Роман із татамі

      У містечку Вишневе під Києвом відбувся вже 12-й всеукраїнський турнір із дзюдо серед юнаків на призи Києво-Святошинської дитячо-юнацької спортивної школи, який зібрав понад 150 юних спортсменів віком до 10 років. Ініціатор цих змагань, відомий тренер Віктор Мужчина, заявив, що в політичних іграх участі не бере, бо є членом «партії дзюдо».

      На дітлахів, які приїхали з Канева, Умані, Чернігова, Житомира, столиці й багатьох міст Київщини очікувало чимало призів. Найголовнішим із них став приїзд срібного призера Олімпіади-2004 Романа Гонтюка — зустрічі з ним юні дзюдоїсти чекали чи не найбільше. Вплив кумира на малечу пощастило спостерігати на власні очі. Під час виконання Гімну України спортсмен з Івано-Франківщини приклав руку до серця, надалі пішла «ланцюгова реакція» — і під кінець уже більшість хлопців підспівували «Ще не вмерла...» з таким жестом. Роман свою «місію» у залі виконав на всі сто, не відмовляючи нікому у фото, автографі чи й відповіді на запитання.

      «Я пам'ятаю свої дитячі змагання, — згадує Гонтюк, — коли ми вболівали за нашого земляка, олімпійського призера Романа Машуренка, пишалися ним. Тому розумію почуття цих дітей. Хотів би пояснити цим юніорам, що поступитися на татамі — ще не значить програти у житті. Навпаки — ти вже виграв, долучившись до дзюдо, бо обрав здоровий спосiб життя».

      Роман детально розповів «УМ» про свої «стосунки» з цим видом боротьби: «Свого часу олімпійський призер, який стоїть перед вами, приходив у дзюдо... тричі. У те, що це стане моїм професійним заняттям, я повірив у 17 років, коли виграв юнацьку першість Європи. Успіх приходить до наполегливіших, тому не хотілося б, щоб хлопці кидали заняття після перших поразок. Друзі й вулиця ніде не дінуться, а загартування потрібно здобувати самотужки».

      «Відверто кажучи, досягши олімпійського фіналу у 20 років, я відчув, що вже здійснив мрію, — пояснює Гонтюк здобуття в Афінах лише срібної медалі. — Не знайшлося поруч гарного психолога, щоб відшукав засоби додатково вмотивувати сутичку за «золото». Тому наполегливо готуюся виступити у Пекіні-2008, хоча потрапити туди не просто. Крім складного відбору у 2007-му, є ще й конкуренція за місце в національній збірній, адже проти мене суперники тепер виходять на татамі із зовсім іншим настроєм». За словами спортсмена, він, користуючись паузою, присвятив більше часу навчанню на факультеті банківського бізнесу Тернопільського економічного університету, провів нещодавно збір у Парижі, незабаром, можливо, виступить на кількох міжнародних змаганнях.

      А на «вишневому» татамі тим часом тривали досить запеклі й по-дитячому азартні сутички. А після поєдинків юні дзюдоїсти поводилися так, як навчив кумир: ніхто трагедій із поразок не робив. Принаймні зовні.