Три кити АПК під знаком СОТ

      «Ми трохи запізнилися з проведенням цієї наради», — відверто визнав Юрій Єхануров, виступаючи перед представниками трьох стратегічно важливих галузей переробки сільськогосподарської продукції — цукрової, олійножирової та спиртової. Місцем зустрічі не випадково було обрано Вінницю, бо область є абсолютним лідером принаймні у двох із них — у виробництві цукру (понад 16 відсотків від загальнонаціонального валу) та спирту (близько 20 відсотків). Перед нарадою ставилося завдання: виробити загальні принципи розвитку напередодні вступу до Світової організації торгівлі (керівник уряду не сумнівається, що це відбудеться вже нинішнього року) з урахуванням нових тенденцій на міжнародних ринках і становища України. Можна сказати, що перспектива працювати у висококонкурентному середовищі вже буквально «дихає» в спину.

      Щоправда, поки що з полегкістю можуть зітхнути тільки цукровики, бо їм уперше зблиснуло світло в кінці тунелю. Протягом останнього року змінилася кон'юнктура на ринку цукру, ціна на цукор-сирець підскочила майже вдвічі, оскільки з нього масово почали виробляти біоетанол (і як добавку до бензину, і навіть як самостійне пальне). Він перестав «тиснути» на наш внутрішній ринок, і буряковий цукор уже конкурентний на зовнішніх ринках. Однак це висуває ще більш жорсткі вимоги перед галуззю, яка мусить пережити модернізацію та реструктуризацію. На думку Прем'єра, зі 192 цукрових заводів, що були в 1991 році, до 2010 року може залишитися близько шістдесяти, але це будуть потужні сучасні підприємства. Найближчим часом буде прийнято вiдповiдну державну програму. «Для цукровиків України настав історичний момент, коли можна повернути втрачене і освоїти нові ринки збуту», — вважає Юрій Єхануров.

      Помітно наростили темпи і спиртові заводи: на одній лише Вінниччині ці підприємства за 2005 рік порівняно з 2004 роком випустили товарної продукції на 44 відсотки більше. Два з них готові хоч зараз розпочати випуск біоетанолу, якого можуть постачати на ринок 13,2 тисячі тонн щороку. Але біда в тому, що немає ринку збуту — нафтопереробники не поспішають купувати цю киснемістку добавку, яка підвищує якість бензину. Один з виходів полягає в застосуванні механізму державного примусу (відповідний закон кілька днів тому вже підписав Президент).

      В обговорюваних галузях украй серйозно поставлено питання про підвищення якості та зниження енергоємності продукції — без цього «рипатися» на вільний ринок немає сенсу. І ось тут приклад показують олійножирові підприємства, які почали встановлювати котли зі спалювання технологічних відходів, економлячи до 90 відсотків природного газу. Такий агрегат Прем'єру показали на ВАТ «Вінницький олійножировий комбінат» («УМ» писала про цю новинку). У цієї галузі можна повчитися і роботі на західних ринках: тільки на країни Євросоюзу припадає 55 відсотків експорту української олії. Вони ж готові розпочати промисловий випуск біодизеля.

      Кілька разів Юрій Єхануров звертав увагу на литовський досвід, який варто запозичити. Прибалтійці дуже ретельно підготувалися до входження в ЄС, тому практично на другий день після цієї епохальної події привезли свою аграрну продукцію до Німеччини і досі там успішно торгують. А продовольчі можливості України не поступаються Прибалтицi, і це теж треба використати сповна.