойне поводження.

      «Верим! Можам! Пе-ра-мо-жам!» («Віримо! Можемо! Переможемо!») — проскандувала у відповідь нове гасло політичного сезону молодь.

      Ще одне нововведення: усі, хто з'явиться, — «з народом». «Міліція з народом! Двірники з народом! Автобуси з народом!»

      О сьомій з «копійками» замість гебістів по краю площі почали походжати спецназівці. Поговоривши з їхнім командиром Юрієм Подобєдом, кореспондентка «УМ» дізналася, що наказу розганяти табір на площі в них не було. Але тут на місце дії приїхали... трактори. «Трактори — з народом!», а ті — ревуть, гуркоче з динаміків музика. Трактори дедалі звужують коло прибирання площі...

      Але наїзду, у всіх значеннях слова, не вийшло. Трактори поїхали. Молодь скандувала «Спасибі журналістам!». Вулиці заповнилися людьми, які слухали, проходячи повз мітинг, останні новини: Америка не визнала результатів білоруських виборів, Євросоюз не визнав, Польща... З особливим інтересом слухала цю інформацію міліція усіх відтінків.

* * *

      Коли я йшла писати цей матеріал, правоохоронці мені посміхалися. А в наметовий табір почали приходити перші у вівторок люди з продуктами і термосами. Може, й мають рацію Мілінкевич із Козуліним: ця ніч, така нетипова для Білорусі, ще увійде в підручники.

      Р. S. Учора надвечір наметів на Жовтневій площі було вже 19. Демонстранти дарували перехожим квіти.

А ТИМ ЧАСОМ...

      Напередодні, у ніч на 20 березня, в Мінську були затримані семеро громадян України та один — Росії. Усі вони — члени української громадської організації «Національний альянс», які брали участь у мітингу, що відбувся одразу після закінчення голосування на виборах президента Білорусі. Про це, як повідомляє прес-служба «НА», стало відомо лише завдяки тому, що один із затриманих активістів «Національного альянсу» встиг відправити з мобільного телефону СМС-повідомлення своїм друзям, які залишилися в Мінську на волі.

      Крім того, у центрі Мінська міліція затримала трьох громадян Грузії, двох естонських спостерігачів, п'ятьох прихильників кандидата Олександра Козуліна та лідерів Об'єднаної громадянської партії Анатолія Лебедька і його заступника Олександра Добровольського. Щоправда, вчора правоохоронці повідомили, ніби цих двох активістів «у міліції немає».

      Загалом, за даними білоруського правозахисного центру «Вясна», від 17 лютого й до дати виборів — 19 березня — суди в різних містах країни винесли покарання за адміністративними статтями 210 активістам антилукашенківської опозиції.