Політика — справа серйозна. Від людей, які нею займаються, часто залежать долі мільйонів. Кожний чиновник (депутат чи навіть Президент) на своїй посаді не народжується, а отже, його «дочиновницьке» буття було таким самим, як і в усього народу — з усім спектром емоцій та почуттів. А в нашому житті, не забуваймо, існують і такі прикрі аспекти, як психічні розлади та хвороби. Загальновідомо, що будь-яка хвороба прогресує саме під час стресових ситуацій та нервового напруження, а цього в політиці вистачало в усі часи.
Скажімо, адекватно реагувати на всі заяви та дії такого одіозного російського політика, як Володимир Жириновський, не може жодна врівноважена середньостатистична людина (прямий ефір програми «Свобода слова» на ICTV минулої п'ятниці — тому доказ. — Ред.). Це — в теорії. А ось що ми маємо на практиці: поважна посада в Державній думі РФ і багатомільйонна підтримка росіян.
Нещодавно в Росії вийшла досить популярна книжка Ділі Єнікєєвої «Діагноз: політик», у якій ідеться про особливості поведінки російських політиків, які страждають на різні психологічні відхилення. В Україні, на жаль, незважаючи на існування достатньої кількості цікавих особистостей, цю проблему навіть не обговорюють, а точніше — замовчують. Для того щоб змусити говорити на цю тему психіатрів чи психологів, доводиться обіцяти, що їхні імена не будуть розголошуватись. Однак усе одно зазвичай обмежуються поверховим аналізом, напівжартома констатуючи, що психічно здорові люди в політику не йдуть.
Як зазначають фахівці, нормальній, «пересічній» людині для того, щоб добре себе почувати, вистачає середнього достатку та повноцінної родини. А ті, в кого з дитинства виникають проблеми із самооцінкою, намагаються здобути славу, популярність та визнання натовпу. Наголосимо, йдеться про ті крайні випадки, коли жага до влади та публічності є головним мотивом життя. Лікарі констатують, що серед української політичної еліти є особи нарцисичного, параноїдального та психопатичного типу поведінки. Тут уже не до жартів, адже серед чиновників зі здоровими амбіціями завжди можуть опинитись і психічноневрівноважені. І що тоді робити?
Один із консультантів, який допомагає політикам-початківцям подолати свої комплекси та фобії, відзначав, що принаймні у минулому складі Кабміну щонайменше в одного з урядовців були серйозні проблеми з алкоголем. Нині цей політик балотується до Верховної Ради за списком одного із серйозних політичних блоків.
У ще чинному парламенті немало осіб із параноїдальним типом поведінки, зазначає психолог. До цього типу фахівець відносить, наприклад, голову одного з популярних профільних комітетів, «який усюди шукає змови, постійно їх викриває і лякає людей». Зрештою, прикладів психічної неврівноваженості наших нардепів можна навести чимало. Недарма ж образи, штовханина і бійки стали звичною картинкою із сесійної зали. Тож чи варто дивуватися характеристикам, які деякі психіатри дають окремим депутатам, на кшталт «успішний політик, людина, яка добивається свого і при цьому не зупиняється перед моральними або якимись стримуючими факторами. Особа, в якої нема моралі, в якої дефект психіки, така собі яма». І таких людей ми обираємо нами керувати.
Заради справедливості слід зазначити, що депутати — люди самокритичні, а тому не заперечують проти відповідних змін у законодавстві, які стали б на заваді проникненню до законодавчого органу людей із психічними проблемами. Так, на початку року у ЗМІ промайнула інформація про те, що нардеп Володимир Цибулько планує винести на розгляд Верховної Ради законопроект про обов'язковий психіатричний огляд кандидатів у народні депутати. Сам Цибулько вважає, що впровадження такого огляду є доцільним ще на стадії формування виборчих списків, або хоча б при реєстрації ЦВК новообраних депутатів. Пана Володимира, як і багатьох інших, дивує той факт, що для того, аби отримати дозвіл на володіння зброєю або керування автомобілем, необхідна довідка від психіатра, а для управління державою — ні. Це кричуща несправедливість, оскільки вирішення долі держави вимагає від людини принаймні не меншої адекватності. На жаль, до нинішніх виборів Верховна Рада цей закон ухвалити не встигла, однак з огляду на його нагальність, будемо сподіватися, що новий склад парламенту з ухваленням такого потрібного документа баритися не буде.
Звичайно, можна зауважити, що виборці й самі під час агітаційної кампанії здатні розібратися, нормальний кандидат психічно чи ні. Однак це помилкова думка, адже сьогодні з багатьма політиками працюють консультанти-іміджмейкери, котрі підказують, як побудувати речення, як справити враження на публіку та яку почепити краватку на урочисті події. Причому з кожним роком, після чергової провальної кампанії російських іміджмейкерів, зростає попит на вітчизняних консультантів, які добре розуміються на специфіці регіону і легко адаптують до українських реалій закордонний досвід, часто польський. Створення харизматичного лідера з посередньої (або навіть хворої) людини, як з'ясовується, справа далеко не безнадійна. «Якщо людина піддається навчанню, має якийсь інтелект, то можна навчити її робити те, що треба. І при цьому має бути дуже жорсткий контроль, щоб нічого іншого не потрапило у засоби масової інформації. Щоб інша частина особистості лишилась за кадром», — розповідають психологи. Відрізнити, наскільки людина природна, чи її поведінка відповідає вигаданому образу, можна не завжди. Ось тут і може пристати в нагоді проект, запропонований Володимиром Цибульком.
Хоча, звісно, такі нововведення багатьом будуть не до вподоби. Як зауважує поки що народний депутат Нестор Шуфрич, усі, хто йде працювати у виконавчу владу, проходять медкомісію, у тому числі — відвідують психіатра, однак обов'язкова психіатрична експертиза для депутатів (кандидатів у депутати) на сьогодні є неможливою, адже жодну людину не можна обстежити без її згоди.
Інші депутати взагалі зазначають, що в Україні таке обстеження суперечитиме закону «Про психіатричну допомогу», згідно з яким існує презумпція психічного здоров'я («людина вважається нормальною, поки не буде доведено, що вона хвора»). Себто жодну особу не можна наперед, без певного обстеження, визнати такою, яка є психічно неадекватною. Але ж нічого подібного Цибульковим проектом закону «Про обов'язковий психіатричний огляд кандидатів у народні депутати України» і не пропонується.
Тим більше що подібна норма буде далеко не вітчизняним «ноу-хау» в галузі виборчого права. Так, ще в 2003 році в Казахстані були внесені зміни до закону про вибори, які вимагали від кандидатів і довідок про психічний стан здоров'я. При цьому жодна міжнародна організація, яка спостерігала за виборчими процесами Казахстану, не сказала, що таке положення виборчого закону суперечить якимось нормам чи принципам права.
В Україні щодо державних службовців діє схожа норма, однак ідеться чомусь лише про представників виконавчої влади: на виконання розпорядження Кабінету Міністрів від 29 квітня 2002 р. N 240-р «Про розроблення проектів нормативно-правових актів із питань підвищення престижу державної служби та забезпечення соціального захисту державних службовців, яких звільнено за станом здоров'я», з метою створення єдиного порядку організації проведення щорічного профілактичного медичного огляду державних службовців останні щорічно отримують довідку від психіатра. А от парламентарії не лише не проходять профілактичного (щорічного) огляду, а навіть і попереднього — як кандидати в депутати. Тобто можна змоделювати навіть найабсурднішу ситуацію, коли член виборчкому бачитиме, що реєструє кандидатом у депутати абсолютно неадекватну особу, але не зможе нічого зробити, бо всі інші документи будуть додані у відповідності до законодавства.
При цьому нікого не хвилює той факт, що в разі наявності психічної хвороби людина не зможе працювати навіть кочегаром чи фрезерувальником (відповідно до «Переліку медичних психіатричних протипоказань щодо виконання окремих видів діяльності (робіт, професій, служби), що можуть становити безпосередню небезпеку для особи, яка проводить цю діяльність, або оточуючих»), а у ВР такій особі працювати ніхто не забороняє.
Давня мудрість говорить, що народ має ту владу, на яку заслуговує. Історія знає багатьох політиків, психічне здоров'я яких викликає сумніви. Злі генії минулого століття — Сталін і Гітлер — теж страждали на психічні розлади. Тому саме держава, яка за своєю природою демократична, саме задля захисту прав і свобод усіх громадян, інтересів суспільства в цілому і має примушувати осіб, які бажають стати народними обранцями, до обов'язкового психіатричного огляду.
Наталя Вітренко, за оцінкою психологів, народилась із соціотипом «командир» (сенсорно-логічний екстраверт), тому є жорсткою, вимогливою, пробивною, ініціативною, енергійною, діловою, наполегливою, прагматичною. Вроджена жорсткість у словах і діях під тиском несприятливих життєвих обставин переросла в неї в несприйняття чужих аргументів, які не збігаються з її особистими.
Пробивні властивості характеру, тобто вміння «штовхатися ліктями», переросли в неї в бажання «змітати» зі свого шляху опонентів, діючи за принципом «мета виправдовує засоби». Усі бачили свого часу телесюжет, коли вона в парламенті кулаками поборює критику нардепа Мовчана на свою адресу.
Згідно з властивостями вроджених рис характеру Наталі Михайлівни, вона дуже любить ризикувати, змагатись, давати ділові поради, підкоряти людей власній волі. Але в неї ці риси не підкріпленні умінням адекватно їх реалізувати в політиці. Якщо Вітренко пройде в парламент, ми часто бачитимемо її у центрі скандалів і бійок, чутимемо її гучні категоричні заяви про «змови» і «дебілізм» опонентів та ворогів...
60-річна Тетяна Горячевська пригадує, що спершу син Олександр не посвячував її з чоловіком у свої задуми. Він був інженером-теплотехніком за освітою, після закінчення вишу працював на Полтавському тепловозоремонтному заводі за фахом. >>
Українці вже звикли до того, що війна в нас називається АТО, окупанти — сепаратистами, а біженці — переселенцями. Кажуть, що так зручніше «батькам нації» вести міжнародні перемовини. Це, у свою чергу, теж виявилося лише черговою брехнею і призвело фактично до капітуляції України перед так званими тимчасово непідконтрольними територіями. >>
Село Черневе, що в Глухівському районі на Сумщині, — невелике, ледве чотириста мешканців набереться. Проте неабиякі пристрасті вирують нині в цій сільській глибинці, розташованій усього за якихось п’ять кілометрів від російського кордону. >>
Ця історія починається з Майдану. Олексій Кабушка пригадує, що потрапив на Майдан іще тоді, коли його, по суті, не було. Дізнавшись про те, що Віктор Янукович відмовився підписати у Вільнюсі договір про євроінтеграцію, відчув, що потрібно вирушати до Києва. Приїхав на Майдан годині о 19-й, але там нікого не було. Чоловік навіть розгубився: невже він сам такий? >>
Доки ми з Юрієм Скребцем спілкувалися, він увесь час відволікався на телефонні дзвінки. Усі вони переважно стосувалися поранених українських воїнів, життя яких від самого початку бойових дій на Донбасі дніпропетровські лiкарi рятують постійно і цілодобово. >>
Чорнобиль і через 30 років після аварії на атомній станції є загадкою. Ми відправилися туди в організований тур, прихопивши власний старенький дозиметр 1987 року випуску... Нагадаю, напередодні 30-х роковин із часу вибуху на ЧАЕС Президент підписав указ про створення Чорнобильського радіаційно-екологічного біосферного заповідника. >>
